Справа №705/3293/18
1-кп/705/138/26
23 березня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
представника служби у справах дітей ОСОБА_7
представника ювенальної поліції ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань, кримінальне провадження по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тополівка, Теплицького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тополівка, Теплицького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, в с т а н о в и в:
В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно обвинувального акту, 13.06.2018 року близько 17 год 00 хв. ОСОБА_4 , 2001р.н. за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, перебуваючи у кв. АДРЕСА_3 , знаючи пароль, який йому попередньо повідомила ОСОБА_9 , а саме «saturn61», за допомогою електронної банківської системи «Приват-24», з розрахунку банківської карти «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , 1961р.н., таємно викрав, перевівши на рахунок картки «Укрсиббанк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 1020грн.. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, 13.06.2018 року близько 18 год. 00 хв. він спільно з ОСОБА_5 зняли вказану суму коштів у банкоматі «Приватбанк» за адресою: м. Умань вул. Велика Фонтанна, 31а та поділивши порівну кошти між собою, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, 14.06.2018 року близько 08 год. 00 хв., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, перебуваючи у кв. АДРЕСА_3 , знаючи пароль, який йому попередньо повідомила ОСОБА_9 , а саме «saturn61», за допомогою електронної банківської системи «Приват-24», з розрахунку банківської карти «Приват банк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , 1961р.н., повторно, таємно викрав, перевівши на рахунок своєї банківської картки «Укрсиббанк» № НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 1019 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Згідно обвинувального акту, 13.06.2018 року близько 17 год 00 хв. ОСОБА_5 , 2001р.н. за попередньою змовою з ОСОБА_4 , 2001р.н., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, перебуваючи у кв. АДРЕСА_3 , знаючи пароль, який йому попередньо повідомила ОСОБА_9 , а саме «saturn61», за допомогою електронної банківської системи «Приват-24», з розрахунку банківської карти «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , 1961р.н., таємно викрав, перевівши на рахунок картки «Укрсиббанк» № НОМЕР_2 , яка належить йому, грошові кошти в сумі 1020грн.. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, 13.06.2018 року близько 18 год. 00 хв. він спільно з ОСОБА_4 зняли вказану суму коштів у банкоматі «Приватбанк» за адресою: м. Умань вул. Велика Фонтанна, 31а та поділивши порівну кошти між собою, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Він же, 17.06.2018 року близько 22 год. 00 хв., діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, перебуваючи у кв. АДРЕСА_3 , знаючи пароль, який йому попередньо повідомила ОСОБА_9 , а саме «saturn61», за допомогою електронної банківської системи «Приват-24», з розрахунку банківської карти «Приват банк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , 1961р.н., повторно, таємно викрав, перевівши на рахунок своєї банківської картки «Укрсиббанк» № НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 1000 грн., чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
В результаті умисних, злочинних протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_9 спричинено матеріальну шкоду на суму 1020 грн., 1019 грн., 1000 грн..
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена повторно.
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, вчинена повторно.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене ними діяння.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор посилається на Закон України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції.
Так, згідно з ч.1 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024року, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з викладеним, прокурор просив закрити кримінальне провадження, оскільки матеріальні збитки, вчиненим діянням, не перевищують 2 неоподатковуваних мінімумів, а тому підпадають декриміналізації.
Обвинувачені та захисник підтримали позицію прокурора. Інших клопотань не мали.
Представники служби у справах дітей та ювенальної поліції щодо клопотання прокурора не заперечували.
Потерпіла до суду не з'явився, цивільний позов не поданий.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією, підлягає до задоволення у зв'язку з набуттям чинності Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Так, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185 КК України, які вчинені ним 13 та 14 червня 2018 року.
Так, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 185 КК України, які вчинені ним 13 та 17 червня 2018 року.
Сума 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на 01.01.2018 року становить 1762 грн.
Тобто, діяння, в яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним і підлягає декриміналізації із звільненням їх від кримінального покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом, як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянь визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд).
Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berluskoni and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння. Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Закриття кримінальної справи у суді першої інстанції з підстави, визначеної у пункті 4-1 частини 1 статті 284 КПК, у зв'язку із декриміналізацією діяння, суд не повинен доводити розгляд справи до кінця з постановленням виправдувального вироку у разі незгоди з клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження, а виносить постанову про закриття такого кримінального провадження з підстав набрання чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Відповідно до п.4-1, ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ст.ст. 371, 372 КПК України, суд -
Кримінальне провадження №12018250250000903 від 18.06.2018 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-IX Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів.
Речові докази: банківські картки, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 залишити їм за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_10