ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18259/23
провадження № 1-кп/753/643/26
"23" березня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12023100020002385 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, одруженого, пенсіонера, фізичної особи-підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушеня, передбачених ч. 3 ст. 197-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
Громадянин України ОСОБА_3 , у власних інтересах, здійснив самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Так, статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття права на землю, зокрема, придбання права на землю громадянами та юридичними особами, що здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України проголошено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідального рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, приблизно впродовж 2014 року, ОСОБА_7 (особа, відносно якої Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу від 21.09.2023), порушуючи статтю 376 Цивільного кодексу України, статті 26, 35, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», діючи у власних інтересах, маючи умисел на самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, права постійного користування і права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, умисно самовільно за домовленістю та у співучасті з громадянином ОСОБА_3 , з яким перебував у робочих відносинах, здійснив самовільне будівництво об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 100,5 кв.м, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109 по АДРЕСА_2 .
Так, ОСОБА_3 умисно, діючи спільно з ОСОБА_7 (особою, відносно якої Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу від 21.09.2023) достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законом підстав а саме, законних прав власності або користування земельною ділянкою, діючи умисно, всупереч принципам, визначеним статтею 14 Конституції України, а також діючи всупереч статей 116, 124, 125,211 Земельного кодексу України, з корисливого мотиву - самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності, що розташована по АДРЕСА_2 , здійснили дії спрямовані на незаконне самовільне будівництво об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. Г), загальною площею 100,5 кв.м та його реєстрацію.
Так, ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 (особою, відносно якої Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу від 21.09.2023) у 2008 році, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, достовірно знаючи про відсутність об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. Г), загальною площею 100,5 кв.м, отримав рішення Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський культурний центр тюркомовних та східних народів» від 23.09.2008 у справі № 01013/08 яким визнано за ОСОБА_7 (особою, відносно якої Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу від 21.09.2023) право власності на неіснуючий, станом на дату винесення рішення об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 та ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2008.
В подальшому ОСОБА_3 за домовленістю з ОСОБА_7 (особою, відносно якої Дарницьким районним судом міста Києва винесено ухвалу від 21.09.2023) шляхом внесення неправдивих відомостей до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 02.06.2014 № КВ 082141530502 та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.06.2014 № КВ 142141710277 здійснив дії щодо реєстрації самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 407880980000) - нежитлової будівлі (літ. Г), загальною площею 100,5 кв.м, вчинивши дії щодо зміни дійсної адреси місцезнаходження об'єкту нерухомого майна, по АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Крім того, впродовж 2014 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, зайняв частину (площею 100,5 кв.м) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради шляхом самовільної забудови об'єктом нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. Г), загальною площею 100,5 кв.м.
Таким чином, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про відсутність у нього передбачених законом підстав, а саме, права власності або користування (оренди) земельною ділянкою, діючи умисно, всупереч ст. 14 Конституції України, ст. 116, 124, 125, 211 Земельного кодексу України, порушуючи статтю 376 Цивільного кодексу України, статті 26, 35, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», з невстановленого в ході досудового розслідування періоду, але не пізніше 29.07.2014, для особистих потреб, без правовстановлюючих документів, самовільно здійснив будівництво об'єкту нерухомості, площею 100,5 кв.м на частині земельної ділянки, площею 100,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, тим самим здійснив самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_8 суду показав, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 у 2007-2008 роках надавалася Київською міською радою (КМР) для будівництва та експлуатації автозаправного комплексу АТ «Українська автомобільна корпорація» на підставі рішення КМР №635/1296 від 24.05.2007 та договору оренди від 14.05.2008 року (0,3218 га). На момент обстеження у 2008 році на ділянці були операторські приміщення та часткове огородження, шиномонтажу не було.
Заявник ОСОБА_3 подавав клопотання щодо поділу земельної ділянки у 2016 та 2023 роках, проте документи на підтвердження правомірності розміщення нерухомого майна на ділянці не надавав, через що розгляд клопотань потребував додаткової перевірки. Пізніше на ділянку було накладено арешт, тому КМР не могла виносити будь-які рішення з приводу вказаної ділянки.
Представник зазначив, що КМР обмежена у розпорядженні земельною ділянкою через наявність зареєстрованого об'єкта нерухомого майна, що завдало шкоди громаді, оціненої на 2024 рік у 17 594 322,52 грн. Правомірність розміщення об'єктів на ділянці та порядок отримання дозволів регулюється земельним законодавством і рішеннями КМР.
Спірна земельна ділянка ні ОСОБА_3 ні іншим особам для будівництва шиномантажу чи інших об"єктів ніколи не виділялася.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та суду показав, що у 2000 року зареєструвався як ФОП та почав підприємницьку діяльність за напрямом - перукарські послуги, також по вул. Ревуцького у м. Києві орендував шиномонтаж на стоянці, де проводив технічне обслуговування транспортних засобів.
З 2000 по 2014 рік займався цією дільяністю, податки сплачував як ФОП, свою підприємницьку діяльність вів, однак не мав документів для цього з 2000 по 2014 рік, лише у 2014 році зареєстрував новий напрям - технічне обслуговування автомобілів. Протягом цього часу жодних перевірок не було.
У 2000 році познайомився з ОСОБА_7 коли займався технічним обслуговуванням автомобілів, останній був підприємцем та власником ринку, допомагали один одному, він позичав ОСОБА_7 гроші в розмірі 25 000 доларів, однак спільну діяльність не вели.
У 2014 році він купив у ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме шиномонтаж по АДРЕСА_2 . Нотаріус перевірив всі документи, посвідчив договір купівлі-продажу. Він передав ОСОБА_7 грошові кошти, останній передав йому всі документи на це приміщення.
У 2015 та 2016 роках подавав до КМДА документи для отримання земельної ділянки в оренду, однак отримав відповідь, що на земельній ділянці на якій знаходиться його шиномонтаж числиться автомобільна корпорація, але згідно документів, свою діяльність вказана корпорація закінчила ще у 2009 році.
У 2022 році знову подав документи для виділення земельної ділянки і дізнався, що на його приміщення накладений арешт. До цього його викликали із документами до Дарницької прокуратури.
Також до нього позивалася Українська автомобільна корпорація щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об"єкту до експлуатації, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі продажу, однак у задоволенні позову було відмовлено, рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Будівництво за адресою: АДРЕСА_2 не здійснював, виключно з дружніх мотивів підказав ОСОБА_7 деякі технічні моменти, знав що будується об'єкт нерухомого майна, однак якого року була побудована капітальна споруда не знає. До БТІ звертався, тех паспорт ОСОБА_7 переробив на себе, звертався також до Київенерго для укладення договору на електропостачання.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що по АДРЕСА_2 знаходиться шиномонтаж, що належав ОСОБА_7 на праві власності. Знайомий з ОСОБА_7 близько 40 років, крім того, близько 20-30 років вони разом працювали на м'ясокомбінаті шоферами. Після того, як м'ясокомбінат закрили, спочатку розійшлись та працювали хто де міг. ОСОБА_7 працював на базарі, а в подальшому звернувся із заявою до голови Державної адміністрації ОСОБА_10 , котрий був їхнім товаришем та запропонував побудувати шиномонтаж на земельній ділянці по АДРЕСА_2, та займатися ним. Він відношення до будівництва шиномонтажу не мав, будівельні матеріали не надавав та не привозив, кошти в будівництво також не вкладав.
ОСОБА_3 з ОСОБА_7 були друзями, познайомився він з ОСОБА_3 в кабінеті ОСОБА_7 , однак не пам'ятає коли саме. Про причетність ОСОБА_3 до шиномонтажу нічого не знає. На той момент, коли він займався оформленням документів для побудови та відкриття шиномонтажу, на обраній земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, жодних об"єктів не було. Він отримав документ на землю, ОСОБА_7 надавав йому кошти для проведення платежів за квитанціями, після чого у нього з ОСОБА_7 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 закрив його в погребі, зав'язав руки і ноги погрожував, бив молотком по голові, з даного приводу розглядається кримінальна справа у суді.
Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що познайомився з ОСОБА_12 понад 15 років тому на базарі який був у власності його тестя ОСОБА_7 . У ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був спільний бізнес пов'язаний із шиномонтажем. ОСОБА_3 проводив будівництво цього шиномонтажу і він привозив йому будівельні матеріали (цегла, газоблок, метал) на цей об"єкт, ОСОБА_3 розраховувася із ним. У деталі будівництва ОСОБА_11 не вникав. Хто був власником об'єкту йому невідомо.
Свідок ОСОБА_7 будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що у 2000 році його познайомив із ОСОБА_3 кум ОСОБА_13 .. Того ж року свідок отримав у Дарницькій районній адміністрації в оренду земельну ділянку площею 20 кв. м, на якій в подальшому був розміщений металевий вагончик. Земельна ділянка була оформлена на нього, однак фактичною діяльністю на цій ділянці займався ОСОБА_3 , який використовував вагончик для шиномонтажу. Він зазначив, що перебував із ОСОБА_3 у партнерських відносинах, але офіційно ці відносини не оформлювалися. ОСОБА_3 періодично (приблизно раз-два на місяць) приїжджав та передавав йому кошти за оренду.
Оренда земельної ділянки укладалася на три роки та продовжувалася. Згодом було вирішено збільшити площу об'єкта та побудувати шиномонтаж, однак він будівництвом не займався та досвіду в цій сфері не мав, усі питання, вирішував ОСОБА_3 . Після 2010 року на місці вагончика велося будівництво. До 2012 року ОСОБА_3 сплачувв йому оренду, а потім перестав.
ОСОБА_7 також повідомив, що його знайомий ОСОБА_9 запропонував оформити документи на шиномонтаж за 60 тис. доларів США. Він передав йому ці кошти, однак ОСОБА_9 нічого не зробив, а сам він до органів влади, реєстраторів чи судів із питань оформлення документів не звертався. Він мав статус ФОП та печатку, однак документацією та будівництвом фактично не займався. Всіма питаннями займався ОСОБА_3 , документи, які привозив йому останній він підписував, не вникаючи в їх зміст, ОСОБА_3 повинен був все збудувати та оформити, а від нього потрібно було лише підписувати документи. Особисто він до жодних оргнанів щодо будівництва чи оформлення шиномонтажу не звертався, та не здійснював саме будівництво, все робив ОСОБА_3 .
Також одного разу разом із дружиною за пропозицією ОСОБА_3 відвідував нотаріуса, де підписував певні документи щодо відчуження приміщення шиномонтажу, однак не пам'ятає їх змісту і зазначив, що грошей за продаж не отримував та вважає себе фіктивним продавцем. При цьому всі витрати, за його словами на оформлення цієї угоди ніс ОСОБА_3 .
Крім того, зазначив, що з 2014 року відносин із ОСОБА_9 не підтримує; між ними триває судовий спір щодо повернення коштів.
Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що коли вона працювала на ринку який був власністю її чоловіка, ОСОБА_3 займався шиномонтажем. Також ОСОБА_3 приїжджав до них на дачу, щоб її чоловік підписував необхідні документи пов"язані із будівництвом та оформленням документів на цей шиномонтаж.
Також вона повідомила, що разом з іншими особами була у нотаріуса, де підписували документи щодо оформлення (переоформлення) шиномонтажу. За її словами, при цьому була присутня дружина ОСОБА_3 та ще дві особи. Документи були підписані без заперечень.
Свідок ОСОБА_15 , будучи допитаним в судовому засіданні, суду показав, що у 2014 році працював провідним інженером з технічного нагляду у ТОВ «Технічно-будівельний нагляд». З приводу нерухомого майна, а саме шино монтажу, розташованого за адресою АДРЕСА_2, відомостей не має, не проводив технічний нагляд за будівництвом цього об"єкту, жодних документів не підписував.
Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_16 суду показав, що у 2014 році працював в ПП «Снага М» на посаді виконроба. Станом на 2014 рік ПП «Снага М» не працювала, однак рахувалось як діюче підприємство. У 2014 році не здійснював загально будівельні монтажні роботи по АДРЕСА_2. Цього об"єкту не знає, жодної участі у ньому не приймав.
Свідок ОСОБА_17 будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що у 2014 році працювала головним спеціалістом у Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві. До її обов'язків входила перевірка повноти поданих у деклараціях даних та внесення інформації до реєстру або підготовка листів у разі виявлення недоліків. За її словами, декларації про початок виконання будівельних робіт подавалися через ЦНАП, канцелярію або спеціальну скриньку в інспекції. Документи надходили до відділу, де вона перевіряла їх у паперовому вигляді, після чого дані вносилися до реєстру та декларації присвоювався номер. Декларація подавалася у двох примірниках: один залишався в інспекції, інший видавався заявнику.
Вона зазначила, що із замовниками особисто не спілкувалася; вони могли звертатися лише за консультаціями у разі відмови. Перевірка документів полягала у перевірці їх повноти, при цьому додаткові документи (наприклад, договори) не долучалися, а інспекція фактично покладалася на відомості, зазначені в декларації. Також вона пояснила, що перевірки могли проводитися за зверненнями, скаргами або відповідно до плану перевірок. Окремо могла здійснюватися перевірка достовірності даних, зазначених у декларації.
Щодо реконструкції вона пояснила, що реконструкція без зміни геометричних параметрів будівлі може передбачати зміну функціонального призначення приміщення (наприклад, під шиномонтаж) та внутрішні роботи, однак для цього замовник має мати право власності на об'єкт. Крім того, вона зазначила, що підпис, наданий їй на сторінці 23 тому 3, схожий на її підпис.
Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показала, що у 2014 році працювала в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва на посаді головного спеціаліста дозвільного відділу (точну назву посади не пам'ятає). До її обов'язків належало приймання декларацій про початок виконання будівельних робіт.
Ознайомившись із декларацією на арк. 39-40 тому 3, вона зазначила, що документ їй не знайомий. Підпис у документі схожий на її, однак вона не може стверджувати, що він належить саме їй. Також зазначила, що раніше мала прізвище ОСОБА_19 . Відбиток печатки виглядає знайомим, оскільки печатка знаходилась у відділі. Також пояснила, що при прийнятті декларацій перевіряла переважно їх формальне заповнення та назву робіт, однак не здійснювала перевірку фактичних обставин, зокрема щодо того, чи є це новим будівництвом. Достовірність відомостей у декларації, за її словами, підтверджував сам замовник.
Також вона повідомила, що певний час надавала консультації громадянам у ЦНАП від імені інспекції. При цьому замовники безпосередньо їй документи не передавали. Її відділ не здійснював виїздів на об'єкти, а реєстрація документів проводилася через канцелярію.
Свідок ОСОБА_20 будучи допитаним в судовому засіданні суду показав, що 12.06.2014 року працював інженером у ТОВ «Проект Тех Сервіс Буд» та займався виготовленням технічних паспортів на об'єкти нерухомості. До його обов'язків входили приймання замовлень, виїзд на об'єкт, огляд та складання ескізу, на підставі якого оформлювався технічний паспорт. Він підтвердив, що технічний паспорт на ім'я ОСОБА_7 від 12.06.2014 року містить його підпис. Пояснив, що технічний паспорт складається на підставі огляду об'єкта та документів замовника, після чого перевіряється відділом контролю і видається замовнику.
Також зазначив, що до інвентаризаційної справи повинні долучатися всі документи, зокрема оціночний акт, однак у наданих матеріалах його не побачив. Також пояснив, що печатка про введення об'єкта в експлуатацію ставиться лише у разі наявності відповідної декларації, яка підшивається до справи.
Окрім показань представника потерпілого та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України підтверджується наступними доказами, а саме:
Комплексом даних, відображених у протоколі огляду від 10.05.2023 року, (т. 1 а.п. 42-45) з яких вбачається, що було проведено огляд у приміщенні Дарницької окружної прокуратури м. Києва інтернет-ресурсу (гул карта) на світлинах якого зображено об'єкт нерухомого майна - будівля біля шино монтажу, що знаходиться на земельній ділянці та має спільні межі з АДРЕСА_2.
Фактичними даними, відображеними у протоколі огляду від 10.05.2023 року (т. 1 а.п. 46-49) з яких вбачається, що було проведено огляд у приміщенні Дарницької окружної прокуратури м. Києва інтернет-ресурсу - сайту «kadastr.live» - відкритих даних земельного кадастру України. За результатами пошуку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109 було знайдено земельну ділянку, розташованої на перехресті АДРЕСА_2. В інформаційній довідці зображено характеризуючи відомості земельної ділянки, зокрема у графі «Власність» зазначено «Комунальна власність».
Даними, відображеними у протоколі огляду від 10.05.2023 року (т. 1 а.п. 50-55) з яких вбачається, що було проведено огляд у приміщенні Дарницької окружної прокуратури м. Києва інтернет-ресурсу - «Google Earth» - віртуальний глобус (супутникові знімки планети Земля). Було оглянуто земельну ділянку, розташованої на перехресті АДРЕСА_2.
Фактичними даними, відображеними у протоколі огляду місця події від 15.06.2023 року (т. 1 а.п. 241-247) з яких вбачається, що у ході даної слідчої дії було оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109. Було знайдено земельну ділянку, розташовану на перехресті АДРЕСА_2. Оглянута земельна ділянка вільна від будь яких огорож, однак має на своїй території бетонне, одноповерхове приміщення із написом «Шиносервіс, сварка, рихтовка, заміна масла». Заїзд до вказаного приміщення здійснюється зі сторони вул. Здолбунівська. Під наявним навісом розташовані шини, що свідчить про рід діяльності даного приміщення. Розмір вказаного приміщення близько 100 м.кв. Окрім цього, поряд з оглянутою ділянкою наявна авто мийка, що за адресою: АДРЕСА_3. З іншого боку оглянутої земельної ділянки розміщена АЗС «ANP», що за адресою: АДРЕСА_2.
Комплексом даних, відображених у висновку постійної комісії з питань земельних відносин Київської міської ради № К-1041 (т. 2 а.п. 210) з яких вбачається, що постійна комісія з питань земельних відносин Київської міської ради вирішила рекомендувати міському голові надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки при умові отримання згоди землекористувача та внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста»
Даними, відображеними у висновку Головного управління земельних ресурсів КМДА № ОЗ-0547 від 24.05.2007 року до справи Д-2345 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 2 а.п. 33-34, 69-70) з яких вбачається, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради погоджує зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Комплексом даних, відображеними у висновку Київського міського головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах № 06-03-4/938 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АТ «Українська автономна корпорація» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправочного комплексу на АДРЕСА_2 від 22.05.2007 року (т. 2 а.п. 31-32) з якого вбачається, що Київське міське головне управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах погоджує проект землеустрою щодо відведення АТ «Українська автомобільна корпорація» у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,35 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправочного комплексу на АДРЕСА_2, в тому числі: площею 0,15 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.10.1973 № 1611; площею 0,20 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Рішенням Виконавчого Комітету міської ради депутатів трудящих № 1611 від 15.10.1973 року Про відведення земельної ділянки Головнафтпостачбуду УРСР по Харківському шосе в Дарницькому р-ні під будівництво автозаправочної станції для легкового автотранспорту (т. 2 а.п. 66) постановлено відвести Головному управлінню постачання та збуту нафти і нафтопродуктів при Раді Міністрів УРСР земельну ділянку площею близько 0,5 га під будівництво автозаправочної станції для легкового автотранспорту по Харківському шосе в Дарницькому р-ні.
Комплексом даних, відображених у висновку Київської міської санепідстанції Міністерства охорони здоров'я України щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову від 10.04.2007 року № 544 (т. 2 а.п. 25-26) з яких вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, придатна для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу (АЗК) АТ «Українська Автомобільна Корпорація». Земельна ділянка розташована на розі АДРЕСА_2. Рельєф ділянки спокійний. Зелені насадження існують на території ділянки у вигляді кущів та поодиноких дерев. Для відпочинку населення ділянка не використовується. В оточенні земельної ділянки знаходяться:
- на півночі - Харківське шосе, далі житлолва забудова на відстані 60-80 м.
- на півдні - капітальна двоповерхова нежитлова будівля, далі автостоянка (вул. Реіуцького, 1).
- на заході - проїзд далі Дарницький цвинтар.
- на сході - існуюча АЗС.
Даними, відображеними у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 289 від 16.03.2007 року (т. 2 а.п. 27-29) з яких вбачається, Держуправління погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АТ «Українська Автомобільна Корпорація» для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправочного комплексу на АДРЕСА_2.
Комплексом даних які відображено у договорі оренди земельної діялянки від 13.02.2008 року (т.1 а.п.100-106) з яких вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 кадастровий номер 8 000 000 000:63:243:0109 була передана в оренду строком на 1 рік АТ "Українська автомобільна корпорація" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу.
Фактичними даними які містяться у листі Головного управління ДПС у м. Києві №5/26-15-24-01-11-16 (т.1 а.п.111-112) згідно яких ОСОБА_3 як платник податку на майно, в частині плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер 8 000 000 000:63:243:0109 не значиться.
Комплексом даних відображених у Рішенні постійно діючого третейського суду від 23.09.2008 року (т.3 а.п.29-34) яким за ОСОБА_7 було визнано право власності на об"єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 100,5 кв.м.
Даними відображеними в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2008 року (т.1 а.п.161) згідно якої заяву ОСОБА_7 було задоволено, видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Третейського суду "ВГО ВКЦЕСН" від 23.09.2008 року яким за ОСОБА_7 визнано право власності на об"єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 100,5 кв.м. та зобов"язано КП "Київське міське Бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна" зареєструвати за останнім права власності на вказаний об"єкт.
Фактичними даними відображеними у Декларації про готовність об"єкта до експлуатації №КВ142141710277 від 20.06.2014 року (т.3 а.п.7-11) з яких вбачається, що предметом вказаної декларації була реконструкція приміщення нежитлової будівлі (літГ) під жиномонтаж по АДРЕСА_2, 68 в Дарницькому районі м. Києва, замовник ОСОБА_7 , інженер із технічного нагляду ОСОБА_15 виконроб ОСОБА_16 , Головний архітектор ОСОБА_21 , авторський нагляд ТОВ "Індустріясервісбуд".
Даними відображеними у відповіді на запит директора ПБП "СНАГА-М" від 16.06.2023 року (т.3 а.п.92) з яких вбачається, що ПБП "СНАГА-М" не залучалася як підрядна організація для проведення робіт, не проводила будівельні та інші роботи, не укладала договори, не підписувала акти виконаних робіт та будь-які інші документи по об"єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_2. ПБП "СНАГА-М" не готувало накази "Про призначення відповідального за виконання робіт (Виконроба)" не ознайомлювалось та не підписувало їх. ОСОБА_16 не був особою відповідально за виконання робіт.
ПБП "СНАГА-М" не розробляло проектну документацію та не підписувало її, не здійснювало авторський та технічний нагляд на об"єкті.
Окрім цього, ПБП "СНАГА-М" не укладало договори не підписувало будь-які інші документи з ОСОБА_7 та/або ОСОБА_3 .
Копмлексом даних відображених в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2023 року (т.3 а.п.88-91) з яких вбачається, що ОСОБА_7 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, у зв"язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрито.
Фактичними даними які містяться у договорі купівлі продажу частини нежитлової будівлі від 29.07.2014 року (т.1 а.п.76-79) та у договорі купівлі продажу частини нежитлової будівлі від 29.07.2014 року (т.1 а.п.80-83) згідно яких ОСОБА_3 купив у ОСОБА_7 нерухоме майно - жиномонтаж, загальною площею 100,5 кв.м. по АДРЕСА_2 .
З копій рішень Дарницького районного суду м. Києва від 16.02.2021 року (т.3 а.п.234-240), постанови Київського апеляційного суду від 01.12.2021 року (т.4 а.п.1-16), постанови Верховного суду від 22.11.2022 року (т.4 а.п.17-33) встановлено, що у задоволенні позову ПРАТ "Українська автомобільна корпорація" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, про скасування реєстраці декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об"єкту до експлуатації, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу було відмовлено.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Надаючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 суд ставиться до таких показань критично та розцінює їх виключно, як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопопушення. Окрім цього, вказані показання спростовуються комплексом досліджених під час судового розляду кримінального провадження доказів.
Так, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 із кадастровим номером 8000000000:63:243:0109, чи будь-яка інша земельна ділянка для будівництва шиномонтажу чи будь-якого іншого об"єкту нерухомості в оренду, користування чи власність ОСОБА_7 , ОСОБА_22 чи іншим особам не передавалася, окрім як АТ "Українська автомобільна корпорація" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу, результатом чого був договір оренди строком на 1 рік (т.1 а.а.100-106)
З протоколу огляду місця події від 15.06.2023 року (т. 1 а.п. 241-247) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109, розташована на перехресті АДРЕСА_2. Оглянута земельна ділянка вільна від будь яких огорож, однак має на своїй території бетонне, одноповерхове приміщення із написом «Шиносервіс, сварка, рихтовка, заміна масла». Заїзд до вказаного приміщення здійснюється зі сторони вул. Здолбунівська.
Відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 29.07.2014 року (т.1 а.п.76-79) та договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 29.07.2014 року (т.1 а.п.80-83) власником нерухоме майна - жиномонтажу, загальною площею 100,5 кв.м. по АДРЕСА_2 являється ОСОБА_3 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 безумовно підтвердили, що будівництвом шиномонтажу займався ОСОБА_22 .
Будь-які дозвільні документи на будівництво зазначеного об"єкту нерухомого майна відсутні, а тому слід зробити чіткий, категоричний та безумовний висновок, що мав місце факт самовільного будівницта на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Також слід зазначити, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 вчинили ряд спроб узаконити самовільно збудований об"єкт - нерухомого майна - жиномонтажу, загальною площею 100,5 кв.м. по АДРЕСА_2 , зокрема через Рішенні постійно діючого третейського суду від 23.09.2008 року (т.3 а.п.29-34), реконтрукцію, а пізніше укладення договорів купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 29.07.2014 року (т.1 а.п.76-78,80-83). Водночас під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що на момент винесення Рішення постійно діючого третейського суду від 23.09.2008 року (т.3 а.п.29-34) земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109 перебувала у оренді АТ "Українська автомобільна корпорація" (договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 т.1 а.п.100-1006) та під час розроблення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, неодноразово обстежувалася різними державними органами які надавали свої висновки до вказаного проекту відведення та буд-які об"єкти нерухомості на вказаній ділянці були відсутні.
Також сама реконструкція у 2014 році не відбувалася, оскільки встановлено, що ПБП "СНАГА-М", яке зазначено в Декларації про готовність об"єкта до експлуатації (т.3 а.п.7-11) як генеральний підрядкик, до проведення будь-яких робіт не залучалася, не проводила будівельні та інші роботи, не укладала договори, не підписувала акти виконаних робіт та будь-які інші документи по об"єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_2. ПБП "СНАГА-М" не готувало накази "Про призначення відповідального за виконання робіт (Виконроба) не ознайомлювалось та не підписувало їх. ОСОБА_16 не був особою відповідально за виконання робіт. ПБП "СНАГА-М" не розробляло проектну документацію та не підписувало її, не здійснювало авторський та технічний нагляд на об"єкті. Окрім цього, ПБП "СНАГА-М" не укладало договори не підписувало будьякі інші документи з ОСОБА_7 та/або ОСОБА_3 . Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , який зазначений у Декларації про готовність об"єкта до експлуатації, як інженер із технічного нагляду зазначив, що не проводив технічний нагляд за будівництвом цього об"єкту, жодних документів не підписував.
Свідок ОСОБА_7 будучи допитаним в судовому засіданні показав, що одного разу разом із дружиною за пропозицією ОСОБА_3 відвідував нотаріуса, де підписував певні документи щодо відчуження приміщення шиномонтажу, однак не пам'ятає їх змісту і зазначив, що грошей за продаж не отримував та вважає себе фіктивним продавцем. При цьому всі витрати, за його словами, на оформлення цієї угоди ніс ОСОБА_3 .
Таким чином, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що самовільне будівництво об"єкту нерухомого майна - жиномонтажу, загальною площею 100,5 кв.м. по АДРЕСА_2 на самовільно зайнятій земельні ділянці було здійснено ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2023 року (т.3 а.п.88-91) ОСОБА_7 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, у зв"язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього закрито.
Всі досліджені у судовому засіданні докази є належними та допустимими, а тому покладаються судом в основу вироку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано не визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, пенсіонер, фізична особа-підприємець, та приходить до висновку, що покарання ОСОБА_3 слід призначити у виді штрафу в межах санкції, передбачено ч. 3 ст. 197-1 КК України, однак у редакції ст.197-1 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню нових криимінальних правопорушень у майбутньому.
Перевіряючи питання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд виходить із того, що кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.197-1 КК України є триваючим кримінальним правопорушенням і першим днем початку строку давності є день припинення вчинення особою триваючого правопорушення (аналогічна позиція міститься у постанові ВС від 09.09.2024 року у справі №353/999/23).
Процесуальні витрати та цивільний позов відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 65,66,67 КК України, ст.ст. 342-380 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 н.м.д.г., що становить 8500 гривень.
Речові докази:
- об?єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літ. «Г») шиномонтаж, загальною площею 100,5 кв.м по АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - знищити;
- земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:243:0109 площею 0,3518 га по АДРЕСА_2 реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 1051598280000, власником якої є територіальна громада міста Києва (код ЄРД 22883141) - повернути власнику, скасувавши накладений на неї арешт.
- крпію реєстраційної справи 407880980000(7343772) АДРЕСА_2 на 39 аркушах в прошитому та пронумерованому стані - залишти в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: