Справа № 712/3511/26
Провадження № 1-кс/712/1519/26
16 березня 2026 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Чекраського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026250310000751 від 14.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
1.Зміст поданого клопотання
До слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12026250310000751 від 14.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_5 близько 02 год 00 хв 14.03.2026, перебуваючи поблизу закладу «JOYBAR», що за адресою: бульв. Шевченка, 277, м. Черкаси, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_8 наніс останньому не менше двох ударів предметом з колюче-ріжучими властивостями, ймовірно ножем, в область грудної клітки справа та зліва, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення грудної клітки з правого боку та ножового непроникаючого поранення грудної клітки зліва, гемопневмотораксу, які можуть відноситися до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
У зв'язку з цим, ОСОБА_5 14.03.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтовуючи необхідність найсуворішого запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість переховування; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з цим слідчий просить застосувати до підозрюваного тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив застосувати більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також вказав, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та не буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 висловив аналогічну позицію. Додав, що підозрюваний має намір має намір добровільно відшкодувати витрати потерпілого на лікування.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина 3 ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених ст. 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 та 7 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
3.2. Набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.
Частиною 1 ст. 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, складено і підписано 14.03.2026 та в цей же день вручено останньому.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, які додані до матеріалів клопотання, та які досліджені слідчим суддею в ході судового розгляду, а саме: електронними рапортами № 19480, 19477 від 14.03.2026; протоколами огляду місця події від 14.03.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 ; показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками впізнання за участю свідка ОСОБА_12 ; проколом огляду комп'ютерних даних від 14.03.2026; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 14.03.2026; протоколом огляду за адресою: м. Черкаси, вул. Верхня Горова, 145, приміщення 3 поверху від 14.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальні правопорушення.
Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_5 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК)
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи (ч. 1 ст. 121 КК України), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років. Усвідомлення підозрюваним реальної перспективи призначення покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, об'єктивно підвищує імовірність ухилення від органів досудового розслідування та/або суду, особливо на початковій стадії кримінального провадження.
Також слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, зокрема відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем проживання (сталої зайнятості, стійких соціально-побутових прив'язок), що, за відсутності належних стримувальних чинників, полегшує можливість зміни місця перебування та ухилення від явки за викликами слідчого, прокурора чи суду.
Сам факт реєстрації чи наявності адреси проживання не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки та не усуває імовірності зміни місця перебування з метою уникнення кримінальної відповідальності, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та відсутності у матеріалах провадження переконливих даних про міцні соціальні «якорі», які б істотно знижували зазначений ризик.
За таких обставин, з урахуванням сукупності наведених даних, слідчий суддя дійшов висновку, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду є реальним та обґрунтованим.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України)
Сторона обвинувачення, обґрунтовуючи наявність цього ризику, посилається на те, що на час розгляду клопотання триває встановлення всіх обставин події, у зв'язку з чим може виникнути необхідність у проведенні додаткових слідчих (розшукових) дій, зокрема повторного огляду місця події, місця виявлення речових доказів, а також за місцем проживання підозрюваного. На думку слідчого, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може знищити, приховати чи спотворити докази у кримінальному провадженні.
Разом із тим, такі доводи не підтверджені конкретними фактичними даними. У матеріалах, поданих на обґрунтування клопотання, не наведено відомостей про те, які саме речі чи документи, що мають істотне значення для кримінального провадження, на даний час не вилучені, перебувають у розпорядженні підозрюваного або доступ до яких він реально може отримати.
Саме лише посилання на те, що досудове розслідування триває та можуть проводитися додаткові слідчі дії, саме по собі не свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такий ризик має ґрунтуватися не на абстрактному припущенні, а на конкретних обставинах, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити відповідні дії.
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризику того, що підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України)
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України(ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Показання потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК)
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя оцінює з урахуванням даних про особу підозрюваного, його поведінки до та після вчинення інкримінованого діяння, а також наявності обставин, що свідчать про схильність до протиправної поведінки.
З матеріалів клопотання вбачається, що стосовно ОСОБА_5 на розгляді в суді вже перебуває кримінальне провадження за ст. 185 КК України. Хоча сама по собі наявність іншого кримінального провадження, у межах якого обвинувальний вирок не ухвалений, не може розцінюватися як доказ винуватості особи у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, однак така обставина може враховуватися слідчим суддею при оцінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у сукупності з іншими даними, що характеризують особу підозрюваного.
Слідчий суддя враховує, що, за версією сторони обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого насильницького злочину проти життя та здоров'я особи із застосуванням предмета з колюче-ріжучими властивостями. Характер інкримінованого діяння, спосіб його вчинення, а також дані про перебування на розгляді іншого кримінального провадження свідчать про те, що належних стримувальних факторів, які б утримували підозрюваного від протиправної поведінки, на цей час недостатньо.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не потребує встановлення факту неминучого вчинення нових протиправних дій, однак має ґрунтуватися на реальній імовірності такої поведінки. У даному випадку сукупність наведених обставин дає достатні підстави вважати, що у разі перебування на волі підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
За сукупністю наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є наявним та підтверджується матеріалами, наданими стороною обвинувачення.
3.5. Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у цій ухвалі ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Отже, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням їх особистих характеристик, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3.6. Щодо визначення розміру застави
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
При вирішенні зазначеного питання слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Так, у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008 зазначено, що в усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів.
Досліджуючи зазначене питання, слідчий суддя, враховуючи дані, які характеризують особу підозрюваного, зокрема наявність у останнього постійного місця проживання, батьків пенсійного віку, те, що мати є особою з інвалідністю ІІ групи, те, що підозрюваний раніше не судимий, а також інші обставини, дійшов висновку про можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину має встановлюватися в розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, його родині та соціальні зв'язки (враховуючи, що застава може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою), майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, за можливе визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає.
4. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням установлених вище обставин кримінального провадження та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованого злочину, про достатні підстави вважати, що існують ризики вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання та застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. 177-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12.05.2026 включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 14.03.2026.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, у разі внесення якої звільнити його з-під варти.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду (залежно від стадії кримінального провадження) за першим викликом;
-не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-заборонити без дозволу слідчого та прокурора спілкуватися із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні, про яких йому стало або стане відомо під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Роз'яснити, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов'язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Повний текст ухвали проголошено о 09 год 10 хв 20.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1