Справа № 750/18460/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/403/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
23 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 ,
Цією ухвалою, яку було винесено під час судового засідання відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст.332, ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.114-1, ч. 3 ст.332, ч. 3 ст. 368 КК України,
було задоволено клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжних заходів щодо обвинувачених та ухвалено продовжити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» до 10 травня 2026 року без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що доведено обставини, які виправдовують продовження обвинуваченим строку застосування запобіжного заходу. Зокрема, врахував тяжкість кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 те, що у судовому засіданні доведено наявність ризиків, визначених пп. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України і з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисник-адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо його підзахисного інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що жоден ризик, зазначений у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не був доведений. При цьому, судом першої інстанції матеріали, які подані прокурором разом з клопотанням не досліджував взагалі. Зазначає, що прокурор перерахував знову ж ті самі два ризики, на які посилався раніше у всіх попередніх клопотаннях про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 і не зазначив чому ризики не зменшились, а нових взагалі не вказує. Крім того, суд першої інстанції за клопотанням сторони захисту для спростування чи підтвердження ризиків обвинувачення повинен був допитати хоча б одного свідка по справі, проте зазначене клопотання було судом проігноровано. Так, ризик ухилення від суду повністю не доведений стороною обвинувачення, адже слідство майже рік з моменту повідомлення підозри ОСОБА_8 шукало докази вини останнього, але до цього часу і не знайшло. Ризик сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження також не знайшов свого підтвердження, адже всі докази вже зібрані та досліджуються судом першої інстанції. Ризик незаконного впливу на свідків, на думку захисника, також не підтверджується, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні встановлені факти того, що перебуваючи на волі до 04 квітня 2024 року або в будь-який інший час, ОСОБА_8 хоча б один раз вплинув на будь-якого свідка. Місце проживання обвинувачений також не залишить, а виїхати з країни під час військового стану взагалі неможливо, адже у нього відібрано всі необхідні документи для перетину державного кордону. Звертає увагу, що до цього часу, жодного із перелічених стороною обвинувачення в судовому засіданні доказів, не вказують на причетність його підзахисного до інкримінуючих йому діянь, а лише, навпаки, виправдовують підсудного (грошові кошти у вигляді неправомірної вигоди у організатора ОСОБА_9 взагалі не вилучались правоохоронцями, а 100 доларова купюра, яка була вилучена у ОСОБА_8 є недопустимим доказом, оскільки, вилучена з грубим порушенням норм КПК України, про що стороною захисту заявлялось клопотання про визнання протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 недопустимим доказом).
Ухвала суду щодо обвинуваченого ОСОБА_9 ніким з учасників судового провадження не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Колегією суддів встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебуває кримінальне провадження, внесене 18.05.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023270000000109 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст.332, ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст.114-1, ч. 3 ст.332, ч. 3 ст. 368 КК України. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду.
Прокурором під час судового засідання заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КК України.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 суд не припустився жодних порушень кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання були присутні обвинувачений та його захисник, які висловили свою думку щодо заявленого клопотання.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження, а тому обґрунтованість підозри, коли складений обвинувальний акт і відбувається перевірка доведеності чи недоведеності обвинувачення, апеляційним судом перевірятися не може, оскільки це буде прямим втручанням апеляційної інстанції в розгляд обвинувачення судом першої інстанції.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Більш того, на стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом». Ці питання є предметом саме судового розгляду обвинувачення, коли усім наданим доказам повинна бути надана оцінка в судовому рішенні за результатами такого розгляду.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які в сукупності передбачене покарання до десяти років позбавлення волі. Встановлені обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, вказують на можливість їх вчинення групою осіб за попередньою змовою, при цьому, кримінальні правопорушення пов'язані саме із наданням допомоги у тому, щоб особи, які не мають на це законних підстав, були виключені з військового обліку, що в подальшому сприяло незаконному перетину кордону особам чоловічої статі з метою уникнути призову до лав ЗСУ під час оголошеної загальної мобілізації, що підвищує ризик ухилення обвинуваченого від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим.
Крім того, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів клопотання щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків, місце проживання яких йому достеменно відоме та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, з метою спонукання до відмови від дачі показань, чи зміни раніше наданих показів, враховуючи, що наразі свідки судом не допитані.
Колегія суддів зазначає, що усі перелічені стороною захисту відомості про особу ОСОБА_8 зокрема, його соціальні зв'язки, стан здоров'я, тощо були встановлені судом, більш того ці обставини не є тими, які беззаперечно гарантуватимуть належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тим більше не є тими обставинами, які повністю нівелюють заявлені стороною обвинувачення ризики.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що ОСОБА_8 хоча і має місце проживання, проте обвинувачується у вчиненні декількох тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність обґрунтованих ризиків можливості продовження злочинної діяльності, ухилення від явки до суду.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики неналежної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені захисником доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого. Всім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, неодноразово була надана оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу, що і зумовлює однаковість змісту судових рішень, адже ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Відповідно до частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та враховуючи вимоги ч.6 ст.176 КПК України, суд першої інстанції вірно не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, з чим погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4