Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/278/26
Єдиний унікальний №733/265/26
Рішення
Іменем України
24 березня 2026 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Косєй Катерина Віталіївна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
установив:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Косєй К.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, вказуючи на те, що 05 травня 2012 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем, який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2019 року розірвано. Від спільного проживання в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею. Ічнянським районним судом Чернігівської області видано судовий наказ від 21 лютого 2019 року у справі № 733/44/19 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 10 січня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Однак відповідач вказане рішення суду не виконує та не сплачує аліменти на утримання дітей. Згідно розрахунку заборгованості станом на 28 січня 2026 року заборгованість по сплаті аліментів становить 86 951,19 грн, а сума пені (неустойки) за період з січня 2023 року по січень 2026 року становить 798 983,35 грн. А тому просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 86 951,19 грн, оскільки розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості по аліментах.
Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 17); 25 лютого 2026 року представником позивача Косєй К.В. подана заява про усунення недоліків (а.с. 19); 25 лютого 2026 року ухвалою судді
відкрито провадження по даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 23).
Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
10 березня 2026 року представником відповідача - адвокатом Лишком В.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що дійсно сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення суду від 10 січня 2019 року розірвано. Від спільного проживання у шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . На підставі судового наказу від 21 лютого 2019 року з відповідача на користь позивачки стягується аліменти на дітей у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 10 січня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості № 2622 від 26.01.2026 року станом на 28.01.2026 року заборгованість по сплаті аліментів складає 86 951,19 грн. Пеня є мірою цивільно-правової відповідальності, яка застосовується лише за наявності вини боржника. Закон встановлює, що обов'язковою умовою застосування пені є наявність вини платника аліментів. Сам факт заборгованості не може автоматично свідчити про вину відповідача. Повідомляє, що заборгованість із сплати аліментів виникла не з вини ОСОБА_2 , а у зв'язку з об'єктивними причинами, а саме, останній лише з 16 грудня 2025 року офіційно працевлаштований на посаді виконавця робіт у відокремленому підрозділі ПП РВК «ФАСАД-МАЙСТЕР». Тобто, до зазначеного періоду відповідач фактично не мав стабільного офіційного доходу, що об'єктивно ускладнювало можливість своєчасного виконання аліментного обов'язку. Крім того, відповідач має суттєві проблеми зі станом здоров'я. За останні роки він проходив стаціонарне лікування у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» виконавчого органу Київської міської ради. Відповідно до виписного епікризу з медичної картки № 8460 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.06.2024 року по 05.08.2024 року, діагноз: органічний галюциноз унаслідок органічного ураження центральної нервової системи травматичного генезу з вираженими змінами особистості та епілептичним синдромом. Також відповідач потребує подальшого систематичного лікування, спостереження у лікаря-психіатра та регулярного прийому медикаментозних препаратів. У зв'язку з цим останній змушений нести додаткові витрати на лікування та медикаменти. Таким чином, у період виникнення заборгованості ОСОБА_2 перебував у складному стані здоров'я та не мав стабільного заробітку до грудня 2025 року. Вказані обставини свідчать про відсутність умисного ухилення від сплати аліментів та підтверджують, що заборгованість виникла з причин, які не залежали від відповідача. Крім того, під час розрахунку пені не враховано часткові платежі, неправильно визначено період прострочення, застосовано загальний розрахунок без поділу на щомісячні платежі, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с. 25-38).
Відповіді на відзив від позивачки та її представника не надійшло.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, при цьому остання письмово у позовній заяві просила розглянути справу за відсутності позивачки та її як представника.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 травня 2012 року, який заочним рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2019 року розірвано (а.с. 6).
Від спільного проживання в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 (а.с. 7, 7-на звороті).
Постановою головного державного виконавця Ічнянського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 04.03.2019 року, на підставі судового наказу № 733/44/19, виданого Ічнянським районним судом Чернігівської області 21.02.2019 року, із ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 аліментів на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 10 січня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 9-на звороті - 10).
