Справа №756/14521/23Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2797/2026Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
17 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року,
Даною ухвалою суду задоволено клопотання захисників.
Звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_12 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 365, ч. 2 ст. 384 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 620230000000000998 стосовно ОСОБА_12 закрито.
Звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 620230000000000649 стосовно ОСОБА_10 закрито.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та цивільного позову у кримінальному провадженні.
В ухвалі суду зазначено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого, нетяжкого кримінальних правопорушень та кримінального проступку, ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні тяжкого і нетяжкого кримінального правопорушення, які відповідно до обвинувального акту були вчинені у січні 2014 року.Отже, встановлений ст. 49 КК України, зокрема десятирічний строк давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за тяжким злочином, сплинув у січні 2024 року.При цьому, до суду вказані кримінальні провадження з обвинувальними актами надійшли лише 06.11.2023 р. (стосовно ОСОБА_10 ) та 04.01.2024 р. (стосовно ОСОБА_12 ). Будь-яких даних про зупинення перебігу давності суду не надано. Обвинуваченим роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому, незважаючи на невизнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, будь-яких заперечень щодо закриття кримінального провадження останні не заявили.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні клопотання захисників про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .
Вважає ухвалу необґрунтованою, невмотивованою, та постановлену з суттєвими порушеннями вимог процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Вказується, що обов'язковою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності (а не від покарання) на підставі ст. 49 КК України є встановлення факту вчинення нею кримінального правопорушення. Лише за такої умови можливе обчислення відповідних строків давності. Крім того, якщо судом не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували вчинення особою кримінального правопорушення, суд не має підстав для задоволення клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності.
Представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та поновити судовий розгляд в загальному порядку в суді першої інстанції.
Вказує, що потерпілого ОСОБА_7 та її як представника не було повідомлено про розгляд 24.09.2025 року саме клопотання про звільнення ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У зв'язку чим, думку потерпілого під час розгляду даного клопотання не було враховано, чим порушено ч. 2 ст. 288 КПК України.
В ухвалі не зазначено факту вчинення обвинуваченими правопорушень у день, з якого починається обчислення строку давності.
Адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого в яких просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги, думку представника потерпілого, яка підтримала апеляційні скарги, думки обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Звільнення від кримінальної відповідальності регламентовано розділом ІХ Загальної частини КК України.
Зокрема, порядок та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності визначено у ст. 49 КК України.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 384 КК України та ОСОБА_10 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України - у період часу січня 2014 року.
Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції захисники обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_10 звернулись до суду з клопотаннями про звільнення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Зазначені клопотання просили задовольнити і обвинувачені, не заперечуючи проти закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України. Прокурор та представники потерпілих заперечувалипроти задоволення вказаних клопотань.
Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання захисників, звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 28 ст. 365, ч. 2 ст. 384 КК України та звільнив від кримінальної відповідальності ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України на підставі ст. 49 КК України із закриттям кримінального провадження щодо них.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст. 12 КК України, інкриміновані ОСОБА_12 кримінальні правопорушення є тяжким за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, нетяжким за ч. 2 ст. 384 КК України та інкриміновані ОСОБА_10 кримінальні правопорушення є тяжким за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, нетяжким за ч. 2 ст. 384 КК України, кримінальним проступком за ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до положень ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.
Вирішуючи питання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_10 у зв'язку із закінченням строків давності суд першої інстанції, перевіривши передбачені ст. 49 КК України підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, встановивши відсутність факту умисного вчинення останніми дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, та переривання строків давності, дійшов правильного висновку про необхідність звільнення їх від кримінальної відповідальності за інкримінованими кримінальними правопорушеннями на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо них.
Істотних порушень судом першої інстанції норм КПК України під час вирішення клопотань про звільнення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийняв рішення про звільнення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження щодо них.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про недотримання судом вимог кримінального процесуального закону внаслідок того, що він не зробив висновку про факт вчинення обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_10 інкримінованих їм кримінальних правопорушень та не встановив їх винуватості, то вони є необґрунтованими, з огляду на таке.
Приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 4 ст. 288 КПК України, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Суд першої інстанції, отримавши клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, проти задоволення якого не заперечували обвинувачені, керуючись вимогами кримінального і кримінального процесуального законів, розглянув зазначені клопотання та обґрунтовано задовольнив їх, звільнивши ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закривши кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Таким чином, оскільки положеннями статей 284-288 КПК України встановлено сукупність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді, а саме: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, то звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності сукупності вказаних умов є обов'язковим.
При цьому, у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2025 року справа № 712/8174/23.
Наведене спростовує твердження прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотань захисників про звільнення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження і доводи представника потерпілого про порушення вимог ст. 288 КПК України.
Так, адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_7 , в суді апеляційного суду на запитання головуючого судді зазначила, що була повідомлена про призначене судове засідання в суді першої інстанції на 24.09.2025 року, однак в судове засідання не прибула.
Крім того, є безпідставними доводи представника потерпілого про те, що в ухвалі не зазначено факту вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень у день, з якого починається обчислення строку давності, оскільки судом здійснено обчислення строку, передбаченого ст. 49 КК України з часу вчинення кримінальних правопорушень, зазначеного в обвинувальному акті.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПКфактичні обставини кримінального правопорушення у обвинувальному акті викладаються так, як це вважає встановленим прокурор.
Таким чином, доводи прокурора та представника потерпілого про незаконність оскаржуваного судового рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 є необґрунтованими, адже спростовуються матеріалами провадження, положеннями кримінального і кримінального процесуального закону.
За таких обставин, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя