Березівський районний суд Одеської області
24.03.2026
Справа № 494/424/26
Провадження № 3/494/125/26
24 березня 2026 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю., ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -
27 лютого 2026 року в провадження судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю. відБерезівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №596334 від 20 лютого 2026 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 20.02.2026 року о 07 год. 29 хв. в м. Березівка по вул. Перемоги, 9, Березівського району Одеської області, гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував т.з. Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки тз із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Алкотестер Драгер 6820, результат тесту склав 0,50 проміле, тест 00271. Від керування т.з. відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
В судове засіданні 24.03.2026 року ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Подав свої заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у таких зазначив наступне.
Своєї вини у скоєному правопорушенні не визнає, вважає, що протокол відносно нього був складений без правових підстав та з порушеннями вимог чинного законодавства, жодних причин для зупинки автомобіля не було, складений протокол не відповідає вимогам законодавства, тому дана справа підлягає закриттю.
Зазначає, що поліцейський не зазначив йому про жодну із підстав зупинки, які визначені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», п. 10 Порядку. На його запитання чому його зупинили, поліцейський лише пояснив «що його машина схожа на ту, яку нещодавно в когось вкрали». Тому вважає, що зупинка його транспорту є протиправною. Вважає, що поліцейські не мають права зупинити водія з підстави «необхідності проведення превентивних заходів», а огляд поліцейськими водія на стан сп'яніння можливий вже після встановлення порушення правил дорожнього руху водієм та зупинки транспортного засобу.
Посилається на те, що поліцейськими після проведення огляду на стан сп'яніння на місці не було запитано у нього чи згоден він з результатом сп'яніння, та не було запропоновано пройти освідування у найближчому медичному закладі.
Згідно з Інструкцією №1452/735, поліцейськими складається акт огляду на стан сп'яніння, складається цей акт у двох примірниках, один з яких вручається водієві, але останній стверджує, що на місці зупинки працівниками поліції акту огляду на стан сп'яніння не складалося.Крім цього, поліцейськими було порушено пункт 12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103. Так як, співробітники поліції не складали відповідного направлення щодо його направлення до місцевої лікарні. Підтвердженням вищевказаних порушень поліцейських, є відсутність відомостей в пункті 11 протоколу ЕПР1 №596334 від 20.02.2026 року щодо акту огляду на стан сп'яніння та направлення водія до лікарні.
Зазначає, що до матеріалів даної справи долучено тест №271 отриманий за допомогою приладу алкотестер Драгер 6820, в якому зазначено результат тесту на стан його сп'яніння - 0,50 проміле. Але, вважає, що оскільки в цьому тесті взагалі не зазначено до якого протоколу він додається, то такий доказ не може підтверджувати фактичні обставини справи, та не може бути доказом його перебування у стані сп'яніння 20.02.2026 року.
Також зазначає, що співробітниками поліції не дотримано порядку, передбаченого ст. 268 КУпАП України та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015№ 1376, оскільки в порушення вимог даної статті та вказаної Інструкції, це було зроблено після завершення розгляду адміністративної справи, тобто після складання всіх адміністративних матеріалів, а саме після вилучення водійських прав, проведення освідування на стан сп'яніння, передання автотранспорту у тимчасове керування іншому водієві, складання протоколу. Таким чином, останній не міг своєчасно скористатися своїм правом на захист, про отримання ним своєчасної та належної правової допомоги.
Звертає увагу, що не підписувався в протоколі ЕПР1 №596334 від 20.02.2026 року про роз'яснення йому поліцейськими його прав та обов'язків, які передбачені ст.268 КУпАП.
Таким чином, вважає, що провадження у справі відносно нього, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП потрібно закрити.
Зважаючи на те, що справи щодо правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП на підставі наявних доказів.
Слід зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Розглянувши адміністративну справу суд вважає наступне.
Зазначені в протоколі дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його винність у вчиненні правопорушення, доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №596334 від 20 лютого 2026 року, який ОСОБА_1 підписав без зауважень; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.02.2026 року, в яких він зазначив, що ввечері він випи 300 гр. горілки; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.02.2026 року, відповідно до якого результати огляду на стан сп'яніння - 0,50% проміле, тест №271, з результатами ОСОБА_1 згоден, який він також підписав; рапортом інспектора СРПП Березівського РВП Іванова Є. від 20.02.2026 року; розпискою ОСОБА_2 про отримання від працівників поліції автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , а також окрім вказаних доказів - оглянутим судом відеозаписом порушення (20.02.2026 року о 07 год. 33 хв.із застосуванням спеціального приладу газоаналізатору Alcotest Drager було проведено огляд на стан сп'яніння, результат показав 0,50 % проміле алкоголю у крові, з отриманим результатом продуву алкотестера ОСОБА_1 погодився).
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Пунктом 27 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено: «Судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись».
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Даних щодо неправомірності дій поліцейських під час документування та оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 судом не встановлено.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його незаконно зупинили працівники поліції не заслуговують на увагу, так як причину зупинки, а саме перебування в розшуку транспортного засобу такого ж кольору та марки, працівниками поліції неодноразово було повідомлено ОСОБА_3 .
Роздруківка з результатами тест на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також містить номер та серію протоколу, якого вона стосується.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, всупереч доводів ОСОБА_1 , не тільки був складений працівниками поліції, а й підписаний ОСОБА_1 та долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Права ОСОБА_1 були роз'ясненні на місці зупинки транспортного засобу та складання адміністративних матеріалів, що вбачається з відеозапису наданого в розпорядження суду. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2025 року №1376 не містить положень на якій стадії оформлення адміністративних матеріалів слід роз'яснювати процесуальні права та обов'язки. Тому, доводи ОСОБА_1 , що такі були роз'ясненні після розгляду справи про адмінправопорушення не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.
Доводи про те, що працівники поліції не запитали ОСОБА_1 чи згоден він з результатом огляду на стан сп'яніння, не беруться судом до уваги, так як з відеозапису вбачається, що і сам ОСОБА_4 не висловлював незгоду з отриманим результатом після продув пристрою Драгер.
Скерування до проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад працівниками поліції не складалось, так як, огляд ОСОБА_1 пройшов не місці зупинки транспортного засобу і не висловлював свою незгоду з таким.
Інші доводи ОСОБА_1 не спростовують встановлених судом обставин.
Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують вчинене не встановлено, інших обставин, що суттєво впливають на рішення суду і можуть бути враховані не виявлено.
Враховуючи характер правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення за частиною першою статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Керуючись статтями 40-1, частиною першою статті 130, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Державної судової адміністрації України, 050 (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача 37993783; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998, ЄДРПОУ банку 37567646; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів 22030106) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно ст. 308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.