23 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/11781/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного суду Житомирської області Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Коростишівського районного суду Житомирської області від 15.01.2024 року №3-к/а у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 27 % місячного посадового окладу;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на посаді державного службовця та згідно із пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», в 2024 році відповідачем їй встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік у розмірі 2% посадового окладу за кожний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу. Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір надбавки за вислугу років у період з 01.01.2024 року повинен становити 3% за кожний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, тому оспорюваний наказ є протиправним.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
02.07.2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області через відділ документального забезпечення подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відсутні правові підстави для виплати надбавки за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу позивачу у спірний період.
Відповідно до ухвали суду від 19.11.2024 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в зразковій адміністративній справі №240/7215/24.
Ухвалою від 19.03.2026 провадження в даній адміністративній справі поновлено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач має стаж роботи на посадах державній службі станом на 01.01.2024 року 9 роки та є працівником Коростишівського районного суду Житомирської області, де і надалі перебуває на посаді державного службовця.
Наказом керівника апарату №3-к/а від 15.01.2024 року “Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службовці державним службовцям апарату суду» ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01.01.2024 року на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30% посадового окладу.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та з метою захисту порушеного права звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в зразковій адміністративній справі №240/7215/24 від 19.02.2026, та зазначає наступне.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Згідно із частинами першою - п'ятою статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.
Згідно із частиною першою статті 150 Закону № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Правовий статус державного службовця та коло його основних прав, гарантій і обов'язків визначено у Законі України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Законі № 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (частина перша статті 50 Закону № 889-VIII).
Згідно із частиною другою статті 50 Закону № 889-VIII заробітна плата державного службовця складається, зокрема, з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
Отже, заробітна плата державного службовця має обов'язкову (сталу) складову, яка є фіксованою виплатою та, по суті, основною винагородою за виконання посадових обов'язків, а також факультативну (необов'язкову) складову, яка залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне і якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.
Надбавка за вислугу років є складовою обов'язкової частини заробітної плати державного службовця та згідно із частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII обумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.
Розмір такої надбавки за приписами частини першої статті 52 Закону № 889-VIII визначається на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Водночас 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX ), у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.
Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На думку позивача, з 01 січня 2024 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві, яку слід вирішити на користь спеціальної норми, якою є приписи Закону № 889-VIII .
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі №240/7215/24 виснувала, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (Закон № 3460-IX), який зупинив дію приписів Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (Закон № 889-VIII) у частині оплати праці державних службовців і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки.
Також зазначено, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.
Додатково Велика Палата Верховного Суду дослідила питання комплексного впровадження реформи оплати праці державних службовців і констатувала, що зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, що мало на меті підвищити незалежність цієї категорії державних службовців, збільшити привабливість посад державної служби та зробити конкурентоспроможною оплату праці державних службовців у порівнянні з приватним сектором. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди таких працівників, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2026 за результатами розгляду зразкової справи №240/7215/24, суд приходить до висновку, що при встановленні позивачу розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік відповідач правомірно керувався пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а тому відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Коростишівського районного суду Житомирської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 52, м. Коростишів, Житомирський район, Житомирська область, 12501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02896118) про визнання протиправним та скасування наказу частині, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 23 березня 2026 р.
23.03.26