Справа № 738/2253/25 Головуючий у 1 інстанції Волошина Н. В.
Провадження № 33/4823/262/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
23 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Рудницької А.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Рудницької А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий у АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як встановив суд, 25 вересня 2025 року о 16 год. 33 хв. у м. Мена, по вул. Чернігівський шлях, 126, Корюківського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Рудницька А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в діях її довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. На переконання апелянта було помилково кваліфіковано симптоми бойової травми ОСОБА_1 як стан алкогольного сп'яніння. При цьому, акцентує увагу на тому, що отримавши позитивний результат тесту, лікар не провела підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, яке є обов'язковим, а тому, на думку апелянта, висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння слід вважати недійсним. Вказує, що місцевий суд вийшов за межі повноважень та з власної ініціативи самостійно змінив формулювання обвинувачення шляхом редагування протоколу поліції, що є порушенням права на захист.
В доповнення до апеляційної скарги захисник акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд було проведено неналежною посадовою особою, в зв'язку з чим, на його думку, процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена.
За наведених обставин вважає, що її підзахисного було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) захисник зазначила, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:
- відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №464865 від 25.09.2025 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 і є одним з джерел доказів у силу положень ст.251 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, він містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП, зокрема, і суть адміністративного правопорушення, що ставиться у провину водію ОСОБА_1 ;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за №34 від 25.09.2025 року, згідно з яким ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
- відеозаписами працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що під час спілкування поліцейських із ОСОБА_2 , останній будь-яких зауважень з приводу того, що він знаходився за кермом транспортного засобу не висловлював, при цьому інші особи у салоні автомобіля, а також і біля нього були відсутні і це свідчить про те, що саме він перебував за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія.
Крім того, згода ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння також побічно підтверджує той факт, що саме він перебував за кермом транспортного засобу та як водій погодився пройти такий огляд.
Також, твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом вже були предметом розгляду суду першої інстанції і суд вірно визначився, що саме останній був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і апеляційний суд, враховуючи наявні у даній справі докази.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_2 намагався домовитись з працівниками поліції вирішити дане питання, про що був попереджений про кримінальну відповідальність, що свідчить про його спробу уникнути від відповідальності за вчинене.
Посилання захисника про те, що у її довірителя були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та фактично є її суб'єктивним тлумаченням подій, відображених на відеозаписах.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
В даному випадку поліцейський, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 дійшов до висновку, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому, в порядку вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що в разі позитивного результату тесту, як того вимагає п. 8 розділу ІІІ Інструкції, обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження-газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини з організмі особи, оскільки відповідно до п. 6,7,8 Розділу ІІІ Інструкції обов'язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, у даному випадку водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, дослідження біологічного середовища проводиться якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, проте, у даній справі ОСОБА_1 не був учасником ДТП та за власним бажанням пройшов огляд на місці зупинки та у медичному закладі.
В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичній установі, яка входить до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Висновок складений лікарем із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань, є логічним та послідовним, підписаний лікарем та завірений печаткою.
Висновок огляду є категоричним та не допускає будь-якого іншого тлумачення.
Необхідно зазначити, що лікар, при проведенні огляду користується спеціальними знаннями, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, та несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 та його захисник звертались зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та заповнення медичних документів, а також до правоохоронних органів з відповідною заявою чи скаргою про перевищення лікарем своїх службових повноважень, що свідчить про належно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 та його захисником не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 так і його захисником апеляційному суду не надано.
Слід зазначити і те, що розглянувши матеріали даної справи та прийнявши рішення на основі повного, всебічного, об'єктивного й неупередженого дослідження й аналізу матеріалів, направлених правоохоронним органом, доводів та аргументів захисника, суд першої інстанції діяв виключно у межах власної функції - відправлення правосуддя.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу, а тому, огляд на стан сп'яніння повинен був проводитись посадовою особою ВСП не є переконливими, з огляду на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Посилання захисника на положення ч. 1 ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний КУпАП не містить приписів про обов'язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України. Застосування норм КПК при розгляді справи про адміністративні правопорушення, суперечить основним засадам законодавства про адміністративні правопорушення.
Щодо клопотання захисника про забезпечення участі прокурора у розгляді справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена.
У ч. 1 ст. 250 КУпАП для прокурора передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено, а ні цим Кодексом, ані Законом України «Про прокуратуру», а ні підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У даному випадку до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що не пов'язано з обмеженням особистої свободи громадян.
Не передбачено обов'язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП і положеннями ст. 250 КУпАП, яка розкриває повноваження прокурора при здійсненні ним нагляду, а тому такі повноваження кореспондуються із положеннями ч. 5 ст. 7 КУпАП щодо здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Щодо клопотання захисника про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів є невід'ємною частиною стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
В зв'язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і апеляційний суд.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Рудницької А.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач