03.03.2026 Справа № 756/482/26
Унікальний номер справи 756/482/26
Провадження номер 2/756/3564/26
03 березня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Якушову Н.Е. звернулася до суду з із вищевказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням виконкому Подільської райради народних депутатів м. Києва від 23.09.1980 її матері ОСОБА_4 видано ордер на право заняття однієї кімнати, житловою площею 14,95 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_1 . Після укладання шлюбу 29.05.1981 року ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
В спірній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка являється племінницею позивача.
ОСОБА_2 була зареєстрована в спірній квартирі з самого народження, але фактично не проживала за вказаною адресою, проживаючи окремо зі своїми батьками. В утриманні квартири та сплаті комунальних послуг відповідач участі не приймала.
Навесні 2023 року відповідач зв'язалася з позивачем та запитала дозволу пожити у квартирі зі своєю подругою, що на що отримала дозвіл. В грудні 2023 відповідач з'їхала з квартири.
Позивач сплачує за всі комунальні послуги, несе майнові втрати. Відповідач не бере жодної участі в утриманні квартири, її речі відсутні. Місце проживання відповідача позивачу не відоме. Посилаючись на положення ст. ст. 71,72 ЖК України, просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування спірною кватирою.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.01.2026 відкрито загальне провадження по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надіслала до суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає та просить розгляд справи здійснювати без її участі. Окрім того, зазначила, що на підставі рішення суду про усиновлення було змінено її прізвище та по батькові з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об'єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Подільської райради народних депутатів м. Києва від 23.09.1980 № 450 ОСОБА_4 видано ордер № 67529 серії Б на право заняття однієї кімнати, житловою площею 14,95 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного архіву м. Києва від 09.01.2025, рішенням виконкому Подільської райради народних депутатів від 23.09.1980 № 450 «Про затвердження пропозиції адміністрації, партійної та профспілкової організації Подільського заводу стінових матеріалів та конструкцій про надання житлової площі» ухвалено надати ОСОБА_4 однокімнатну окрему квартиру АДРЕСА_1 на сьомому поверсі. Склад сім'ї: ОСОБА_4 .
Зазначена квартира не приватизована і відноситься до комунального житлового фонду.
29.05.1981 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 . Після укладання шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Позивач ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Згідно Акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.10.2025, складеного мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою не проживає тривалий час, а саме з грудня 2023 року.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26.04.2018 у справі № 355/505/18 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнано усиновлювачами неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключено з актового запису про народження ОСОБА_2 від 17.08.2005 року за № 1748, зробленого Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві відомості про батька: ОСОБА_12 , громадянин України, та відомості про матір - ОСОБА_13 , громадянка України. Записано батьком дитини - ОСОБА_10 , матір'ю - ОСОБА_14 .
Присвоєно усиновлюваній дитині прізвище - « ОСОБА_2 »; ім'я дитини залиши без змін - « ОСОБА_2 »; по батькові « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_2 ».
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Ордер по суті є правоустановчим документом індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Згідно зі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів, що відповідач користується житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Відповідач не заперечувала проти задоволення пред'явленого позову.
Виходячи з наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи визнання відповідачем позову суд вважає, що існують підстави для визнання ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням задоволення позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Белоконна