Провадження № 11-кп/821/182/26 Справа № 757/11993/22 Категорія: ч. 3 ст. 371 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурорів Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_6
та ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисників - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ст. прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 та представника потерпілих - адвокаткки ОСОБА_13 на ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р. у кримінальному провадженні № 62021000000000639 від 23.07.2021 р., -
Ухвалою Черкаського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р. звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України.
Звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_10 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, а кримінальне провадження відносно неї закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України.
Звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України.
Процесуальні витрати в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 віднесені на рахунок держави
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишені без розгляду в частині пред'явлених вимог до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ст. прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що оскаржувана ухвала суду підлягає зміні внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, згідно з ст. 44, ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією статтею. Тобто, звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, оскільки підставою кримінальної відповідальності є лише вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення.
Кримінальна відповідальність носить персональний характер й ніхто не може нести відповідальність за діяння, які не вчиняв, а отже й бути звільненим від кримінальної відповідальності за них. Якщо особа не вчиняла кримінального правопорушення, то вона не може бути звільнена судом від відповідальності, а підлягає виправданню вироком суду.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності є остаточним рішенням у справі, яка корелюється зі змістом вироку, передбаченим ст. 368 КПК України.
Прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності констатує факт вчинення особою кримінального правопорушення, за який її було звільнено від відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 р. у справі № 192/3301/16 зазначено за яких умов застосовуються звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та підтверджено, що у суду виникає обов'язок звільнити особу від кримінальної відповідальності, згідно з ст. 49 КК України, якщо вона вчинила злочин, у якому її обвинувачують. Що відповідає точному змісту ст. 49 КК України.
Тобто для ухвалення обґрунтованого рішення про звільнення конкретної особи від кримінальної відповідальності суд повинен встановити, що особа вчинила саме кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується. Така конструкція дозволяє дотримуватися принципів верховенства права, правової визначеності, коли кримінальну відповідальність може понести або бути звільнена від неї лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. Особа, яка не вчиняла кримінальне правопорушення не може бути притягнута до кримінальної відповідальності так само як і звільнена від неї за це. Аналогічна позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 752/23954/18 від 17.02.2022 р.
Звільнення невинуватої особи від кримінальної відповідальності порушує принципи верховенства права, а також суперечить завданням та принципам КПК України та КК України.
Також, у ст. 372 КПК України визначено, що ухвала, окрім іншого, складається з мотивувальної частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 р. у справі № 712/8174/23 зазначив, що під час звільнення особи від кримінальної відповідальності суд, відповідно до ст. 372 КПК України, зазначає в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінувалися обвинуваченому, суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення. За таких обставин суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Отже, кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Водночас, ухвалюючи рішення, суд жодним чином не відобразив у своїй ухвалі формулювання обвинувачення, не вказав за вчинення яких саме кримінальних правопорушень звільняються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тобто для стороннього спостерігача не зрозуміло у яких кримінальних правопорушеннях обвинувачувались ці особи, які події та факти вважались доведеним для сторони обвинувачення, однак внаслідок певних обставин не вдалось довести рішення до вироку, а самі обвинувачені виявили бажання бути звільненими від кримінальної відповідальності.
Також, зважаючи, що кримінальне провадження № 62021000000000639 стосується важливих подій в країні, незаконних затримань мітингувальників, які висловлювали волю народу, протестували проти злочинної влади ОСОБА_21 і за це незаконно були піддані кримінально-правовому примусу, викладення в ухвалі суду формулювання обвинувачення має велике значення для історії української державності.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що прийняте судом рішення про звільнення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності без встановлення факту вчинення злочину та закриття кримінального провадження відносно них, за таких обставин, підлягає зміні в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального та кримінально процесуального закону.
Представниця потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 - адвокатка ОСОБА_13 також не погодилися з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно них закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України повністю скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу представник потерпілих мотивує тим, що визначена в оскаржуваній ухвалі позиція суду про те, що КПК України не зобов'язує суд в ухвалі суду про закриття провадження і звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за строками давності зазначати формулювання обвинувачення є помилковою, оскільки фактично саме формулювання обвинувачення, а не перелік інкримінованих обвинуваченим статей КК України, є визначенням кримінального правопорушення, від відповідальності за вчинення якого звільняється обвинувачена особа.
Таким чином, апелянт вважає, що суд помилково відмовив прокурору у зазначенні в оскаржуваній ухвалі формулювання обвинувачення.
Крім того, у судовому засіданні, яке відбулось 9.06.2025 р., представник потерпілих - адвокатка ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_14 , покладаючись на розсуд суду у вирішенні питання клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (але не ОСОБА_11 ), просили суд викласти в ухвалі, постановленій за наслідком розгляду клопотань, події злочину, що є тотожним проханню прокурора зазначити формулювання обвинувачення. Проте суд взагалі не розглянув та не вирішив дане клопотання сторони потерпілих та навіть не зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність такого клопотання.
Отже, судом не було встановлено, за які саме кримінальні правопорушення обвинувачені звільняються від кримінальної відповідальності, що визначає формальне ставлення суду до питання вирішення клопотань обвинувачених.
В обґрунтування апеляції також зазначила, що КК та КПК України чітко зазначають, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності може бути застосовано лише стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення і з дня вчинення такого правопорушення минули визначені законом строки та зазначені строки не переривалися і не зупинялися.
Суд першої інстанції при розгляді клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не врахував позицію обвинувачених про визнання ними факту наявності правових підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 49 КК України та не зазначив у судовому рішенні:які саме діяння обвинувачених є кримінальним правопорушенням, не встановив чи мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чи містять ці діяння склад кримінального правопорушення; не зазначив дату коли були вчинені кримінально-карані діяння обвинуваченими. Отже, суд першої інстанції не зазначив про факт вчинення обвинуваченими правопорушень у день, з якого починає обчислюватись строк давності; не визначив ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, за вчинення яких обвинувачені звільняються від кримінальної відповідальності; у оскаржуваній ухвалі не індивідуалізував того, що правопорушення, за вчинення яких обвинувачені звільняються від відповідальності, вчинені у час, викладений в обвинувальному акті, саме ними та зазначив окремо щодо кожного з обвинувачених.
Також, апелянт зазначає про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом порушено вимоги ст. 372 КПК України щодо змісту ухвали, а саме відповідно до імперативних приписів, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 372 КПК України у вступній частині ухвали має бути зазначено прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання. Проте зазначені відомості, окрім прізвища, ім'я і по батькові обвинувачених, взагалі відсутні в оскаржуваній ухвалі.
Таким чином, судом допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Також ч. 2 ст. 288 КПК України встановлено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. При постановленні оскаржуваної ухвали суд проігнорував вимоги ч. 2 ст. 288 КПК України щодо обов'язкового з'ясування думки потерпілих відносно звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_11 , що підтверджується самим текстом оскаржуваної ухвали.
Отже, на думку представника потерпілих, оскаржувана ухвала від 28.07.2025 р. про задоволення судом першої інстанції клопотань про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності постановлена з суттєвим порушенням вимог процесуального закону та неповним судовим розглядом.
Таким чином, суд першої інстанції при розгляді клопотань про звільнення обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого рішення.
Місцевим судом при неправильному застосуванні положень ст. 49 КК України, всупереч вимог ст. 368, 372 КПК України та висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у постанові від 17.02.2022 р. у справі № 752/2395/18, не встановлено, чи мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , дату вчинення таких діянь, чи містять такі діяння склад кримінальних правопорушень, та чи вчинили їх згадані особи; також оскаржувана ухвала постановлена без з'ясування судом думки потерпілих в порушення імперативної норми ч. 2 ст. 288 КПК України.
12.09.2025 р. електронною поштою за № Вх. № ЕП-1793/25-Вх обвинувачений ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілих адвокатки ОСОБА_13 , в якому просив у задоволенні апеляційної скарги представника потерпілих відмовити повністю, а ухвалу суду залишити без зміни з підстав зазначених у запереченні (т. 4, а. пр. 33-37).
16.09.2025 р. за Вх. № 10455/25-Вх. до апеляційного суду від ОСОБА_9 надійшло заперечення на апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , в якій ОСОБА_9 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування не вбачається, відповідно, на його думку, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_12 до задоволення не підлягає.
Так, положення ст. 368 КПК України «Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку», стосуються виключно вирішення обвинувачення по суті, постановлення судових рішень у такій формі як вирок, вимоги до форми оскаржуваного рішення, викладеного у формі ухвали, зазначені у ст. 372 КПК України, при постановленні ухвали суд, в залежності від питання яке вирішується, зазвичай, не може вирішити у одному судовому рішенні такі питання як: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов'язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; 8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; 12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; тощо.
Так, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено на підготовчій стадії судового провадження, його ухвалено до надання прокурором суду письмових/речових доказів, допиту свідків, тощо. У розпорядженні суду, яким ухвалено таке рішення перебував лише обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про їх отримання та інші документи, які не є доказами у справі та не стосуються предмету доказування у провадженні.
Таким чином, посилання прокурора у апеляційній скарзі на необхідність застосування до оскаржуваного рішення вимог ст. 368 КПК України є безпідставним, судом застосовано та суворо дотримано при ухваленні рішення вимоги ст. 372 КПК України. З огляду на викладене, мотиви прокурора про необхідність констатування в ухвалі про закриття провадження факту вчинення особою кримінального правопорушення, за який її було звільнено від відповідальності, є безпідставними, та такими, що порушують загальні засади кримінального провадження.
Крім того, приведені в апеляційній скарзі прокурора постанови Верховного Суду не є релевантними до даної справи, оскільки ухвалені у часі до постановлення рішення у справі № 712/8174/23, яка з цих питань є останньою правовою позицією Верховного Суду і саме вона має бути застосована при розгляді даної справи, у межах поданої прокурором апеляційної скарги (т. 4, а. пр. 39-44).
Представник потерпілих - адвокатка ОСОБА_13 в судове засідання Черкаського апеляційного суду, призначене на 24.02.2026 р. не з'явилась, належним чином була повідомлена про день, час та місце судового засідання про, що свідчать довідка про доставку SMS-повідомлення у мобільному застосунку Viber ОСОБА_13 як представнику потерпілих, яка їй надійшла 20.10.2025 р. (т. 4, а. пр. 79). Разом з тим, на адресу апеляційного суду електронною поштою 23.02.2026 р. за Вх. № 323/26-Вх від адвоката ОСОБА_13 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку з використанням власних технічних засобів. У цьому ж клопотанні представник потерпілих ОСОБА_13 зазначила, що у випадку технічної неможливості проведення дистанційного судового засідання за її участю з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку та за відсутності заяви про неможливість розгляду, просила провести судове засідання без її участі, вказала, що просить врахувати позицію потерпілих щодо підтримання вимог їх апеляційної скарги та необхідності визначення у судовому рішенні формулювання обвинувачення. Заяви про відкладення розгляду не надала. Справу було розглянуто без її участі, тому що, відповідно до вимог ст. 405 КПК України, її участь не є обов'язковою.
Захисник ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_23 в судове засідання Черкаського апеляційного суду, призначене на 24.02.2026 р. не з'явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце судового засідання, про що свідчать довідка про доставку електронного документу одержувачу ОСОБА_23 в його електронний кабінет. Документ (супровідний про призначення до апеляційного розгляду) від 20.10.2025 р. у справі 757/11993/22 доставлено до електронного кабінету 22.10.2025 р. (т. 4, а. пр. 88). Разом з тим, на адресу Черкаського апеляційного суду поштовим зв'язком 23.02.2026 р. за Вх. № 2086/26-Вх від захисника ОСОБА_23 надійшла заява про розгляд апеляційних скарг на ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р. про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності проводити без участі захисника, проти чого не заперечує ОСОБА_11 . Справу було розглянуто без його участі, тому що, відповідно до вимог ст. 405 КПК України, його участь не є обов'язковою.
Потерпілі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 в судове засідання Черкаського апеляційного суду, призначене на 24.02.2026 р. не з'явились, належним чином були повідомлені про день, час та місце судового засідання про, що свідчить оголошення в засобі масової інформації, зокрема в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» № 38 (8230) від 14.02.2026 р. в рубриці «Оголошення», сторінка 15 (т. 4, а. пр. 119), та довідки про доставку SMS-повідомлень у мобільний застосунок Viber потерпілим: ОСОБА_34 (т. 4, а. пр. 75), ОСОБА_24 (т. 4, а. пр. 76), ОСОБА_25 (т. 4, а. пр. 77), ОСОБА_27 (т. 4, а. пр. 78), ОСОБА_22 (т. 4, а. пр. 80), ОСОБА_16 (т. 4, а. пр. 81) та ОСОБА_19 (т. 4, а. пр. 82), а також рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень на адресу потерпілих: ОСОБА_19 (т. 4, а. пр. 92) та ОСОБА_24 (т. 4, а. пр. 93). Крім того, оголошення про призначення вказаного судового засідання, в якому було запропоновано потерпілим повідомити апеляційний суд про їхню участь в судовому засіданні, було розміщено на сайті Черкаського апеляційного суду за посиланням https://ack.court.gov.ua/sud4821/gromadyanam/viklik/1963977/. Заяви про відкладення розгляду справи потерпілі не подавали. Справу було розглянуто без їх участі тому, що, відповідно до вимог ст. 405 КПК України, їх участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_35 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та просили задовольнити її із вказаних у ній мотивів, але заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які всі заперечували проти задоволення обох апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілих - адвокатки ОСОБА_13 до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в цілому дотримався вищезазначених вимог закону при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.
З матеріалів виділеного кримінального провадження, які надійшли від суду першої інстанції, вбачається, що обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (та інших осіб) надійшов до Черкаського райсуду Черкаської обл. 12.10.2022 р. ( т. 1 виділених матеріалів, а. пр. 234).
Ухвалою суду від 13.10.2022 р. було призначене підготовче судове на 17.11.2022 р. на 14:00 год. ( т. 1 виділених матеріалів, а. пр. 236-237).
14.11.2022 р. від адвокатки ОСОБА_13 , яка представляла інтереси потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілих та їх представника ( т. 1, а. пр. 238-240) та окремі заяви аналогічного змісту від потерпілих ОСОБА_16 ( т. 1, а. пр. 244-245), ОСОБА_15 ( т. 1, а. пр. 246-247), ОСОБА_26 ( т. 1, а. пр. 248-249) та ОСОБА_19 ( т. 2 виділених матеріалів, а. пр. 1-2).
Від потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_22 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 та ОСОБА_27 до суду надійшли клопотання про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду справи без участі потерпілих ( т. 2 виділених матеріалів, а. пр. 105-111).
5.06.2025 р. від обвинуваченої ОСОБА_10 до суду надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності ( т. 2, а. пр. 112-115).
5.06.2025 р. від обвинуваченого ОСОБА_9 до суду надійшло клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності ( т. 2, а. пр. 119-122).
Черкаський райсуд Черкаської обл. на сайті суду за відповідним посиланням розмістив оголошення про призначення судового засідання та виклик у судове засідання потерпілих на 9.06.2025 р. об 11:30 год. ( т. 2, а. пр. 126-155), а також шляхом направлення SMS-повідомлень у мобільний застосунок Viber ( т. 2, а. пр. 156-161).
Представник потерпілих адвокатка ОСОБА_13 отримала копії клопотань обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про його звільнення від кримінальної відповідальності ( т. 2, а. пр. 162, 163), також копії цих клопотань були направлені потерпілим засобами поштового зв'язку, про що свідчать копії фіскальних чеків та копії описів вкладень поштового відправлення ( т. 2, а. пр. 164-186).
Такі ж дії для виклику та повідомлення потерпілих та їх представниці були вчинені судом першої інстанції після відкладення судового засідання на 28.07.2025 р. на 11:00 год. ( т. 2, а. пр. 188-204).
23.07.2025 р. від обвинуваченого ОСОБА_11 до суду надійшло клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження ( т. 2, а. пр. 234).
З матеріалів виділеного кримінального провадження, які надійшли від суду першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_10 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, ОСОБА_11 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України.
Частина даних кримінальних правопорушень відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ч. 3 ст. 371 КК України).
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Ухвала суду про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України стосовно цих осіб постановлено місцевим судом 28.07.2025 р. (т. 2, а. пр. 244-246).
Так, з виділених матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62021000000000639 був виділений в окреме провадження 23.07.2021 р.із кримінального провадження № 42014250000000039 від 24.02.2014 р. у зв'язку з розслідуванням злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у м. Черкаси у 2013-2014 р. р.
Як вбачається з виділених матеріалів провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали місце 23-24 січня 2014 року.
Таким чином, з часу їх вчинення минуло вже понад десять років.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як вбачається з матеріалів провадження, у підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заявили клопотання про закриття відносно них кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, подавши письмові клопотання від 5.06.2025р. ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) та 23.07.2025р. ( ОСОБА_11 ). У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що вину вони не визнають, однак щодо закриття кримінального провадження за строками давності та звільнення їх від кримінальної відповідальності наполягають, наслідки їм зрозумілі. Захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_40 підтримали позицію своїх підзахисних, просили звільнити їх від кримінальної відповідальності та закрити провадження у справі.
Згідно вимог ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, закон не наділяє суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування вимог ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. ст. 47 чи 48 КК України, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінальних правопорушень мали місце 23-24 січня 2014 року, тому на момент розгляду місцевим судом клопотання сторони захисту про застосування ст. 49 КК України, а саме 28.07.2025 р. до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 передбачені законом строки давності притягнення останніх до кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення сплинули.
Дотримуючись вимог, передбачених ст. ст. 284 та 286 КПК України, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження щодо них у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не вчинили протягом цих строків давності нових кримінальних правопорушень певного ступеня тяжкості та не ухилялись від слідства або суду, про що в матеріалах виділеного провадження відсутні будь-які відомості ( т. 2, а. пр. 235-237).
Водночас суд, відповідно до вимог ст. 372 КПК України зазначив в ухвалі закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення.
У результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
З цих підстав, доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 , щоприйняте судом рішення про звільнення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, без встановлення факту вчинення злочину та закриття кримінального провадження № 62021000000000639 відносно останніх підлягає зміні, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального та кримінально процесуального закону, до задоволення не підлягає. Апеляційний суд приймає до уваги висновки Верховного Суду від 18.02.2025 р. у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807 км 24).
Це саме також стосується доводів апеляційної скарги представниці потерпілих - адвоката ОСОБА_13 , що у судовому засіданні, яке відбулось 9.06.2025 р., представниця потерпілих - адвокатка ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_14 , покладаючись на розсуд суду у вирішенні питання клопотання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (але не ОСОБА_11 ) просили суд викласти в ухвалі, постановленій за наслідком розгляду клопотань, події злочину, що є тотожним проханню прокурора зазначити формулювання обвинувачення. Проте суд взагалі не розглянув та не вирішив дане клопотання сторони потерпілих, то дані доводи, на думку апеляційного суду, також до задоволення не підлягають, тому що прохання про викладення в ухвалі суду про події злочину не є тотожним проханню прокурора зазначити формулювання обвинувачення.
Що стосується посилання прокурора ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на постанову Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду № 752/23954/18 від 17.02.2022 р., то на думку апеляційного суду, вказана постанова не є релевантною у даної справи, оскільки вона ухвалена до постановлення рішення у справі № 712/8174/23, яка з цих питань є останньою правовою позицією Верховного Суду, а тому саме вона має бути застосована при розгляді даної справи.
Окрім цього, рішення у справі № 712/8174/23 стосується кримінального провадження № 620230000000000443 від 1.06.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_41 за ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, яке за аналогічних обставин, виділено із основного кримінального провадження № 42014250000000039 від 24.02.2014 р. Предметом дослідження судом касаційної інстанції у цій справі, як вбачається зі змісту постанови, були ті ж мотиви та аргументи, що і у даному провадженні, а обвинуваченому Іншій Особі інкримінувалося вчинення злочину у змові разом із ОСОБА_9 та іншими особами, які є фігурантами цієї справи. За даних обставин, релевантними є саме правові позиції Верховного Суду у справі № 712/8174/23.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 , що кримінальне провадження № 62021000000000639 від 24.02.2014 р. стосується важливих подій в країні, незаконних затримань мітингувальників, які висловлювали волю народу, протестували проти злочинної влади ОСОБА_21 і за це незаконно були піддані кримінально-правовому примусу, викладення в ухвалі суду формулювання обвинувачення має велике значення для історії української державності, то апеляційний суд погоджується, що у даному випадку предметом судового розгляду дійсно є важливі обставини суспільного життя нашої країни, але громадська думка не може переважити вимоги та межі чинного процесуального законодавства.
При цьому апеляційний суд вважає необхідним наголосити, що викладення формулювання обвинувачення в ухвалі про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 49 КК України є виключною прерогативою суду першої інстанції, тому що саме місцевий суд повинен був встановити та перевірити наявність всі умов для можливості прийняття рішення (закінчення зазначених у законі строків давності; не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; не ухилення осіб від слідства або суду), а тому суд апеляційної інстанції має процесуальні повноваження виключно змінити виклад встановлених судом першої інстанції обставин в ухвалі, а не повністю викладати на свій розсуд обставини справи замість суду першої інстанції, навіть за наявності апеляцій в цій частині.
Стосовно доводів апеляції представника потерпілих - адвокатки ОСОБА_13 про скасування ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції внаслідок істотних порушень кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду, тому що суд не з'ясував думку потерпілих відносно звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_11 , то апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції були вжиті всі передбачені процесуальним законом заходи як для належного повідомлення потерпілих про надходження клопотань від обвинувачених, так і для забезпечення можливості прийняти безпосередню участь в судовому розгляді цих клопотань та висловлення своєї правової позиції. В судовому розгляді приймала участь адвокатка ОСОБА_13 та деякі потерпілі, які висловили свою правову позицію. Разом з тим, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону правова позиція потерпілого або його представника не є вирішальною під час прийняття рішення у цій справи і закон не встановлює будь-яких обмежень чи застережень для ухвалення рішення з огляду на позицію потерпілих. Таким чином, під час апеляційного перегляду не встановлено підстав для скасування ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд, а тому апеляція адвокатки ОСОБА_13 не підлягає задоволенню.
Стосовно доводів апеляції адвокатки ОСОБА_13 про порушення судом першої інстанції приписів ст. 372 КПК України, який не вказав у вступній частині ухвали повністю анкетні дані обвинувачених, то апеляційний суд вважає, що це ніяким чином не впливає на суть та зміст ухвали суду, яка є правильною, та правові наслідки для осіб, яких вона стосується і вважає, що суд першої інстанції, за наявності відповідних підстав, може внести такі зміни в порядку ст. 379 КПК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ст. прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілих - адвокатки ОСОБА_13 задоволенню не підлягають, підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 28.07.2025 р., якою ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України,
ОСОБА_10 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно неї закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України,
та ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України - залишити без змін.
Апеляційні скарги ст. прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілих - адвокатки ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді