25.02.2026 Справа № 756/16771/25
Номер справи 756/16771/25
Номер провадження 2/756/1910/26
25 лютого 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2025 року становить 78421,18 грн, та складається з наступного:
-заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення - 4208,68 грн; інфляційна складова боргу - 1075,29 грн; три відсотки річних - 277,19 грн;
-заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води - 29516,11 грн; інфляційна складова боргу - 5047,25 грн; три відсотки річних - 1327,01 грн;
-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії - 19405,37 грн; інфляційна складова боргу - 2696,53 грн; три відсотки річних - 709,94 грн; пеня - 863,76 грн;
-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води - 9473,83 грн; інфляційна складова боргу - 1642,68 грн; три відсотки річних - 430,03 грн; пеня - 523,21 грн;
-заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1200,65 грн;
-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 23,65 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за спожиті послуги у розмірі 78421,18 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суд м. Києва від 27 жовтня 2025 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено до судового розгляду.
30 січня 2026 року представник відповідача - адвокат Чутченко С.О. надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо заявлених вимог, з підстав зазначених у відзиві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке починаючи з 01 травня 2018 року здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, предметом якого є право вимоги до юридичних, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів).
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182) та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830).
Відповідно до вимог вказаних вище нормативно-правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01 листопада 2007 року, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.
Цей будинок в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира, в якій зареєстрована відповідач, під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло - та водопостачання, а отже, вона є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася, не відключалася.
Крім того, постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20 квітня 2016 року (справа 6-2951цс15) містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.
Свої зобов'язання відповідач ОСОБА_1 виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду у тому числі, розрахунки заборгованості за надані послуги, з яких вбачається, що станом на 31.08.2025 за особовим рахунком НОМЕР_1 (адреса споживача: АДРЕСА_1 ) наявна заборгованість у загальному розмірі 78421,18 грн, яка складається з наступного: заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення - 4208,68 грн; інфляційна складова боргу - 1075,29 грн; три відсотки річних - 277,19 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води - 29516,11 грн; інфляційна складова боргу - 5047,25 грн; три відсотки річних - 1327,01 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії - 19405,37 грн; інфляційна складова боргу - 2696,53 грн; три відсотки річних - 709,94 грн; пеня - 863,76 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води - 9473,83 грн; інфляційна складова боргу - 1642,68 грн; три відсотки річних - 430,03 грн; пеня - 523,21 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1200,65 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 23,65 грн.
Наведений розрахунок відповідачем в ході розгляду справи спростовано не було. Крім того, своїх контррозрахунків відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Матеріали справи не містять даних щодо власника (власників) квартири.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Посилання відповідача на фактичне не проживання у спірній квартирі не спростовують висновків суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин 1, 3статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) викладено правовий висновок, згідно якого «проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання сторони на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг.»
Отже, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач, як особа, місце проживання якої зареєстровано у вказаній квартирі, зверталася до позивача щодо документального оформлення не проживання у квартирі, також відповідач не знімалася з реєстрації у вказаній квартирі протягом спірного періоду.
Відповідно до положень законодавства України та усталеної судової практики, відповідне документальне оформлення не проживання у квартирі обов'язково здійснюється безпосередньо перед виконавцями комунальних послуг, а зменшення вартості послуг можливе лише з часу звернення.
Звернень щодо уточнення фактичної кількості зареєстрованих/фактично проживаючих осіб у квартирі до позивача, матеріали справи не містять.
Крім того, право на неоплату вартості комунальних послуг не застосовується до постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29.12.2023 скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03. 2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24.02.2022 до 29.12.2023.
Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем було нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 31.07.2025, що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12. 2023.
Як вбачається з розрахунків наданих позивачем, штрафні санкції, а саме інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня нараховані на суму заборгованості починаючи з 01.01.2024, тобто після скасування заборони, у зв'язку з чим суд вважає, правомірним їх нарахування.
Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконує свої обов'язки належним чином, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунки розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач не виконувала своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 78421,18 грн.
Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421; адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. І. Франка, 5) заборгованість у розмірі 78421 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять одна) гривня 18 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна