Справа № 501/4454/25
Провадження № 2/493/393/26
24 березня 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Волошина І.С.
секретаря судового засідання Жуковської О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (надалі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02.10.2025 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до Чорноморського міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Ухвалою судді Чорноморського міського суду Одеської області від 22.10.2025 року справу передано до Подільського міськрайонного суду Одеської області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 09.12.2025 року справу передано до Балтського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю.
16.01.2026 року вказана цивільна справа надійшла до Балтського районного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71429253, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4500,00 грн строком на 30 днів (з 23.04.2025 по 22.05.2025) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,125 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 675,00 грн), у разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Як зазначено, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано свої зобов'язання за договором, а саме надано відповідачу грошові кошти у сумі 4500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».
16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту № 71429253 від 23.04.2025 року.
Крім того зазначено, що відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед первісним кредитором, а ні перед позивачем, внаслідок чого розмір заборгованості за договором становить 14343,75 гривень, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 28.01.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але у заяві просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71429253, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 4500,00 грн строком на 30 днів (з 23.04.2025 по 22.05.2025) із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,125 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 675,00 грн), у разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Цей договір укладений в електронній формі та його підписано сторонами договору шляхом використання електронного підпису кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором «14080» відповідача. Також електронним підписом одноразовим ідентифікатором «14080» було підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, що підтверджується його підписом одноразовими ідентифікаторами.
Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Зі змісту ч. 1 ст. 205 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абз. 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконано свої зобов'язання за договором, а саме надано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «ФК Фінекспрес» від 01.09.2025 № КД-000047301.
Крім того, на виконання ухвали суду від 28.01.2026 року про витребування доказів від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 16.02.2026 року на адресу суду надійшла інформація, відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 23.04.2025 року здійснено переказ коштів у сумі 4500,00 грн.
Вищевказані докази суд вважає належними та допустимими, які підтверджують факт укладення договору, та його умови, а також факт виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своїх зобов'язань за договором.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує. Як вбачається з копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71429253 від 23.04.2025 року , станом на 18.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 14343,75 грн., з яких: основний борг - 4500,00 грн., проценти - 168,75 грн, комісія - 675,00 грн., пеня/неустойка - 9000,00 грн.
16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту № 71429253 від 23.04.2025 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 18/09/25-02 від 18.09.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, в тому числі до відповідача в сумі 14343,75 грн, з яких: 4500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 168,75 грн - сума заборгованості по процентам; 675 грн - сума заборгованості за комісією; 9000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч.ч.1, 3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відтак судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором № 71429253 від 23.04.2025 рокувиконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 4500,00 грн. та по процентах в розмірі 168,75 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 675,00 грн., суд зазначає наступне.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи вбачається, що умовами договору встановлено зобов'язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» комісію, пов'язану з наданням кредиту, у розмірі 675,00 грн.
Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 9000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , тобто станом на 23.04.2025 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, у частині стягнення пені/неустойки за кредитним договором № 71429253 від 23.04.2025 року в розмірі 9000 грн., слід відмовити.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованості у розмірі 4668,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4500,00 грн. та заборгованості по процентам - 168,75 грн.
Позивач також у своєму позові просить стягнути з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
Зі змісту ч.1 ст.133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з наданої платіжної інструкції №579936379.1 від 29.09.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки ціна позову становила 14343,75 грн., а позов задоволено частково на суму 4668,75 грн., тобто на 32,55% (4668,75 х 100 : 14343,75), а тому, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 788,49 грн. (2422,40 х 32,55% : 100) судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 526, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГР УП» (код ЄДРПОУ 44280974, місце знаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь Бучанського району Київської області, 08205) суму заборгованості за кредитним договором № 71429253 від 23.04.2025 року в розмірі 4668,75 грн., а також судовий збір в сумі 788,49 грн., а всього 5457 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 24 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.03.2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місце знаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь Бучанського району Київської області, 08205);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).