23 березня 2026 року Справа № 160/36035/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням його уточнень, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 одноразової грошової допомоги за отримання інвалідності III групи, пов'язаної з проходженням військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації грошового забезпечення за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023-2025 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2025 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 одноразову грошову допомогу за отримання інвалідності III групи, пов'язану з проходженням військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексацію грошового забезпечення за 2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023-2025 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2025 рік.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при звільненні з військової служби позивачу не здійснено належних виплат у повному обсязі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Витребував від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії карток особового рахунку про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2023-2025 роки, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, інших надбавок та доплат за 2023-2025; довідку з відображенням нарахування сум індексації за 2023-2025 роки.
Згідно наданого Військовою частиною НОМЕР_1 відзиву на позов, відповідач позов не визнав, заперечував проти доводів позовної заяви, просив відмовити у її задоволенні. Зокрема, зазначив, що позивачу при звільненні всі належні суми, відповідно відсутні підстави вважати, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив військову службу з 09.03.2022 по 10.02.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , з 10.02.2023 по 06.09.2023 у Військовій частині НОМЕР_5 , з 07.09.2023 по 06.10.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2025 № 293 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , начальник польової лазні взводу матеріального забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 звільнено у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" а саме за станом здоров'я, за наявності інвалідності.
В цьому наказі зазначено про необхідність виплатити позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523%, щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років з "01" по "06" жовтня 2025 року;
виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 22 (двадцять два) календарних днів, за 2023 рік - 30 (тридцять) календарних днів, за 2024 рік - 30 (тридцять) календарних днів, за 2025 рік - 15 (п?ятнадцять) календарних днів;
виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за 42 (сорок два) місяці (з 09.03.2022 по 30.09.2025);
виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2023 - 2025 роки в розрахунку 14 (чотирналцять) календарних днів за рік як учаснику бойових дій відповідно до п. 14 ст. 101 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Також зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення не виплачувалася.
Вважаючи, що під час звільнення, відповідач не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я, що передбачена постановою КМУ «Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975, індексації грошового забезпечення у 2023 році, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення у 2023-2025 роках, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011- XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:
за станом здоров'я;
за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
у зв'язку із звільненням з полону.
Водночас, абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні правові положення містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Так, відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктом 4 розділу ХХХІІ Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Суд зазначає, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 460 від 17.09.2014, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
При цьому, ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач у 2022 році був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та з 06.10.2025. звільнений з військової служби на підставі пп."б" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ (за станом здоров'я, встановлення інвалідності).
В контексті спірних правовідносин саме абз.24 пп.3 п.2 ст.15 Закону № 2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:
- особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відтак, саме положення абз.24 пп.3 п.2 ст.15 Закону № 2011-XI є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв'язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, яким передбачено, що порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2025 № 293, серед іншого, передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 № 460 за 42 місяця служби з 09.03.2022 по 30.09.2025.
Верховним Судом у постанові від 21.08.2025 у справі № 160/32903/23, у якій спірним було питання розміру одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зазначено, що Закон № 2011-XIІ містить пряму норму (абзац сьомий пункту 2 статті 15), яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала Кабінету Міністрів України, який, своєю чергою, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XIІ, постановою від 17.09.2014 № 460 затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, де установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.
Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що аргументи, наведені у касаційній скарзі щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, визначеному положеннями першого речення абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260, є помилковими, зважаючи на те, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, визначається саме Порядком № 460. Положення першого речення абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 на позивача у частині розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не розповсюджуються.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби, яка йому виплачена відповідно до наказу відповідача.
З огляду на викладене, суд не вбачає порушення прав позивача при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Щодо індексації грошового забезпечення за 2023 рік.
Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині п'ятій статті 2 зазначеного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Водночас, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.
Вказана норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинною та неконституційною не визнавалася.
Таким чином, відсутні підстави вважати вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у 2023 році, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу «XXIII Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Пунктом 6 цього розділу також передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно наданих відповідачем доказів, 13.02.2025 року позивачем подано рапорт про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік без вибуття у щорічну відпустку. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2025 року № 53, прийнято рішення про виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік. Факт здійснення зазначеної виплати підтверджується відомістю розподілу виплат до військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 року, зокрема пунктом 43, з якого вбачається, що ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення на оздоровлення за 2025 рік.
Також, 15.04.2024 року позивачем було подано рапорт на виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.04.2025 р. № 528, прийнято рішення про виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Факт здійснення зазначеної виплати підтверджується довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів.
Щодо 2023 року слід зазначити, що позивач був зарахований до військової частини НОМЕР_1 з 07.09.2025 року, до цього часу він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . Як убачається з грошового атестату від 06.09.2021 року, виданого військовою частиною НОМЕР_5 у зв'язку з вибуттям військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 , грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік була виплачена позивачу на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 № 84 від 31.07.2023 року.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач у повному обсязі реалізував своє право на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки, відповідно позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 1, абз 1, 3 п. 7 Розділу «XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 9 Розділу «XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260, передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Позивач в обгрунтування порушеного права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у позові не наводить доводів щодо звернення до безпосереднього командира із рапортом про її виплату впродовж 2023 - 2025 років, відповідні докази позивачем також не надані.
Відповідач, в свою чергу, наполягає на тому, що підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань впродовж 2023-2024 років не існувало, оскільки Окремими дорученнями Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 та № 183/ уд від 16.01.2024 встановлено однакові вимоги щодо порядку та умов виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 та 2024 роках. Зокрема, зазначеними дорученнями передбачено, що у відповідні роки така допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності підстав, визначених пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України № № 2683/з від 01.02.2023 та 183/уд від 16.01.2024. Пунктом 6 вказаних окремих доручень чітко визначено вичерпний перелік підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, серед яких, зокрема: смерть військовослужбовця або членів його сім'ї; поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини; встановлення інвалідності внаслідок такого поранення; тривале лікування або реабілітація, що підтверджуються відповідними медичними документами; а також інші обставини, прямо передбачені зазначеним пунктом. При цьому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може бути виплачена лише один раз протягом 2023-2024 року, за однією з визначених підстав, у разі якщо відповідна подія настала у 2023 або 2024 році та за умови, що право на отримання такої допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім випадків, прямо передбачених пунктом 6 окремого доручення).
Водночас як встановлено судом, ОСОБА_1 інвалідність ІІІ групи встановлена з 24.05.2025 року (поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час проходження військової чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях), про що свідчить пункт 17.1.10 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за підставою встановлення інвалідності могло виникнути не раніше дати її встановлення, тобто у 2025 році, а не у 2023- 2024 роках, як помилково зазначає позивач.
При цьому, враховуючи, що питання виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань вирішується за наявності рапорту військовослужбовця, суд не вбачає підстав вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати цієї допомоги позивачу у 2023, 2024 роках, оскільки позивачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження обставин звернення до відповідача з відповідним рапортом.
Щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році, необхідно зауважити, що 9 січня 2025 року Міністром оборони України прийнято Окреме доручення №156/уд, у пункті 6 якого, зазначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення включно за наявності таких підстав:
6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
6.2 сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклих безвісті;
6.3 у наслідок події, яка сталася у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:
6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;
6.3.3 порушення стану здоров'я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного хворого стаціонарного) хворого (форма 027/0), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарської консультативної комісії), а саме:
6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов'язанні із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;
6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини, (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;
6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва, ) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов'язаного з військовою агресією російської федерації проти України.
За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.
Як зазначив відповідач у відзиві на позов, що у позивача було відсутнє право на отримання цієї допомоги оскільки між фактом поранення позивача, пов'язаного із захистом Батьківщини, та основним діагнозом, що призвів до встановлення інвалідності, немає причинно-наслідкового зв'язку. Відповідач також вказав, що необхідно враховувати, що інвалідність позивача експертною комісією визначена, як пов'язана з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, і будь-які висновки щодо виплат на підставі поранень, пов'язаних із захистом, не можуть бути застосовані.
Суд зазначає, що у частині 2 ст. 77 КАС України встановлено, що обов'язок доведення правомірності своїх дій, рішень, бездіяльності покладається на відповідача. Попри зазначене, це не виключає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. (ч. 1. ст. 77 КАС України).
Позивачем у позові не наведено жодного доводу про реалізацію ним права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік шляхом звернення до безпосереднього командира з відповідним рапортом, до позову не надано рапорту до ВЧ НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, який був би не розглянутий командиром тощо.
Таким чином, суд не знайшов підстав вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, відповідно у цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 23.03.2026.
Суддя Н.Є. Калугіна