23 березня 2026 рокуСправа №160/275/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії
05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), у якій позивач просить:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовослужбовцем, батьком трьох неповнолітніх дітей, яких утримує, та у зв'язку з чим має законне право на звільнення з військової служби. 13 грудня 2025 року позивач подав відповідачеві рапорт про звільнення, проте відповідач зволікає з прийняттям рішення. Позивач вважає, що його право порушене у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 19 січня 2026 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Зазначеною ухвалою суд надав відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
26.02.2026 року відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити у заявлених позовних вимогах у повному обсязі. Зазначає, що позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 наказом від 24.11.2025 №342. Позивач порушив передбачений діючим законодавством порядок подачі рапорту на звільнення та не надав необхідний пакет документів, узв'язку з чим відсутні підстави для звільнення його з лав ЗСУ на підставі пп.4п.3ч.12ст.26 ЗУ «Про військови обов'язок та військову службу».
05.03.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти не надання повного пакету документів до рапорту на звільнення.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи представників сторін у судових засіданнях, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 наказом від 24.11.2025 № 342, за званням солдат, проходить військову службу за мобілізацією з 20 листопада 2025 року у Військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ).
13 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав рапорт до безпосереднього командира 3 ВЧ НОМЕР_2 через відповідальну особу молодшого сержанта ОСОБА_2 (інструктор) з проханням звільнити його з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме у зв'язку з перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
До вказаного рапорту від 13 грудня 2025 року ОСОБА_1 долучив необхідні, нотаріально посвідчені документи: копія посвідчення багатодітної родини; копія свідоцтва про шлюб; копії трьох свідоцтв про народження дітей; довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, документи щодо офіційного працевлаштування.
Рапорт зареєстровано не було.
За результатом розгляду вказаного рапорту Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) відмовила у його задоволенні з посиланням на те, що факт утримання трьох дітей не доведено, подано не повний пакет документів та невірно по процедурі подано рапорт на звільнення.
Позивач з вказаною відмовою не погоджується, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції УкраїниПрезидент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.
Частиною 3статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»,передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Так, підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпунктом "г" пункту 2 частини 4 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абз. 5 п. 3 ч. 12ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Саме з вказаної підстави позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби та отримав відмову у його задоовленні через недоведеність факту перебування на утриманні трьох дітей.
Згідно з пп. 13 ч. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, що є додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) затвердженого наказом МОУ № 170 від 10 квітня 2009 року, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Суд встановив, що позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27 грудня 2018 року;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 01 липня 2025 року;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 01 жовтня 2022 року.
Позивач разом із рапортом надав копію посвідчення багатодітної родини. Також, до рапорту надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 21 листопада 2016 року, згідно з яким 21 листопад 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб.
Станом на час розгляду справи та звернення позивача із рапортом до відповідача шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є чинним.
Згідно довідки Слобожанського ВДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м.Одеса) від 28.11.2025 року № 28.1/159862 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.
В матеріалах справи наявне посвідчення багатодітної родини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , серія НОМЕР_8 , строк дії до 24.12.2036 року.
Враховуючи викладене, для підтвердження перебування на утриманні у позивача трьох дітей, відповідачу було надано достатні та належні докази, що визначені приписами Інструкції 170, а тому суд робить висновок про протиправність відмови відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) у звільнені з військової служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Враховуючи факт наявності у позивача на утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме: зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позову.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив судовий збір у сумі 1332,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2026 року № 21МТ-С894-НН27-1РТК.
Відтак відповідно до положень ч.1ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 1332,00 грн.
Керуючись ст. 245, 246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) у звільнені з військової служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та виключити з особового складу солдата ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук