Справа № 712/3513/26
Провадження № 1-кс/712/1520/26
18 березня 2026 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025250310001758 від 21.05.2025 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
Зміст поданого клопотання та його обґрунтування
До слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025250310001758 від 21.05.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснював незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів та психотропних речовин. Зокрема, 06.12.2025 за місцем свого проживання здійснив збут канабісу НОМЕР_1 у перерахунку на висушену речовину та 09.12.2025 - амфетаміну 0,041 г у перерахунку на основу.
У зв'язку із цим 21.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні інкримінованих діянь.
Ухвалою слідчого судді від 22.01.2026 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.03.2026.
Постановою керівника Черкаської окружної прокуратури від 16.03.2026 строк досудового розслідування продовжено до 21.04.2026.
Обґрунтовуючи необхідність продовження тримання під вартою, слідчий посилається на неможливість завершити досудове розслідування у встановлений строк та необхідність виконання низки процесуальних дій, зокрема отримання та долучення висновків призначених експертиз, розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, проведення тимчасового доступу до документів.
Крім того, у клопотанні зазначено, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати: можливість переховування, можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик продовження злочинної діяльності.
У зв'язку з наведеним, слідчий просить продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 до 21.04.2026, тобто в межах строку досудового розслідування з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиція сторін кримінального провадження в судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримали, яке просили задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_5 просили зменшити розмір визначеної застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Оцінка та мотиви слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Разом із цим, положеннями ст. 199 КПК України унормований порядок продовження строку тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. ч. 1, 3, 5 ст. 199 КПК України).
Продовження існування ризиків
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на продовження існування ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (ч. 2 ст. 307 КК України), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років. Усвідомлення підозрюваним реальної перспективи призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, об'єктивно підвищує імовірність ухилення від органів досудового розслідування та/або суду, особливо на початковій стадії кримінального провадження.
За сукупністю наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним та підтверджується матеріалами, поданими на обґрунтування клопотання.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Вирішуючи питання про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що такий ризик має бути підтверджений конкретними обставинами, які свідчать про реальну можливість підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню будь-якими іншими способами (окрім впливу на свідків чи знищення доказів), а не ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із тим із поданого клопотання та долучених до нього матеріалів не вбачається посилань на фактичні дані, які б свідчили про вчинення підозрюваним дій, спрямованих на протидію досудовому розслідуванню, або про наявність у нього реальної можливості вчинити такі дії у майбутньому. Сторона обвинувачення не навела конкретних відомостей щодо способів чи намірів підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також не обґрунтувала, чому застосування більш м'якого запобіжного заходу не здатне запобігти такому ризику.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному випадку не доведений.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
Оцінюючи наявність указаного ризику, слідчий суддя виходить із того, що такий ризик має підтверджуватися конкретними даними про ймовірність продовження протиправної поведінки, а не ґрунтуватися лише на припущеннях чи загальних міркуваннях щодо тяжкості інкримінованих діянь.
Із матеріалів клопотання вбачається, що підозра стосується протиправної діяльності, яка за своєю природою може мати триваючий характер (незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин). За таких обставин перебування підозрюваного на волі без належних процесуальних обмежень створює реальну можливість відновлення або продовження аналогічної діяльності, зокрема через доступ до відповідних контактів, каналів придбання та збуту засобів учинення кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту щодо наявності легальних джерел існування, які б об'єктивно зменшували зазначений ризик, не підтверджені належними доказами. У судовому засіданні підозрюваний не навів конкретних даних, які могли б свідчити про наявність у нього легального доходу. Відсутність підтверджених соціально-економічних чинників, які можуть стримати від повторного правопорушення, у поєднанні з характером інкримінованих діянь посилює вірогідність продовження протиправної поведінки у разі перебування на волі.
За сукупністю наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявним та підтверджується матеріалами, поданими стороною обвинувачення.
Обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою
Відповідно до матеріалів клопотання під час подальшого досудового розслідування необхідно отримати та долучити висновки призначених експертиз, розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, провести тимчасові доступи до документів.
Оцінюючи наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя виходить з того, що органом досудового розслідування доведено існування потреби у подальшому проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, обсяг яких є доволі значним і проведення/завершення, яких є дійсно необхідним для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування, виявлення і дослідження всіх обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України.
Можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу
Вирішуючи питання про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить із вимог ст. 183 КПК України, відповідно до яких тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може бути застосоване лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як установлено під час розгляду клопотання, у даному кримінальному провадженні наявні та є реальними ризики, передбачені п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Їхній характер і рівень інтенсивності у сукупності з обставинами інкримінованих діянь та даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність процесуальних обмежень, притаманних більш м'яким заходам, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та недопущення продовження протиправної діяльності.
Так, застосування особистого зобов'язання чи особистої поруки не передбачає дієвих механізмів контролю за поведінкою підозрюваного і фактично ґрунтується на добровільному виконанні ним покладених обов'язків, що за наявних ризиків не забезпечує досягнення мети запобіжного заходу. Домашній арешт, навіть із покладенням обов'язків та використанням засобів контролю, також не є достатнім, оскільки не усуває можливості ухилення від органу досудового розслідування/суду та не мінімізує ризик продовження діяльності, пов'язаної з незаконним обігом заборонених предметів, з огляду на потенційну можливість підтримання контактів та організації відповідних дій дистанційно.
Крім того, стороною захисту не наведено переконливих доводів, які б істотно знижували встановлені ризики, зокрема, щодо наявності стабільних соціальних зв'язків, офіційної зайнятості, легальних джерел доходу чи інших обставин, що об'єктивно забезпечують передбачуваність процесуальної поведінки. За таких умов слідчий суддя не знаходить підстав вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде достатнім та ефективним для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Отже, з огляду на встановлені ризики та їхню реальність, слідчий суддя доходить висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного досягнення мети запобіжного заходу, у зв'язку з чим застосування тримання під вартою є необхідним.
Застосування альтернативного запобіжного заходу
Вирішуючи питання про конкретний розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України він визначається з огляду на обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його майновий і сімейний стан, а також встановлені ризики, і при цьому повинен бути достатнім для забезпечення виконання покладених обов'язків, але не завідомо непомірним для підозрюваного. Для особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, застава визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя бере до уваги, що ухвалою від 22.01.2026 підозрюваному вже було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Разом із тим під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд не позбавлений обов'язку знову оцінити, чи відповідає такий розмір застави актуальним на цей час ризикам, стадії досудового розслідування та даним про особу підозрюваного, а також чи не є він надмірним.
На користь зменшення раніше визначеного розміру застави слідчий суддя враховує надані стороною захисту матеріали, які характеризують особу підозрюваного, а саме позитивну характеристику за місцем проживання, копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження дитини, що свідчить про наявність у ОСОБА_5 сімейних та певних соціальних зв'язків. Крім того, прокурор у судовому засіданні в частині визначення конкретного розміру застави поклався на розсуд суду, а сторона захисту наполягала на її зменшенні.
Водночас наведені стороною захисту дані не спростовують установлених судом ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не дають підстав для визначення застави в мінімальному або наближеному до мінімального розмірі. Характер інкримінованого ОСОБА_5 злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, тяжкість можливого покарання, а також збереження ризику переховування від органу досудового розслідування та суду і ризику продовження протиправної діяльності свідчать про необхідність збереження для підозрюваного такого стримувального механізму, який би реально гарантував належну процесуальну поведінку у разі внесення застави. За змістом КПК застава має бути достатньою для гарантування виконання обов'язків, а тримання під вартою застосовується лише тоді, коли м'якші заходи не можуть нейтралізувати ризики.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що визначений раніше розмір застави у 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб може бути зменшений, однак не до рівня, запропонованого стороною захисту. Зменшення застави до 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з одного боку, враховує сімейний стан підозрюваного, наявність дитини, позитивну характеристику та стадію досудового розслідування, а з іншого залишається співмірним тяжкості інкримінованого діяння та достатнім для запобігання встановленим ризикам. Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, не є завідомо непомірним для підозрюваного, але водночас здатний забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків у разі внесення застави.
Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів про те, що ризики вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та існують обґрунтовані обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, оскільки стороною обвинувачення доведено, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. 177-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 21.04.2026 включно, із можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн, у разі внесення якої звільнити його з-під варти.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
-не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-заборонити без дозволу слідчого та прокурора спілкуватися із свідками у кримінальному провадженні, про яких йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Роз'яснити, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов'язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про продовження застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 50 хв 23.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1