Справа № 381/6035/25 Головуючий в суді І інстанції - Зебелян Н.В.
Провадження № 33/824/833/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
12 січня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 20.10.2025 о 15 год. 50 хв. у м. Фастів по вул. Андрія Шептицького, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер 6810 ARBF, результат позитивний-1,84%.
Крім того, 20.10.2025 о 15 год. 50 хв. у м. Фастів по вул. Андрія Шептицького, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв з'їзд на узбіччя, в подальшому наїзд на перешкоду, а саме на металевий паркан та дерево.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що рішення прийнято з грубим прошенням норм як матеріального так і процесуального права. Адміністративний матеріал складено з порушенням, відсутність доказів підтверджує неправомірність складеного адміністративного матеріалу, а тому докази, які здобуті шляхом порушення є неналежними.
Апелянт вказує, що з даним протоколом останній не погодився, про що свідчить відсутність підпису на ньому, крім цього відсутній підпис і на інших доказах, які долучено до матеріалів справи. Автомобілем ОСОБА_1 не керував і даний автомобіль йому не належить про що зазначалось працівникам поліції.
Також, до матеріалів справи долучено CD диск, проте його не зазначено в переліку, документів, які долучено до протоколу.
Окрім того, апелянт акцентує увагу суду на тому, що у протоколі не зазначено результати огляду, показник, що є обов'язковою умовою. В акті огляду, який долучений до матеріалів справи, не зазначено яким алкотестером пропонували пройти огляд.
До того ж, рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення
Поряд із цим, як вбачається з відеофайлу, який розміщений на CD диску, що долучений до матеріалів справи, відеозйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п. 5 розділу II Інструкції. На відео не видно всіх обставин, які вказані у протоколі.
Крім цього, на відео не зафіксовано факту керування транспортним засобом. Не зафіксовано і самої події, яка вказана у протоколі. На даному відеофайлі зафіксовано лише спілкування поліцейського, при цьому відсутня інформація про роз'яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП,
Таким чином, апелянт вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру складання адміністративного матеріалу, що є підставою для закриття провадження по справі.
Також, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Так, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду не подавав.
У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
На підставі наведеного та з метою забезпечення розгляду апеляційної скарги в розумні строки апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 ПДР України).
За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті.
Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов'язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489063 від 20.10.2025, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. ОСОБА_1 відмовився від підпису та надання пояснень. Будь-яких заперечень чи незгоди зі змістом протоколу ОСОБА_1 не зазначив, незгоди з діями працівників поліції не вказав (а.с. 1);
- в результаті тесту приладу Драгер від 20.10.2025 відповідно до якого результат тесту складає 1,84%о (а.с. 2);
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння - проба позитивна 1,84 %о. Будь-яких заперечень ОСОБА_1 не вказав (а.с.3);
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (а.с.9).
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489043 від 20.10.2025 (а.с 16);
- схемою місця ДТП, якою зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу від 20.10.2025 (а.с 17);
- письмовими пояснення ОСОБА_1 (а.с 18);
- іншими письмовими доказами.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.9 а) ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також суддя місцевого суду прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та керування у такому стані транспортним засобом, та порушення ним ПДР України, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи наявний відеозапис з боді-камери є не безперервним, тому даний доказ є недопустимим доказом - є безпідставними.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАПвсебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Суддя районного суду всебічно, повно та об'єктивно дослідив та з'ясував усі обставини справи та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкцій ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко