Справа № 947/6708/26
Провадження № 1-кс/947/4069/26
19.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000140 від 30.01.2026 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою юридичною освітою, маючого другу групу інвалідності з дитинства, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Керуюча компанія з управління та обслуговування житлового фонду України», ТОВ «КНП Київська міська багатопрофільна клінічна лікарня», ТОВ «Бітлекс», ТОВ «Центр правової допомоги юридична клініка судових експертиз РЕН», ТОВ «Київське міжобласне бюро технічної інвентаризації», ТОВ «Університет економіки бізнесу та права», ТОВ «Центр медичної практики та судових експертиз», ТОВ «Міжнародне адвокатське бюро Ніколенко та партнери», ТОВ «Керуюча компанія з управління та обслуговування житлового фонду», раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч.ч.3, 4 ст. 358, КК України,-
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000140 від 30.01.2026 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч.ч.3, 4 ст. 358 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 901 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2026 рік.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч.ч.3, 4 ст. 358 КК України .
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 901 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. Звернув увагу, що раніше підозрюваний оголошувався у розшук, та притягувався до кримінальної відповідальності. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Також звернув увагу, що за місцем мешкання останнього вилучено числені докумнти, які потребують дослідженню, так як на думку сторони обвинувачення могут свідчити і про інші аналогічні злочини.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, на його думку ризики недоведені, повідомив, що підзахисний має міцні соціальні зв'язки. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з електронним засобом контролю.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою не погоджується, надав пояснення щодо обставин кримінального правопорушення.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000140 від 30.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 15 ч.ч. 2, 5 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені дату, час та місце, однак не пізніше 13.01.2026, за невстановлених обставин, у ОСОБА_4 та невстановленої особи, під час дії на всій території України воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, дія якого неодноразово продовжувалась, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння шахрайським шляхом в особливо великих розмірах об'єктом нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_2 , вартістю приблизно 2 288 207 гривень 74 копійки, яка на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_7 та його покійній матері ОСОБА_8 .
Під час реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених на даний час обставин, ОСОБА_4 та невстановлена особа, достовірно знаючи про наявність виконавчого провадження від 16.06.2025 № НОМЕР_3, у якому ОСОБА_7 є боржником та в межах якого, приватним виконавцем накладено арешт на все майно, яке на праві власності належить останньому, що у свою чергу, створювало перешкоду для реалізації їхніх протиправних дій, розробили злочинний план, який полягав у виготовленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, що видаються та посвідчуються уповноваженими на це посадовими особами, та реєстрації на їх підставі юридичних фактів і прав у державних реєстрах, з метою подальшого відчуження вищезазначеної квартири та особистого збагачення.
Надалі, для реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, в умовах воєнного стану, у невстановлені дату, час та місце, однак не пізніше 13.01.2026, а також у невстановлений спосіб, з метою подальшого використання виготовив підроблену довідку про нібито смерть ОСОБА_7 від 12.01.2026 № 18 та заповіт від 27.11.2024, відповідно до якого ОСОБА_7 нібито заповідає усе належне йому на праві власності майно, а також майно на яке він за законом матиме право, ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_4 , надав посадовій особі відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України завідома підроблений офіційний документ, а саме вищезазначене лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 .
У той же день посадова особа відділу ДРАЦС, будучи введеною в оману щодо наявності правових підстав для реєстрації факту смерті та впевненою у достовірності відомостей, зазначених у наданому їй підробленому офіційному документі, діючи відповідно до вимог чинного законодавства України, прийняла рішення про державну реєстрацію смерті ОСОБА_7 , зареєструвала у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актовий запис № 341 про смерть останнього та видала свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_1 , необхідне ОСОБА_4 та невстановленій особі, для подальшої реалізації їхнього злочинного плану.
Після цього, 15.01.2026 о 10 год. 22 хв., ОСОБА_4 діючи відповідно до вищезазначеного злочинного плану, не маючи будь-якого дійсного чи уявного права власності на квартиру АДРЕСА_2 , з метою усунення перешкод для її відчуженні, використовуючи мобільний телефон із абонентською SIM-карткою за номером НОМЕР_2 , зателефонував приватному виконавцю ОСОБА_9 та, ввівши останнього в оману щодо смерті ОСОБА_7 , почав вимагати від нього вчинення юридично значущих дій, а саме закриття виконавчого провадження, у якому ОСОБА_7 є боржником та скасування арешту вищезазначеної квартири, для подальшого безперешкодного її відчуження в межах нібито спадкового майна.
При цьому, з метою підтвердження нібито факту смерті ОСОБА_7 та наявності прав на успадкування усього його майна, ОСОБА_4 використовуючи вказаний абонентський номер, у месенджері «Viber» надіслав приватному виконавцю ОСОБА_9 фотозображення вищезазначених документів, а саме підробленого заповіту та свідоцтва про смерть, після чого того ж дня о 15 год. 00 хв., використовуючи електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надіслав на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України та є засобом офіційної комунікації, звернення щодо вчинення приватним виконавцем зазначених дій, підписавши його власним кваліфікованим електронним підписом.
Однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від їх волі, а саме у зв'язку з відмовою приватного виконавця у задоволенні вимог щодо закриття виконавчого провадження та скасування арешту зазначеної квартири, через відсутність на те, передбачених законом підстав, що унеможливило подальші їх дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 , шляхом реєстрації на неї права власності, вартість якої на момент вчинення кримінального правопорушення становить приблизно 2 288 207 гривень 74 копійки, що у 600 і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відповідно до примітки ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Надалі, з метою реалізації злочинного плану, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, в умовах воєнного стану, у невстановлені дату, час та місце, однак не пізніше 13.01.2026, у невстановлений спосіб виготовив для подальшого використання підроблені офіційні документи, а саме лікарське свідоцтво про нібито смерть ОСОБА_7 від 12.01.2026 № 18, а також заповіт від 27.11.2024, зареєстрований за № 564, нібито посвідчений заступником директора ТОВ «Центр медичної практики та судових експертиз» (код ЄДРПОУ 44077774) ОСОБА_10 , відповідно до якого ОСОБА_7 нібито заповідає ОСОБА_4 усе належне йому на праві власності майно, а також майно, на яке він матиме право за законом. При виготовленні зазначених документів наданні їм зовнішніх ознак офіційних документів, зокрема відповідних реквізитів, підписів та відбитків печаток, що створювало уявлення про їх справжність та правомірність походження, чим створив підстави для подальшого використання вказаних документів з метою незаконного набуття права на майно потерпілого.
Виготовлення зазначених завідомо підроблених документів ОСОБА_4 та невстановленою особою було спрямоване на настання юридично значущих наслідків, а саме: введення в оману посадових осіб відділу державної реєстрації актів цивільного стану, які, впевнившись у достовірності наданих документів, мали прийняти рішення про державну реєстрацію смерті ОСОБА_7 та відповідно, створити підстави для подальшого незаконного заволодіння майном потерпілого шахрайським шляхом у особливо великих розмірах.
Надалі з метою реалізації злочинного плану ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, 13.01.2026 надав посадовій особі відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України завідомо підроблений офіційний документ, а саме лікарське свідоцтво про нібито смерть громадянина ОСОБА_7 від 12.01.2026 № 18
У той же день зазначена посадова особа, будучи введеною в оману щодо наявності правових підстав для державної реєстрації факту смерті та будучи впевненою у достовірності відомостей, зазначених у підробленому документі, у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, прийняла рішення про державну реєстрацію смерті ОСОБА_7 , внесла відповідний актовий запис № 341 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та видала свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Використання зазначеного завідомо підробленого документа ОСОБА_4 та невстановленою особою було спрямоване на настання юридично значущих наслідків, а саме прийняла рішення про державну реєстрацію факту смерті ОСОБА_7 та подальшого незаконного заволодіння шахрайським шляхом в особливо великих розмірах об'єктом нерухомого майна.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені дату час та місце, однак не пізніше 12.03.2026, за невстановлених обставин, ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, з метою незаконне заволодіння шахрайським шляхом коштами державного бюджету у вигляді отримання державної соціальної допомоги на відшкодування витрат, пов'язаних із похованням померлих громадян, розробив злочинний план який полягав у виготовленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, що видаються та посвідчуються уповноваженими на це посадовими особами і підтверджують або спростовують юридично значущі факти.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 маючи у своєму розпорядженні раніше виготовлений завідома підроблений офіційний документ, який видається та посвідчується уповноваженими на це посадовими особами і підтверджує або спростовує юридично значущий факт, а саме лікарське свідоцтво про нібито смерть ОСОБА_7 від 12.01.2026 № 18, та отримане на його підставі свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 13.01.2026 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі відділ ДРАЦС), у невстановлені дату, час та місце, однак не пізніше 12.03.2026, а також у невстановлений спосіб, з метою подальшого використання виготовив завідома підроблені офіційні документи, які видаються та посвідчуються уповноваженими на це посадовими особами і підтверджують або спростовують юридично значущі факти, а саме договір про замовлення послуг № 359 від 13.01.2026 нібито укладений між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, довідку про кремацію тіла № 598 від 17.01.2026, та прибутковий касовий ордер № 158 від 13.01.2026 про нібито перерахування на рахунок коштів у розмірі 25 648 гривень.
В подальшому, 17.03.2026 приблизно о 08 год. 30 хв., ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння шахрайським шляхом коштами державного бюджету у вигляді отримання державної соціальної допомоги на відшкодування витрат, пов'язаних із похованням померлих громадян, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з метою власного збагачення, знаходячись в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (надалі Управління), за адресою: м. Одеса, вул. Незалежності 9, шляхом обману посадової особи Управління, подав власноручно заповнену та підписану заяву про компенсацію нібито його витрат, пов'язаних із похованням ОСОБА_7 , використовуючи при цьому завідомо підроблені останнім офіційні документи, а саме договір про замовлення послуг № 359 від 13.01.2026 нібито укладений між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, довідку про кремацію тіла № 598 від 17.01.2026, та прибутковий касовий ордер № 158 від 13.01.2026 про нібито перерахування на рахунок коштів у розмірі 25 648 гривень, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 13.01.2026 відділом ДРАЦС, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5105-5003082165 від 28.12.2023 видана на ім'я ОСОБА_4 , копію паспорта ОСОБА_4 , копію ідентифікаційного коду ОСОБА_4 та пояснення ОСОБА_4 .
У той же день посадова особа Управління, будучи введеною в оману, приняла та зареєструвала зазначену заяву та додані до неї підроблені документи, вважаючи, що зазначені у них відомості є достовірними.
Як наслідок, ОСОБА_4 шляхом обману працівників Управління здійснив усі дії, які вважав за необхідними для незаконного заволодіння державними коштами у розмірі 25 648 гривень, які йому могли бути виплачені як компенсація витрат, пов'язаних нібито із похованням померлого ОСОБА_7 , однак через викриття його протиправної діяльності працівниками правоохоронних органів, тобто з причин, що не залежали від його волі, кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, тобто у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно.
Надалі у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місце, однак не пізніше 12.03.2026, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно за попередньою змовою з невстановленою особою, у невстановлений спосіб, з метою подальшого використання виготовив завідомо підроблені офіційні документи, які видаються та посвідчуються уповноваженими на це посадовими особами та мають юридичне значення, оскільки підтверджують або спростовують юридично значущі факти, а саме виготовив договір про замовлення послуг № 359 від 13.01.2026, нібито укладений між ОСОБА_4 та Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, довідку про кремацію тіла № 598 від 17.01.2026, а також прибутковий касовий ордер № 158 від 13.01.2026 про нібито перерахування грошових коштів у сумі 25 648 гривень на рахунок вказаного підприємства, при цьому виготовлення зазначених документів полягало у внесенні до них завідомо неправдивих відомостей щодо факту надання послуг, кремації тіла та здійснення оплати, а також у наданні їм зовнішніх ознак офіційних документів, зокрема відповідних реквізитів, підписів та відбитків печаток, що створювало уявлення про їх справжність та правомірність походження, унаслідок чого ОСОБА_4 спільно з невстановленою особою створив умови для подальшого використання зазначених підроблених документів з метою введення в оману посадових осіб та подальшого незаконного отримання державної соціальної допомоги на відшкодування витрат, пов'язаних із похованням ОСОБА_7 .
У подальшому, 17.03.2026 приблизно о 08 год. 30 хв., ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що раніше виготовлені ним за попередньою змовою з невстановленою особою офіційні документи є завідомо підробленими, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, перебуваючи у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Незалежності, 9, з метою використання підроблених документів, подав посадовій особі вказаного Управління власноручно заповнену та підписану заяву про компенсацію нібито понесених ним витрат, пов'язаних із похованням ОСОБА_7 , додавши до неї завідомо підроблені офіційні документи, а саме: договір про замовлення послуг № 359 від 13.01.2026, нібито укладений між ним та Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради, довідку про кремацію тіла № 598 від 17.01.2026, прибутковий касовий ордер № 158 від 13.01.2026 про нібито сплату коштів у сумі 25 648 гривень, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 13.01.2026 відділом державної реєстрації актів цивільного стану, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, заяву про виплату пенсії або грошової допомоги, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5105-5003082165 від 28.12.2023, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, а також письмові пояснення, чим використав завідомо підроблені офіційні документи.
У той же день посадова особа Управління, будучи введеною в оману, прийняла та зареєструвала зазначену заяву разом із доданими до неї документами.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000140 розпочато 30.01.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 15 ч.ч. 2, 5 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
У його межах, 17 березня 2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
-ч. 3 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;
-ч. 4 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
-ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно.
-ч. 3 ст. 358 КК України за кваліфікуючими ознаками: підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб;
-ч. 4 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 190, ч.ч.3, 4 ст. 358 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:
-Матеріалами виконавчого провадження від 16.06.2025 № НОМЕР_3, у якому ОСОБА_7 є боржником та в межах якого, приватним виконавцем накладено арешт на все майно, яке на праві власності належить останньому.
-Зверненням ОСОБА_4 до приватного виконавця ОСОБА_9 про закриття виконавчого провадження та скасування арешту на майно, належного ОСОБА_7 , а також листом-відповіддю від 16.02.2026 № 2078.
-Протокол допиту потерпілого ОСОБА_7
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участі потерпілого ОСОБА_7
-Протоколом допиту представника потерпілої юридичної особи - ОСОБА_11
-Протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими.
-Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, за участі свідка ОСОБА_13
-Протоколом огляду мобільного телефона, належного свідку ОСОБА_9
-Зверненням ОСОБА_4 від 17.03.2026 до директора департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, зареєстрованого за від 17.03.2026 за № 03-71-6960/2 та доданими до нього документами.
-Листом-відповіддю від 17.03.2026 № 01-01/254 КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» та додатком до нього.
-Протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою:
АДРЕСА_3 .
-Протоколом затримання ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України.
-Довідкою з Фонду державного майна України від 12.03.2026 № 201-20260312-0011328568.
-Іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочинами, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 15 ч.ч. 2, 5 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 зокрема ч. 5 ст. 190 КК України є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Зазначений ризики також підвищується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 має другу групу інвалідності, що надає йому право на вільний перетин кордону, навіть в умовах воєнного часу.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_7 , враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілу з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останній може вживати заходів щодо впливу на свідків та коригування їх показів, тощо.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обґрунтовуючи наявність даного ризику, сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 вживав дієвих заходів для перешкоджання його документування правоохоронними органами, такі як: вводив в оману слідчого при проведенні обшуку за місцем його мешкання, повідомляв не правдиві відомості, з метою недопущення відшукання речових доказів тощо. Вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 як самостійно, так і за допомогою інших осіб, має можливість вчиняти незаконний вплив на правоохоронні органи, створювати перешкоди досудовому розслідуванню.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об'єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний в силу ст. 89 КК України раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м'яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваній заставу у розмірі - 901 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, в тому числі особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, беручи до уваги ймовірний розмір матеріальної шкоди, та враховуючи майновий стан підозрюваного, який у судовому засіданні повідомив, що йому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та є директором ряду ТОВ, що свідчить про його достатньо високе матеріальне становище, беручи до уваги обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з призначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 901 (дев'ятсот одного) розміру прожиткових мінімумів для працездатних за 2026 рік, що становить 2 998 528 (два мільйона дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім ) гривень.
За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 15 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 901 (дев'ятсот одного) розміру прожиткових мінімумів для працездатних за 2026 рік, що становить 2 998 528 (два мільйона дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім ) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 15 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1