Відповідно до повідомлення Ічнянського відділу ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області № 2622 від 26.01.2026 року заборгованість ОСОБА_2 по АС ВП № 58525838 станом на 28.01.2026 року становить 86 951,19 грн (а.с. 8), що також підтверджується розрахунку заборгованості (а.с. 22).
Згідно розрахунку заборгованості у ОСОБА_2 наявна заборгованість по пені за прострочення сплати аліментів за період з січня 2023 року по січень 2026 року у розмірі 798 983,35 грн (а.с. 10-на звороті).
Із матеріалів справи також убачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у період з 26.06.2024 року по 05.08.2024 року, діагноз: органічний галюциноз унаслідок органічного ураження центральної нервової системи травматичного генезу з вираженими змінами особистості та епілептичним синдромом (а.с. 33).
Повторно в даному закладі відповідач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 22.01.2026 року по 17.02.2026 року, діагноз: наслідки органічного ураження головного мозку травматичного характеру з вираженими стійкими змінами особистості (а.с. 34).
Відповідачу 31.03.2024 року, 06.06.2024 року, 08.08.2024 року, 22.08.2024 року, 20.09.2024 року, 21.10.2024 року, 17.02.2026 року лікарями виписувалися рецепти для лікування (а.с. 35, 35-на звороті, 36, 36-на звороті, 37, 37-на звороті, 38).
Згідно наказу № К-150 від 15 грудня 2025 року, виданого директором ПП РВК «ФАСАД-МАЙСТЕР», ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 16 грудня 2025 року на посаду виконавець робіт у відокремленому підрозділі ПП РВК «ФАСАД-МАЙСТЕР» з оплатою праці згідно штатного розпису 27 000 грн на місяць (а.с. 32).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Частиною другою статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Частиною третьою статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 р у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
Згідно з частиною другою статті 196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 по справі 661/905/19 «ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Отже, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21, Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, наявність вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у платника аліментів презюмується.
У силу приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У межах цієї цивільної справи відповідач, як платник аліментів, посилався на відсутність своєї вини у виникнення заборгованості зі сплати аліментів, зазначаючи те, що в період часу, за який нараховані аліменти, він мав суттєві проблеми зі станом здоров'я, неодноразово проходив стаціонарне лікування (у 2024 році та 2026 році) та до грудня 2025 року не мав стабільного заробітку.
При цьому суд зауважує, що відсутність стабільного доходу не є поважною причиною несплати аліментів.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що у період з січня 2023 року по січень 2026 року відповідач взагалі не мав доходу, матеріали справи не містять.
Відсутні також докази, які б підтверджували витрати відповідача на своє лікування.
Крім того, у період з січня 2023 року по січень 2026 року відповідач не звертався до суду із позовною заявою про зменшення розміру аліментів, якщо вважав, що за станом свого здоров'я не може сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.
Разом з тим суд вважає, що, оскільки ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» у період з 26.06.2024 року по 05.08.2024 року, при цьому за червень 2024 року сплатив аліменти у розмірі 7 000 грн, однак за липень та серпень не сплатив по 4 238,76 грн, враховуючи хворобу останнього, тому вказана сума за два місяці, на думку суду, не була сплачена з поважних причин.
Суд не вбачає підстав для зменшення пені за час перебування відповідача у медичному закладі у період з 22.01.2026 року по 17.02.2026 року, оскільки останній в цей час фактично був працевлаштований та отримував заробітну плату.
Інших обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів останнім не наведено.
Суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що розрахунок боргу по аліментах є невірним, оскільки останній складений державним виконавцем та стороною відповідача не оскаржений і не спростований.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з січня 2023 року по січень 2026 року у розмірі 78 473,67 грн (86 951,19 грн-8 477,52 грн-сума аліментів за два місяці, а саме липень-серпень 2024 року), задовольнивши позов ОСОБА_1 частково.
Так як позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому останній необхідно стягнути відповідача в дохід держави в порядку ст. 141 ЦПК України, який складає 1 331,20 грн.
Керуючись статтями 180, 181, 195, 196 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Косєй Катерина Віталіївна, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з січня 2023 року по січень 2026 року у розмірі 78 473 (сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят три) гривні 67 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп судового збору.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик