Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2026 року Справа№200/10212/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Кардаш В.А., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.12.2025 року № 263040010460;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника яким був її чоловік ОСОБА_2 відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з моменту звернення, а саме з 09.12.2025 року.
25 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
З 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року, 04-05 лютого 2026 року суддя знаходився у відпустці.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що позивач 09.12.2025 року звернулась за переведенням на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм рішенням від 16.12.2025 року № 263040010460 було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що прізвище чоловіка ОСОБА_3 , а прізвище позивачки ОСОБА_4 .
З такими діями відповідача сторона позивача не погоджується, оскільки відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/2104-а від 21.11.2025 року, який було надано позивачем відповідачу при зверненні за переведенням на пенсію по втраті годувальника, було вказано, що з урахуванням зазначеного українські записи прізвища ОСОБА_3 / ОСОБА_5 (паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, запис ОСОБА_2 ; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, запис ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 / ОСОБА_4 (паспорт; картка фізичної особи - платника податків (дублікат); зазначений Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, запис ОСОБА_1 ), а також запис російською мовою ОСОБА_3 / ОСОБА_3 (паспорт, запис ОСОБА_2 ; паспорт, запис ОСОБА_7 ; свідоцтво про укладення шлюбу (повторне), запис ОСОБА_2 , ОСОБА_8 / ОСОБА_7 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації у документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності між записами прізвища українською мовою виникли внаслідок фіксації його фонетичних варіантів при міжмовному перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.
Відповідно до паспорту позивачки та її померлого чоловіка місце проживання їх було спільне, а саме АДРЕСА_1 , а в подальшому по довідках переселенців було змінено також на спільне проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви та зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві області з 09.01.2023, як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернулась із заявою від 09.12.2025 №10631 про перерахунок «перехід на інший вид пенсії».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
При розгляді матеріалів пенсійної справи та документів долучених до заяви від 09.12.2025 №10631 було встановлено невідповідність, в прізвищах заявниці та померлого годувальника, а саме: згідно заяви та паспорта ( НОМЕР_3 ) прізвище заявниці - ОСОБА_9 , а в сканкопії паспорта померлого та свідоцтва про смерть ( НОМЕР_4 ) - ОСОБА_10 , тобто не підтверджується їх родинний зв'язок, оскільки прізвище заявниці згідно паспорта відрізняється від прізвища померлого.
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 винесено рішення про відмову від 16.12.2025 № 263040010460 в переведенні на пенсію в разі втрати годувальника. Головне управління зазначає, що наявність різних прізвищ в документах вимагають встановлення юридичного факту в суді через їх невідповідність
За наведених обставин, Головне управління вважає, що ОСОБА_1 необхідно встановити юридичний факт, а саме, факт родинних відносин з ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що Головне управління при винесенні рішення діяло в межах повноважень та норм діючого законодавства, а тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 29 листопада 2025 року, виданого Оріхівським Відділом ДРАЦС в Пологівському районі Запорізької області Південного МРУЮ (м. Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 21.07.2010 року Серії НОМЕР_5 (повторне), виданого Никольською сільською радою Щигровського району Курської області (Російська Федерація), 28.06.1983 року укладено шлюб, прізвище російською чоловіка « ОСОБА_3 », дружини « ОСОБА_3 ».
Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_1 , прізвище позивача українською « ОСОБА_4 », російською « ОСОБА_3 ».
Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_6 померлого годувальника, його прізвище українською « ОСОБА_3 », російською « ОСОБА_3 ».
Згідно експертного висновку Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз» НАН України №056/2104-a від 21 листопада 2025 pоку (експерт, кандидат філологічних наук ОСОБА_11 ) на запит громадянки України ОСОБА_1 від 18.11.2025 року, у практиці лінгвістичних експертиз спостерігаються непоодинокі випадки документальної фіксації некоректних українських записів прізвищ під впливом їх російської вимови або під графічним впливом відповідних записів російською мовою. Зокрема, під впливом російської орфоепії та орфографії в українських документальних записах прізвищ трапляються випадки сплутування літер и/і в основах прізвищевих назв. У частині документів прізвище зафіксовано відповідно до чинних стандартів або по- іншому, що зумовлює орфографічну відмінність у різних документах однієї особи або членів однієї родини. Ідентифікація таких орфографічно відмінних записів прізвищ у документах однієї особи або членів однієї родини ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами.
З урахуванням зазначеного українські записи прізвища ОСОБА_12 / ОСОБА_12 (паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, запис ОСОБА_2 ; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, запис ОСОБА_6 . ОСОБА_2 ) та ОСОБА_13 (паспорт; картка фізичної особи - платника податків (дублікат); зазначений Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, запис ОСОБА_1 ), а також запис російською мовою ОСОБА_12 / ЛИТВИНОВА (паспорт, запис ОСОБА_2 ; паспорт, запис ОСОБА_7 ; свідоцтво про укладення шлюбу (повторне), запис ОСОБА_2 . Алферова / ОСОБА_7 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.
Розбіжності між записами прізвища українською мовою виникли внаслідок фіксації його фонетичних варіантів при міжмовному перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності (див. Український правопис, 2019, § 141. § 142; § 144; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Власні імена людей. Словник-довідник. К.: Наукова думка, 1996, с. 311-321).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року у справі № 337/6256/25, в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 встановлено факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Донецьк, Україна, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк, Донецької області, Україна.
Означеним рішенням також установлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Репіще, Щигрівського р-ну, Курської області, громадянка України, є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця см. Донецьк, громадянина України, що підтверджується, копією паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 , виданого Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 08.02.2001; копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 від 21.07.2010.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 16.12.2025 року № 263040010460, відмовлено ОСОБА_1 в проведення перерахунку пенсії - перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058, згідно заяви від 09.12.2025 № 10631, оскільки за результатом розгляду матеріалів пенсійної справи, доданих до заяви документів, було встановлено розбіжність, а саме: в прізвищах заявниці « ОСОБА_4 » та померлого годувальника « ОСОБА_3 ».
До заяви про перерахунок пенсії були додані наступні документи: 1. Паспорт, реєстраційні номера облікових карток платників податків; 2. Індивідуальні відомості застрахованих осіб ОК-5; 3. Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: № 2330-5710 від 02.10.2017, № 2330-5000379071 від 23.07.2021, № 3010-5002289929 від 01.11.2022; 4. Свідоцтво про шлюб; 5. Свідоцтво про смерть; 6. Рішення суду; 7. Експертний висновок.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обставини щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника через відмінності у перекладі на українську мову прізвищ позивача та померлого годувальника, відповідачем підтверджено, а тому ці обставини не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Члени сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; […].
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім'ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім'ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками".
Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: […] 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1 в редакції чинній на момент звернення за призначенням пенсії).
Відповідно до п. 2.3. Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року у справі № 337/6256/25, в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 окрім встановлення факту смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Донецьк, Україна) 30.10.2025 року в м. Донецьк, Донецької області, Україна, також встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Репіще, Щигрівського р-ну, Курської області, громадянка України, є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, що підтверджується, копією паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 , виданого Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 08.02.2001; копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 від 21.07.2010.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги заявників як у цій справі, так і у справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ними певного соціально-правового статусу, не пов'язані з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявників з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства».
«Визначаючи релевантність до спірних правовідносин правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду врахувала, що спірні правовідносини як у справі, що переглядається, так і у справі, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, стосуються соціального захисту осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з наявністю невідповідностей (помилок, описок) у документах, потрібних для підтвердження статусу осіб як таких, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У обох наведених справах з'ясовано, що існує позасудовий порядок встановлення фактів, які надають право особам на передбачені законом пільги, а отже, правомірним порядком захисту є саме оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, якими порушуються права цих осіб, що віднесено до юрисдикції адміністративного суду».
«Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову».
Дослідивши надані позивачем документи в сукупності, суд встановив, що розбіжності в написанні прізвища позивача виникли в наслідок неточностей перекладу прізвища позивача з російської мови на українську мову, яка є державною відповідно до приписів Конституції України.
Водночас, написання прізвищ « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 » (рос. мова) не спотворює змісту прізвища та не є беззаперечним доказом того, що документи в яких зазначено різні варіанти перекладу не можуть належати одній особі.
Також, суд вважає за необхідне врахувати висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 07 квітня 2017 року у справі № К/800/11136/17, де суд зазначив, що «під час дослідження наявних в матеріалах справи доказів судами попередніх інстанцій було встановлено, що у трудовій книжці російською мовою, яка на момент видачі трудової книжки була державною, прізвище позивача зазначено «ОСОБА_2», а в подальшому перекладено на державну - українську мову - «ОСОБА_1», у відповідності до правил граматики.
За встановлених обставин справи, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що розбіжності у написанні прізвища позивача при перекладі з російської мови на українську не спростовують достовірності виданої позивачу трудової книжки та зазначених у ній відомостей, а відтак - і про наявність підстав для задоволення позову».
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 на момент його смерті підтверджено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року у справі № 337/6256/25 у встановленому законом порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є необґрунтованим, прийнятим не у спосіб, визначений приписами законодавства, без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування принципів добросовісності, розсудливості та пропорційності, без з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Протилежне відповідачем не доведено.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в переході з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову […].
Ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції № 6623-4488-4258-8189 від 24.12.2025 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 968,96 грн судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.12.2025 року № 263040010460.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з моменту звернення, а саме з 09.12.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 24 березня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко