Справа № 127/1586/26
Провадження № 33/801/278/2026
Категорія: 208
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
23 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка О. В. на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн 00 к. на користь держави за те, що він, як генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «АП МАРІН» (ТОВ «АП МАРІН»), вів податковий облік з порушеннями встановленого законом порядку, зокрема не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних 115 податкових накладних на постачання послуг, передбачених договорами, без зазначення обов'язкових реквізитів номенклатури в межах оподаткованих операцій на суму ПДВ 20 285 684 грн 32 к., чим порушив пункти 120-1.2 статті 120-1, підпункт е) статті 201.1, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункт 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року, зареєстрованого 26 січня 2016 року за № 137/28267.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Захарченко О. В. подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2026 року було оскаржене ТОВ «АП МАРІН» у адміністративному порядку до Державної податкової служби України (далі ДПС України). Оскільки розгляд скарги триває, грошове зобов'язання вважається неузгодженим, а отже самого правопорушення на цей момент юридично не існує. Висновок суду першої інстанції про винуватість ґрунтується виключно на протоколі та акті перевірки від 31 грудня 2025 року. З посиланням на практику Верховного Суду вказував, що висновки акта перевірки є лише відображенням суб'єктивної думки податківців і самі по собі не породжують правових наслідків та не можуть слугувати беззаперечним доказом вини в адміністративному процесі без оцінки правомірності самого рішення податкового органу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 163-1 КУпАП настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 16 від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 , як генеральний директор ТОВ «АП МАРІН», вів податковий облік з порушеннями встановленого законом порядку, зокрема не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних 115 податкових накладних на постачання послуг, передбачених договорами, без зазначення обов'язкових реквізитів номенклатури в межах оподаткованих операцій на суму ПДВ 20 285 684 грн 32 к., чим порушив пункти 120-1.2 статті 120-1, підпункт е) статті 201.1, пункт 201.10 статті 201 ПК України, пункт 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року, зареєстрованого 26 січня 2016 року за № 137/28267.
Правопорушення виявлено актом документальної позапланової виїзної перевірки від 31 грудня 2025 року № 39045/02-32-07-03/39882242.
Будь-які інші докази, крім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14 виснував, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 ПК України).
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому статтями 55 - 56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (пункт 56.4 статті 56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У справі, що переглядається, ТОВ «АП МАРІН» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2026 року № 0002260703 до ДПС України. Оскільки процедура оскарження триває, податкові зобов'язання вважаються неузгодженими.
За таких обставин висновки акта перевірки не можуть вважатися беззаперечним та остаточним фактом підтвердження порушення порядку ведення податкового обліку, тому що обґрунтованість цих висновків наразі перевіряється вищим податковим органом у межах процедури оскарження податкового повідомлення-рішення.
Таким чином складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, лише на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки за наявності процедури оскарження винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення є передчасним.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, то постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Захарченка О. В. задовольнити.
Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк