1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 11 березня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42024000000001149 від 16.10.2024 на тимчасово вилучене майно в ході проведення 24 жовтня 2025 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які об?єднані між собою, а саме на предмети, ззовні схожих на грошові кошти, а саме долари США в сумі 30 000 (тридцять тисяч), купюрами по 100 (сто) доларів США.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 , які їй належать, під час обшуку 24 жовтня 2025 року в будинку, який належить ОСОБА_5 .
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що повний текст ухвали отримано представником власника майна 22 грудня 2025 року, апеляційну скаргу подано 26 грудня 2025 року. Відтак, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду.
Зазначає, що слідчим суддею не досліджено докази, подані стороною захисту, які свідчать про те, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_5 .
Наголошує, що власник майна не має відношення до кримінального провадження, а вилучені грошові кошти придбані нею за свої доходи, отримані від підприємницької діяльності, що підтверджується квитанціями купівлі валюти.
Звертає увагу, що клопотання про накладення арешту на майно подано прокурором, яка не має на це повноважень, оскільки її прізвище відсутнє у постанові групи прокурорів, а також у постанові про зміну групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Окрім того, апелянт зазначає, що грошові кошти вилучені слідчим ДБР, у кримінальному провадженні, яке розслідується ДБР, однак до клопотання про накладення арешту додано витяг з ЄРДР, де зазначено, що досудове розслідування здійснюється ГСУ Національної поліції України.
Також звертає увагу, що арешт накладено на предмети, схожі на грошові кошти, що є порушенням КПК України та у подальшому може призвести до підміни коштів.
В судове засідання представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 не з'явився, про час та дату судового засідання його повідомлено у встановленому законом спосіб. 11 березня 2026 року на електрону пошту суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю у іншій судовій справі. Враховуючи те, що апеляційна скарга перебуває в провадженні суду з 26 грудня 2025 року, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна,що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд клопотання відбувся без участі представника власника майна, даних про отримання ним повістки про виклик у судове засідання матеріали справи не містять. Копію оскаржуваної ухвали адвокатом ОСОБА_6 отримано 22 грудня 2025 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах судової справи (а.с. 174, т. 1). Апеляційну скаргу подано 26 грудня 2025 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 16 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42024000000001149за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 369 КК України, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше грудня 2024 року, у ОСОБА_9 , який, будучи достовірно обізнаним про порядок регулювання земельних відносин та містобудівних потреб громади, та що вказані питання відносяться до компетенції сесії Чабанівської селищної ради, під час якої депутатами ради здійснюється голосування щодо прийняття рішень про виділення бюджетних грошових коштів на такі потреби, за попередньою домовленістю з невстановленими працівниками ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, виник злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди депутатам Чабанівської селищної ради за позитивне голосування під час вирішення питань розподілу бюджетних коштів для визначених суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють свою діяльність на території Фастівського району Київської області.
Реалізовуючи задумане та розуміючи, що питання надання в оренду земельних ділянок в адміністративних межах смт. Чабани Фастівського району Київської області є компетенцією Чабанівської селищної ради, у період з грудня 2024 по березень 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 , вступив в злочинну змову з невстановленими особами, які діяли в інтересах ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36360394), спрямовану на надання неправомірної вигоди частині депутатів Чабанівської селищної ради, які за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США кожному, з використанням службового становища, проголосують за прийняття рішення в інтересах ТОВ «УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».
24 жовтня 2025 року слідчим проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які об'єднані між собою та на праві власності належать Оганесян Наріне, в ході якого виявлено та вилучено предмети, ззовні схожі на грошові кошти, а саме долари США в сумі 30 000 (тридцять тисяч), купюрами по 100 (сто) доларів США, які поміщено до сейф-пакету ДБР В 1000565.
24 жовтня 2025 року ОСОБА_9 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 369 КК України.
06 листопада 2025 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , поштовим зв'язком направила до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які об'єднані між собою, а саме на: предмети, ззовні схожі на грошові кошти, а саме долари США в сумі 30 000 (тридцять тисяч), купюрами по 100 (сто) доларів США.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року клопотання задоволено частково.
Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 24 жовтня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів судового провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_9 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 369 КК України, санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає, у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_9 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, як встановила колегія суддів, існує обґрунтований ризик відчуження майна, на яке просив накласти арешт прокурор, задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею дотримано вимоги статей 132,170,172,173 КПК України, перевірено при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на майно, та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Посилання апелянта, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_5 є передчасними, а також долучені податкові декларації та квитанції про купівлю валюти, які, на переконання апелянта підтверджують належність грошових коштів, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
Щодо доводів апелянта про те, що клопотання про накладення арешту на майно подано прокурором, яка не має на це повноважень варто зазначити, що повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який долучено до клопотання (а.с. 11-12, т.1)
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи також не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, яка є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
З урахуванням наведеного, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 757/56226/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Справа № 11сс/82/1750/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК