Справа № 761/5743/26
Провадження № 1-кс/761/4727/2026
19 лютого 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участі дитини управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 ,
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Грузія, громадянина Російської Федерації,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 19.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000001196,
установив:
19.02.2026 слідчий в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням (вх. № 15048/26), погодженим з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 19.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025000000001196.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий ОСОБА_5 зазначила про таке.
Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000001196 від 19.11.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, матеріали якого виділені із кримінального провадження № 42022000000000383 від 21.03.2022.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1 2-го десантно-штурмового батальйону НОМЕР_2 гвардійського десантно-штурмового полку НОМЕР_3 десантно-штурмової дивізії НОМЕР_4 загальновійськової армії ІНФОРМАЦІЯ_2 , розуміючи наявність міжнародного збройного конфлікту, діючи за попередньою змовою із військовослужбовцем ОСОБА_8 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які у тому числі входять до політичного та військового керівництва РФ, 15.07.2022 здійснив та сприяв в організації насильницького переміщення 15 вихованців КЗ «Новопетрівська спеціальна школа» МОР, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , із села Новопетрівка Миколаївської області до тимчасово окупованої території села Степанівка Херсонської області, чим порушив вимоги ст. 49 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, якою забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні, а також порушив вимоги п. а ч. 4 ст. 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977, відповідно до якої розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу дії, коли вони здійснюються навмисне й на порушення Конвенцій або цього Протоколу, а саме: переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі.
11.11.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України. Повідомлення про підозру того ж дня, з повістками про виклик до Головного слідчого управління Служби безпеки України на 17.11.2025, 18.11.2025, 19.11.2025 в статусі підозрюваного опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме щоденному виданні центральних органів виконавчої влади України - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 230 (8155) від 11.11.2025, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням: ttps://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-ta-povistki-pro-viklik-karbayu-kg-na-17112025-18112025-19112025-z-perekladom rosiiskoyu.
Як зазначено у клопотанні, підозрюваний ОСОБА_7 на виклики у визначені час та дати до слідчого не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Відповідно до відповіді на доручення Департаменту захисту національної державності СБ України від 18.11.2025 громадянин РФ ОСОБА_7 проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (з дислокацією у АДРЕСА_2 ) та на теперішній перебуває на території РФ або на тимчасово окупованій території України, де продовжує виконувати бойові завдання з окупації території України.
19.11.2025 ОСОБА_7 постановою слідчого оголошено у державний та міжнародний розшук, організацію якого доручено Управлінню контррозвідувальних заходів з протидії посяганням на територіальну цілісність України ДЗНД СБ України.
Слідчий зазначила у клопотанні, що обґрунтованість повідомлення про підозру повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Водночас застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, на думку слідчого, не зможе в повній мірі запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 19.02.2026, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції) заперечувала проти клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000001196 від 19.11.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Так, 11.11.2025 у кримінальному провадженні № 42022000000000383 від 21.03.2022 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Зазначене повідомлення ОСОБА_7 разом з повістками про виклик до слідчого з перекладом на російську мову опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 230 (8155) від 11.11.2025, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Слідчий суддя зазначає, що набуття процесуального статусу підозрюваного пов'язується не з самим фактом обізнаності особи про наявне щодо нього досудове розслідування, а з діями, які відповідно до кримінального процесуального закону має вчинити слідчий, прокурор. У цьому випадку вжитих стороною обвинувачення заходів достатньо для того, щоб приписи закону стосовно належного повідомлення особі про підозру вважалися такими, що виконані з достатньою ретельністю.
Відповідно до відповіді на доручення Департаменту захисту національної державності СБ України від 18.11.2025 громадянин РФ ОСОБА_7 проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (з дислокацією у АДРЕСА_2 ).
Постановою слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 від 19.11.2025 ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук.
Надалі постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 від 19.11.2025 з кримінального провадження № 42022000000000383 від 21.03.2022 виділено в окреме провадження № 22025000000001196 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, яке постановами слідчого зупинялось та відновлювалось для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Слід зазначити, що чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в цьому випадку і здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваного в розшук.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З врахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_7 підозра не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на цей час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час можливого судового розгляду кримінального провадження.
Водночас обов'язковою умовою для обрання запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому, враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від органу досудового розслідування та суду.
Таким чином, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, обсяг підозри, а також дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Крім того, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), оскільки наразі проводяться слідчі (розшукові) дії, є необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного про деякі речі та документи, що можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про учасників кримінального провадження, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, а також те, що на цей час вторгнення Російської Федерації на територію України продовжується, останній, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя вважає, що покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище підозрюваного ОСОБА_7 , а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Одночасно слідчий суддя звертає увагу на те що, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, у той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність таких правопорушень.
При цьому, враховуючи, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою, відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Відповідно до ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Отже, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , слідчим суддею враховується вагомість, зібраних під час досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у його причетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук та те, що останній перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись, ст. ст. 2, 7, 22, 26, 176, 177, 178, 183, 193, 196, 197, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участі дитини управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Грузія, громадянина Російської Федерації, запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_11