23 березня 2026 рокуСправа №160/32553/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.11.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2025 № 54942-41425/П-01/8-0400/25 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема на посаді вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради з 15.08.1987 по 25.08.2024 року, а відповідно має понад 30 років спеціального стажу. Відповідач відмовив позивачу у призначені грошової допомоги стало те, що надана позивачем довідка від 11.03.2025 №25/21-Д, видана опорним закладом загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради про період роботи з 15.08.1987 по 25.08.2024 на посаді вчителя початкових класів, не може бути взята до уваги, оскільки інформація про період роботи, яка в ній зазначена не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/32553/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. До заяви додано довідку від 11.03.2025 № 25/21-Д, видану опорним закладом загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради про період роботи з 15.08.1987 по 25.08.2024 на посаді вчителя початкових класів (посада передбачена Переліком № 909). Інформація щодо перебування у відпустках по догляду за дітьми та без збереження заробітної плати у вказаній довідці відсутня. Отже, позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, через відсутність підтвердженого спеціального стажу роботи, що дає право на вислугу років не менше 30 років.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та з 10.07.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 22.10.2025 № 54942-41425/П-01/8- 0400/25 відмовлено у призначення грошової допомоги з посиланням на те, що довідку від 11.03.2025 №25/21-Д, видану опорним закладом загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради про період роботи з 15.08.1987 по 25.08.2024 на посаді вчителя початкових класів (посада передбачена Переліком №909) не можливо взяти до уваги, оскільки інформація про період роботи, який в ній зазначена не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років. Інформація щодо перебування у відпустках по догляду за дітьми та без збереження заробітної плати у вказаній довідці відсутня.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2- а/328/80/17) зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16) за змістом наведених норм законодавства доходить до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058- IV будь-якого іншого виду пенсії. Водночас, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16) зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
У постанові від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци 1 - 11 пункту "е" статті 55 Закону №1788-XI), а Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону №1788-XI.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2- р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
У вищевказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №911- VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за вислугою років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII за наявності спеціального стажу роботи - не менше 25 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема на посаді вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради з 15.08.1987 по 25.08.2024 року, а відповідно має понад 30 років спеціального стажу.
Відповідач відмовив позивачу у призначені грошової допомоги стало те, що надана позивачем довідка від 11.03.2025 № 25/21-Д, видана опорним закладом загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради про період роботи з 15.08.1987 по 25.08.2024 на посаді вчителя початкових класів, не може бути взята до уваги, оскільки інформація про період роботи, яка в ній зазначена не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років.
За приписами ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок - № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
При цьому пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.
Досліджена судом першої інстанції трудова книжка позивача, підтверджує, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема на посаді вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради з 15.08.1987 по 25.08.2024 року, а відповідно має понад 30 років спеціального стажу.
При цьому, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують період її роботи.
Крім того, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування наявна інформація про спеціальний стаж за спірний період роботи з січня 2010 року за кодом «ЗП3055Е1».
Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України. Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства код ЗП3055Е1 в графі назва зазначено, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Зазначені вище докази у їх сукупності підтверджують роботу позивача в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Разом з тим, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що довідка від 11.03.2025 № 25/21-Д, видана опорним закладом загальної середньої освіти Приазовський ліцей Приазовської селищної ради про період роботи з 15.08.1987 по 25.08.2024, яку надала позивача не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років.
По-перше, спір між сторонами, що переданий на вирішення суду, з приводу наявності у позивача права на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону№1058-IV, а не стажу роботи, що визначає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
По-друге, зі змісту довідки зазначено, що позивач за період з 01.09.2022 по 25.08.2024 у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, а за період з 15.08.1987 по 31.08.2022 року інформацію неможливо надати в зв'язку з тим, що підтверджуючі архівні документи залишилися на тимчасово окупованій території Приазовської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області.
Пенсійний орган наділений повноваженнями на перевірку відомостей, для умов якої він вправі право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту не підтвердження інформації зазначеної у довідці, суд вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.09.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р., Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 p., серія A, № 332, с. 21, п. 31),
Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24 квітня 2003 р.).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, отримуючи пенсію відповідно Закону №2262-ХІІ, позивач має законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 969 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 969 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2025 № 54942-41425/П-01/8-0400/25 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 969 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко