Унікальний номер справи 752/12850/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5215/2026
Головуючий у суді першої інстанції І. А. Кирильчук
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
04 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу
Київради (Київської міської державної
адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районого суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді І. А. Кирильчук, в примішенні Голосіївського районного суду м. Києва,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 20762,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3155,87 грн, 3% річних у розмірі 776,45 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01 травня 2018 року у розмірі 8783,89 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1335,15 грн, 3% річних у розмірі 328,49 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 22663,26 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3444,82 грн. 3% річних у розмірі 841,96 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 16877,63 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2565,40 грн. 3% річних у розмірі 631,18 грн, заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 29871,87 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2906,88 грн. 3% річних у розмірі 744,75 грн., пеня у розмірі 906,11 грн, заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року розмірі 9614,28 грн інфляційної складової боргу у розмірі 1200,59 грн. 3% річних у розмірі 285,63 грн, пеня у розмірі 347,52 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 248,99 грн., що разом складає 130426,93 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 у зв'язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).
Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 до мереж тепло-та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлявся. Відповідач є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» суму заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 130426,93 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач вдруге звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року та заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01 травня 2018 року, разом з інфляційною складовою та 3 % річних.
Так, Голосіївським районним судом м. Києва від 20.10.2017 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» 11854, 42 грн. заборгованості з централізованого опалення, 2761, 56 грн. заборгованості за постачання гарячої води 3373, 81 грн. 3 % річних та інфляційну складову боргу, 800 грн судового збору, разом 18 789, 79 грн.
Отже, зауважує, що позивач звернувся до суду з тими самими вимогами щодо яких вже винесене судове рішення, при цьому апелянт додає до апеляційної скарги виданий Голосіївським районним судом судовий наказ від 20.10.2017.
Окрім того, апелянт просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості за період до 30.04.2022 та наводить свої обрахунки пені, інфляційних нарахувань, 3 відсотків річних за період з 01.01.2024 по 30.04.2025. Таким чином, на думку апелянта, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги має бути стягнута саме за цей період.
Позивач КП «Київтеплоенерго» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача КП «Київтеплоенерго» - Попова С.О. проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечила, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_1 в засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, у поданій апеляційній скарзі на рішення суду, просив розгляд апеляційної скарги проводити за його відсутності.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , повідомлений про розгляд справи апеляційним судом належним чином, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на подану ним заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника КП «Київтеплоенерго» - Попової С.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, у відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом установлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв'язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630).
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830).
Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ).
Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Отже, свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.
Виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому під'єднаний до мереж тепло-та водопостачання. Як наслідок, квартира № 36 , за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло-та водопостачання, а отже, відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов'язаний оплатити їх вартість.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА № 131757065 від 02 червня 2025 року ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, відповідач є споживачем ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_1 , без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останній не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідач не надав суду доказів того, що послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_2 , так і безпосередньо до квартири № 36 , яка знаходиться у цьому ж будинку.
При цьому, відповідач за спірний період не звертався до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявою (повідомленням) про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Так, звернувшись з позовом до суду, позивач просить стягнути заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 762, 30 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3 155, 87 грн. та три відсотки річних у розмірі 776,45 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 8 783, 89 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 335, 15 грн., три відсотки річних у розмірі 328,49 грн.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 додає судовий наказ, виданий 20.10.2017 Голосіївським районним судом м. Києва щодо стягнення з нього на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Отже, зважаючи на ту обставину, що з наданого апелянтом судового наказу виданого 20.10.2017 не вбачається за який саме період з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, а позивач звернувшись з позовом до суду просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період до 01.05.2018, таким чином КП «Київтеплоенерго» слід відмовити у задоволенні позову у вказаній частині позовних вимог, оскільки перевірити розрахунок наданий позивачем саме за період до 01.05.2018 не вбачається за можливе.
Окрім того, звернувшись з апеляційною скаргою, відповідачем також заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин позовну давність.
Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 , останній не заперечує щодо права КП «Київтеплоенерго» вимагати виконання обов'язку від відповідача щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, однак вважає, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості до відповідача за період до 01 квітня 2022 року з пропуском позовної давності.
Перевіряючи таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності.
Так, якщо позовна давність (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинна була минути в період карантину, то вона продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.
Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.
Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
За наведених обставин, вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, за період з 01.04.2017 заявлені в межах позовної давності.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 22663,26 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3444,82 грн. 3% річних у розмірі 841,96 грн; заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 16877,63 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2565,40 грн. 3% річних у розмірі 631,18 грн; заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 29871,87 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2906,88 грн. 3% річних у розмірі 744,75 грн., пеня у розмірі 906,11 грн; заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року розмірі 9614,28 грн інфляційної складової боргу у розмірі 1200,59 грн. 3% річних у розмірі 285,63 грн, пеня у розмірі 347,52 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 248,99 грн., що разом складає 95 284,78 грн.,
Отже, враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в частини позовних вимог (а саме у стягненні заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 20762,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3155,87 грн, 3% річних у розмірі 776,45 грн, заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01 травня 2018 року у розмірі 8783,89 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1335,15 грн, 3% річних у розмірі 328,49 грн,), таким чином стягнута з відповідача за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва заборгованість підлягає зменшенню на 35 142,15 грн, а саме з 130 426,93 грн до 95 284, 78 грн., відповідно рішення суду підлягає зміні в цій частині.
Відповідно, підлягає зміні і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат по оплаті судового збору.
Так, стягнутий з відповідача за рішенням суду судовий збір підлягає зменшенню з 3 028,00 грн до 2 212,13 грн.
Пропорційно до частини вимог, у задоволенні яких суд відмовляє, з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 223, 80 грн. судового збору (95 284,78х 4 542/130 426,93 =4 542-3318,20 =1 223,80 грн).
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 рокузмінити.
Зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті комунальні послуги з 130 426, 93 грн. до 95 284, 78 грн.
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору з 3028,00 грн до 2 212,13 грн.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2025 року року залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) 1 223,80 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 24 березня 2026 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна