"24" березня 2026 р.
м. Київ
справа № 755/5831/18
провадження № 6/755/197/26
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Пархоменко К.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби в м. Києві, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа, подані в межах цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби в м. Києві, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа, подані в межах цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивована тим, що заявник як новий кредитор за Договором факторингу №8-22-08/2025 віл 22.08.2025 року встановив, що оригінал виконавчого листа № 755/5831/18 від 11.10.2019 року було втрачено, тому заявник задля реалізації права стягувача вимушений звернутись з даною заявою до суду.
Заявник та заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року у справі № 755/5831/18 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом - 6 225,79 грн., заборгованість по відсоткам - 384,80 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та судовий збір - 1762,00 грн., а всього 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 59 коп.
На виконання вищезазначеного рішення суду Дніпровським районним судом м. Києва 11.10.2019 року видано виконавчий лист № 755/5831/18.
Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС в м. Києві виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/5831/18 від 11.10.2019 року повернуто стягувачу.
На підставі Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс», Первісний кредитор відступив Новому кредитору належні Банку права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є Додатком № 1 до Договору.
Таким чином, згідно умов Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року право грошової вимоги за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Капіталресурс», що підтверджено Додатком № 1 (реєстром боржників), що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. (ч. 5 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором у зобов'язанні своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 закону «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).
Крім того, 08 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 911/1677/18 (ЄДРСРУ № 83537701) досліджував питання щодо правової можливості укладання договору уступки в частині стягнення судового збору.
Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Обов'язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання в межах «кредитор-боржник».
При цьому, ст. 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 року у справі №913/54/16.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов'язанням у розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже не може бути предметом відступлення за договором.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі №906/110/16, від 05.04.2018 року у справі №923/607/16, від 27.03.2019 року у справі №910/386/17, 16.04.2019 у справі № 910/377/17, від 13.05.2019 року у справі № 916/106/15-г .
З огляду на викладене, суд вважає, що заявником правомірно заявлено вимогу про заміну сторони кредитора АТ КБ «ПриватБанк» його правонаступником ТОВ «Капіталресурс» за зобов'язаннями боржника ОСОБА_1 , у зв'язку із доведенням факту відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за правочином, що надає новому кредитору право звернення до суду із заявою про заміну стягувача на стадії виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»)
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Видача дубліката виконавчого документа зумовлена необхідністю виконання ухваленого судом рішення, яке набрало законної сили, проте не було виконане боржником.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року в справі № 2-1316/285/11 єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС (у приватного виконавця) свідчить про те, що його було втрачено.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року в справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року в справі № 643/20898/13, від 19 квітня 2021 року в справі № 2-1316/285/11, від 23 червня 2021 року в справі № 2-162/12, від 14 грудня 2022 року в справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року в справі № 433/1335/14, від 17 травня 2023 року в справі № 565/1888/19.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року в справі № 201/4043/19, від 09 лютого 2022 року в справі № 757/14604/20, від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року в справі № 127/2-3538/10.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).
Отже, незалежно від фактичних та об'єктивних обставин втрати виконавчого документа, підтверджених доказами, юридично значущим є встановлення факту дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначені процесуальні вимоги про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката, є взаємопов'язаними, тому вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа можливо лише після вирішення питання про поновлення строку пред'явлення цього документа до виконання, у протилежному випадку, очевидно, що відсутні підстави для перевірки обставин втрати виконавчого листа, відповідно і для задоволення заяви стягувача в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/5831/18 було видано 11.10.2019 року.
Заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа в січні 2026 року.
Разом з тим, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2024 року наразі не припинено та не скасовано.
Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», заява про видачу дубліката виконавчого листа подана у січні 2026 року є такою, що подана у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на викладене, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися та на час розгляду заяви стягувача не спливли, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Щодо видачі дубліката виконавчого листа, суд виходить з наступного.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Стягувач стверджував, що оригінал виконавчого листа у нього відсутній, як і не перебуває він на примусовому виконанні у відповідних органах.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року в справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.
Отже, виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у виконавця, а також відсутні відомості про належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи те, що заявник надав докази відсутності у нього як стягувача та в органі ДВС оригіналу виконавчого документа від 11.10.2019 року № 755/5831/18, з метою дотримання загальних засад судочинства, гарантій права на справедливий суд, суд приходить до висновку, що за наслідками втрати оригіналу виконавчого листа відсутня можливість примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян, та підлягає виконанню на всій території України, з урахуванням законного інтересу стягувача щодо фактичного відновлення порушеного права, - наявні підстави для задоволення заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 120, 127, 433, п. 17.4 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби в м. Києві, про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа, подані в межах цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Замінити стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (Код ЄДРПОУ 43513923, м. Київ, пр.-т С. Бандери, б. 28-А) у виконавчому листі № 755/5813/18 від 11.10.2019 року на суму боргу 7 110 (сім тисяч сто десять) гривень 59 копійок.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/5813/18 від 11.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом - 6 225,79 грн., заборгованість по відсоткам - 384,80 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та судовий збір - 1 762,00 грн., а всього 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 59 коп.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 24 березня 2026 року.
Суддя: В.І. Галаган