Номер провадження 22-ц/821/676/26; 22-ц/821/674/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/5746/25 Категорія: 304000000 Петренко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
19 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» - Блізнецова Максима Євгенійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2025 року та на додаткове рішення від 12 січня 2026 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг, -
У червні 2025 року ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» звернулося до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Відповідачі зареєстровані у вказані квартирі, але своєчасно, з січня 2021 року, не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води), також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг постачання теплової енергії. В наслідок цього утворилась заборгованість, яка станом на 01.04.2025, складає 44 590,10 грн, що підтверджується листом-розрахунком по ОР №30321210.
Також позивач у позові зазначає про те, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2021 у справі №711/1304/21 було частково стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 16307,26 грн, яка виникла станом на 01.01.2021.
З огляду на викладене ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії), гарячого водопостачання (постачання гарячої води) та внесків, що сукупно складає 44 590 грн 10 коп, а також судові витрати.
Також позивач у позовній заяві просив суд солідарно стягнути з відповідачів інфляційну складову боргу, що, відповідно до розрахунку, становить 424,97 грн, та 3% річних з простроченої суми, що, відповідно до розрахунку, становить 148,66 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року прийнято заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що подана представником за довіреністю Гребенюк Оксаною Вікторівною, про зменшення позовних вимог у даній цивільній справі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послугу з гарячого водопостачання (постачання гарячої води), за період з 01.01.2021 до 01.05.2021, у розмірі 2235,03 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 311,18 грн. та три відсотки річних у розмірі 110,87 грн., а всього 422,05 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» в рівних частках судовий збір в сумі 237,09 грн., тобто з кожного по 118,55 грн.
У іншій частині - позовну заяву залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лічильник води №К00039, 2001 року випуску, який встановлено відповідачами у квартирі АДРЕСА_2 обліку обсягів споживання гарячої води, житлово-комунальна послуга з постачання якої надається їм позивачем, повірений у встановленому законом порядку 30.04.2021.
При цьому, неповідомлення споживачами виконавця відповідної житлово-комунальної послуги про повірку відповідного засобу вимірювальної техніки у встановленому законом порядку не є підставою для нарахування виконавцем відповідної комунальної послуги її вартості з призми нормативів (норм) споживання. Також суд звернув увагу учасників справи, що позивач, отримавши засоби доказування, що безумовно свідчать про проведення відповідачами як споживачами відповідної житлово-комунальної послуги повірки вимірювальної техніки 30.04.2021, що обліковує обсяг споживання гарячої води, мав об'єктивну можливість здійснити перерахунок вартості спожитих відповідачами обсягів споживання гарячої води та її вартості, однак таких дій не вчинив.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачам вартості житлово-комунальної послуги в період часу з травня 2021 року до березня 2025 року, тобто в період коли лічильник гарячого водопостачання, який встановлений у квартирі був у встановленому законом порядку повірений та опломбований, беручи до уваги, що під час наступної його повірки (31.07.2025) не встановлено будь-яких його несправностей, тому суд дійшов висновку, що нарахування позивачем в означений період у часі вартості гарячого водопостачання з призми нормативів (норм) споживання не відповідає загальним засадам цивільного судочинства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності. Такий висновок суду грунтується на тому, що позивач не надав у період часу з 01.05.2021 до 01.04.2025, відповідачам житлово-комунальну послугу з гарячого водопостачання на загальну суму 33 354,31 грн, оскільки відповідачі за цей час спожили лише 23,4 м3 гарячої води, вартість якої є значно меншою, аніж вартість, що заявлена відповідачем до стягнення.
Водночас суд не має об'єктивної процесуальної можливості здійснити розрахунок вартості спожитої відповідачами житлово-комунальної послуги з гарячого водопостачання з призми обсягів спожитої гарячої води за період з 01.05.2021 до 01.04.2025 згідно показників лічильника, оскільки у тарифах на опалення та підігрів води як додатку до позовної заяви (а.с.14) вартість 1 м3 в 2022-2025 рр гарячої води чітко не визначена, а зазначена як «Диференційовані тарифи» та «Зміни», а рішень Черкаської міської ради №299 від 12.04.2022 та №320 від 28.04.2022, яким затверджені такі тарифи в 2022 році позивач до матеріалів справи не долучив.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачів у солідарному порядку вартості житлово-комунальної послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2021 до 30.04.2021, то суд зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які, станом на момент виникнення заборгованості (з 01.01.2021 до 30.04.2021), були і продовжують бути зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3 , мали право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, були споживачами послуги, що надавалася позивачем до вказаної квартири. Проте, своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надану послугу з гарячого водопостачання тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», зобов'язані сплатити заборгованість по оплаті вказаної послуги за період з 01.01.2021 до 30.04.2021 у розмірі 2235,03 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то суд дійшов висновку про необхідність їх стягнення за прострочення з оплати гарячого водопостачання за період з 01.01.2021 до 30.04.2021, а з оплати вартості комунальної послуги з централізованого опалення, то за 2021 рік, оскільки оплата відповідачами означеної комунальної послуги мала місце 22.07.2025.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року стягнуто з ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 9217,00 грн.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн., є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
У зв'язку з тим, що позивачем були пред'явлені позовні вимоги, зокрема до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 33 927,94 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що прийнята до розгляду ухвалою суду від 12.08.2025, а.с.117-118), проте судом позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задоволені частково, а саме в розмірі 2 657,08 грн, що складає 7,83% від ціни позову (2657,08 грн / 33 927,94 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана відповідачу, в розмірі 92,17 %, що відповідає розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом позивачу відмовлено (100% - 7,83%).
У зв'язку з цим розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з позивача ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких позивачу відмовлено, що у грошовому виразі складає 9217,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково, стягнувши із відповідачів заборгованість за послугу з гарячого водопостачання (постачання гарячої води) станом на 01.08.2024 року в розмірі 29307,66 грн., заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 424,97 грн., та три відсотки річних в розмірі 146,66 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що, враховуючи відсутність повідомлення надавача послуг про встановлення вузла розподільного обліку, систематичного передання показників такого та відсутність інформації про повірку такого приладу, надавач послуг здійснював нарахування за житлово-комунальну послугу у вигляді постачання гарячої води за нормами споживання.
Як було встановлено в ході розгляду даної справи, 07 травня 2021 року ОСОБА_1 було встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 . Надавача послуг було повідомлено про облаштування житлового приміщення вузлом розподільного обліку 22 липня 2025 року.
Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розпряду, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів (п. 1 Розділу ХІІ «Перерозподіл обсягів теплової енергії, гарячої, холодної води, спожитої та розподіленої між споживачами у будівлі/будинку» Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018).
Враховуючи положення чинного законодавства, за даних умов, перерозподіл обсягів наданих комунальних послуг (постачання гарячої води) можливий включно по липень 2024 року, відтак, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог в період з 01.05.2021 року по 01.04.2025 року, не врахувавши при цьому положення Розділу ХІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Щодо витрат на правничу допомогу, то на думку позивача, вони є суттєво завищеними, оскільки справа є малозначною та незначної складності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.21), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.15-16) та «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.17), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.19).
Із листа-розрахунку по ОР №30321210 вбачається, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (а.с.6).
Із рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про встановлення розміру внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» №1021 від 17.09.2019 суд встановив, що цим органом місцевого самоврядування встановлено розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно в розрізі кожної будівлі окремо згідно з додатком. Із графі №642 Додатку до означеного рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради суд встановив, що розмір внеску по будинку АДРЕСА_1 всього складає 2572,94 грн (у рік: 35,74 грн, у квартал - 8,94 грн) (а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №8661/12198-01-10 від 02.05.2025 за адресою: квартира АДРЕСА_2 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані відповідно з 13.05.2019 та 20.08.2002 і дотепер (а.с.9.10).
Вказаний юридичний факт також підтверджується і довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №13074/19202-01-10 та 13075/19201-01-10 від 30.06.2025, що витребувані судом (а.с.31-32).
Отже, відповідачі були споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які їм надавало приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
З листа-розрахунку по ОР №30321210 суд встановив, що за період з 01.01.2021 до 01.04.2025 відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» за надані їм послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків у загальному розмірі 44 590,10 грн. (11 149,34 грн. - борг по опаленню, 33 354,31 грн. - борг по гарячому водопостачанню, та 86,45 грн. - борг по внесках), оскільки оплата послуг відповідачами взагалі не проводилась.
Також з листа-розрахунку по ОР №30321210, що міститься на а.с.6, встановлено, що за період з 01.01.2021 до 01.04.2025 позивачем здійснено нарахування відповідачам вартості житлово-комунальної послуги з гарячого водопостачання з призми кількості зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 осіб, а не з призми показників лічильника гарячого водопостачання.
Крім того, з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р НОМЕР_1 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам, за період з січня 2021 року до грудня 2021 року, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 148,66 грн (а.с.8), та інфляційні втрати за період із січня 2021 року до жовтня 2021 року включно, що становить 424,97 грн (а.с.7).
Із копії рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2021 у справі №711/1304/21, яке набрало законної сили, встановлено, що з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з теплопостачання, гарячого водопостачання в сумі 16307,26 грн, інфляційні в сумі 1004,01 грн. та 3% річних в сумі 619,71грн., а всього 17930,98 грн. Водночас із мотивувальної частини означеного судового рішення суд встановив, що заборгованість стягнута за житлово-комунальні послуги, що надавалися ОСОБА_1 ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до квартири АДРЕСА_2 , за період часу з 01.01.2013 до 01.01.2021 (а.с.11-13).
Із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.4471235595.1 від 22.07.2025 встановлено, що ОСОБА_1 сплатив ПрАТ «Черкаське хімволокно» 86,45 грн у рахунок сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води (а.с.98).
Також із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.4471235596.1 від 22.07.2025 установлено, що ОСОБА_1 сплатив ПрАТ «Черкаське хімволокно» 12000,00 грн. у рахунок сплати боргу за теплопостачання (а.с.104).
Із копії акту, складеного контролером служби КП «Черкасиводоканал» 07.05.2021, встановлено, що означеним працівником було опломбовано, зокрема лічильник гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , а саме: №К00039, 2001 року випуску, який 30.04.2021 пройшов повірку (а.с.101).
Крім того з копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2208, що складений 30.04.2021 Державним підприємством «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відносно лічильника води №К00039, 2001 року випуску, установлено, що означений лічильник води відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 та експлуатаційним документам, а тому строк дії свідоцтва є чинним до 30.04.2025 (а.с.102).
Із копії історії показників лічильників за період з 01.01.2020 до 31.07.2025, що підготовлений службою обліку реалізації води і стоків КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, суд встановив, що 07.05.2021 у квартирі АДРЕСА_2 , споживачем у якій рахується ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) був опломбований лічильник гарячої води КВ-1,5 №К00039 з показниками 612,6 м3. Також з означеного засобу доказування суд встановив, що споживачем ОСОБА_1 , у період часу з 18.11.2021 до 11.06.2025, подавалися показники лічильника гарячого водопостачання через сайт КП «Черкасиводоканал»; станом на 11.06.2025 показники лічильника гарячого водопостачання становлять 636 м3, тобто відповідачами за період з 07.07.2021 до 11.06.2025 спожито 23,4 м3 гарячої води (636 - 612,6) (а.с.103, 134).
ОСОБА_1 у заяві від 22.07.2025, що адресована ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ», просив відповідача здійснити перерахунок заборгованості за послуги гарячого водопостачання з 07.05.2021 по теперішній час з врахуванням показників лічильника обліку гарячого водопостачання (а.с.99). Згідно відповіді ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» №24/4671 від 24.07.2025 встановлено, що позивач, розглянувши заяву від 22.07.2025, повідомив відповідача про те, що внесення змін нарахувань плати за послугу гарячого водопостачання буде проводиться по лічильнику за адресою: АДРЕСА_3 , з моменту повірки та опломбування лічильника після повірки та без перерахунку за попередній період (а.с.100).
Із копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ИИ-01803310725114, що складений 21.07.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон-АСП» відносно лічильника води №К00039, 2001 року випуску, встановлено, що означений лічильник води відповідає вимогам ДСТУ 3580-97, а тому строк дії свідоцтва є чинним до 31.07.2029 (а.с.129).
Крім того з відповіді КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради №3745/26 від 13.08.2025 на адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Юдіна В.С. установлено, що за адресою: АДРЕСА_3 встановлений лічильник гарячої води, який опломбований 07.05.2021 з показником 612,6 м3; повірка лічильника була проведена 31.07.2025 та чинна до 31.07.2029 (а.с.133).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).
Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов'язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов'язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
За змістом ст. 67-68, 162 ЖК України, наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Відповідно до п.п. 1 пункту 4 розділу І вказаної Методики, для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
Відповідно до пунктів 19, 20, 21 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» одиницею вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води є куб. метр. Одиницею вимірювання обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є гігакалорія (Гкал). Комерційний облік послуги ведеться вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються відповідно до Методики розподілу. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг споживання гарячої води у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу.
Отже, чинним законодавством передбачено, що за наявності засобу обліку гарячого водопостачання оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу.
Лічильник води №К00039, 2001 року випуску, який встановлено відповідачами у квартирі АДРЕСА_2 задля обліку обсягів споживання гарячої води, житлово-комунальна послуга з постачання якої надається їм позивачем, повірений у встановленому законом порядку 30.04.2021 та опломбований КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради 07.05.2021, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2208, що складений Державним підприємством «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», зі строком дії до 30.04.2025 (а.с.102), актом опломбування лічильника води від 07.05.2021 (а.с.101), історією показників лічильників КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (а.с.103) та листом КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради №3745/26 від 13.08.2025 (а.с.133).
Строк дії його повірки є чинним до 30.04.2025.
За період часу з травня 2021 року до березня 2025 року, тобто в період коли лічильник гарячого водопостачання, який встановлений у квартирі АДРЕСА_2 , був у встановленому законом порядку повірений та опломбований, позивачами було використано 23,4 м3 гарячої води.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що визначити вартість 1 м3 в 2022-2025 рр гарячої води неможливо, у зв'язку з ненаданням позивачем таких тарифів.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині того, що суд мав здійснити перерахунок обсягу спожитих послуг за гаряче водопостачання лише за 12 місяців, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до розділу XII Методики, проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється:
при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги;
при уточненні показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації.
Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від'ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди.
Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» від 11 грудня 2019 року № 1182, перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Таким чином, діючим законодавством передбачено, що перерозподіл обсягу спожитої послуги гарячого водопостачання має бути проведено за 12 попередніх розрахункових періодів з дати отримання інформації про невідповідність обсягів споживання.
У той же час, колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, для приватного права апріорі властивою є така засада цивільного законодавства, як розумність.
Згідно правового висновку щодо застосування означеної норми матеріального права, що викладений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 у справі №712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23), розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Зважаючи на ту обставину, що квартира відповідачів оснащена засобами комерційного обліку обсягу споживання гарячої води, даний прилад пройшов повірку та був опломбований КП «Черкасиводоканал», тобто його показники є достовірними, тому на переконання колегії суддів, покладення обов'язку судовим рішенням на відповідачів зі сплати послуги, в обсягах, в яких вони фактично дану послугу не отримували та не використовували, не відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
Тому, колегія суддів доходить висновку про законність та справедливість оскаржуваного рішення суду по суті спору.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового судового рішення, то колегія суддів частково погоджується з аргументами сторони позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд під час ухвалення основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішив питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16 (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачем понесених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що цей позов задоволено частково, а сторона відповідача надала належні докази (ордер на надання правничої (правової) допомоги від 04.08.2025, відповідно до якого адвокат Юдін В.С. надає правничу допомогу ОСОБА_1 у Придніпровському районному суді м. Черкаси на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 22.07.2025 (а.с.96, 190); договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 22 липня 2025 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Володимира Юдіна» (а.с.192-193); акт виконаних робіт №1 від 24.12.2025 (а.с.191); квитанцію до прибуткового касового ордера №55 від 24.12.2025 про сплату ОСОБА_1 10000,00 грн. АБ «Володимира Юдіна В.С.» згідно договору про надання правової допомоги від 22.07.2025) на підтвердження понесених витрат.
Однак, колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки окрім їх пропорційності до задоволених позовних вимог, судом першої інстанції залишено поза увагою складність справи, яка по суті є малозначним спором та співмірність, на чому зокрема наголошував позивач у своїх запереченнях. Колегія суддів вважає, що вимогам розумності та справедливості буде відповідати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.
З огляду на викладене, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутих витрат на правничу допомогу.
Оскільки рішення по суті спору підлягає залишенню без змін, тому підстав для здійснення перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» - Блізнецова Максима Євгенійовича - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2025 року - залишити бе змін.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2026 року - змінити, зменшивши стягнуті з приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на надання правничої допомоги з 9217 грн. до 6000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді