Рішення від 23.03.2026 по справі 542/205/26

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/205/26

Провадження № 2/542/335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (надалі також - позивач ТОВ «Таліон Плюс») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20863 грн 34 коп.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до даної ухвали, суд частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у Акціонерного товариства «Універсал Банк» виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 (а.с. 104-105).

Витребувана судом інформація надійшла до суду 16 березня 2026 року (а.с. 163-166).

Ухвалою від 23 березня 2026 року суд продовжив позивачу строк для подачі відповіді на відзив на позовну заяву та поновив строк для подання доказів у справі.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 06 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі також - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 502144029 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до якого відповідач отримала кредит (з урахуванням траншів) у розмірі 7900 грн 00 коп. із кінцевою датою повернення - 05 квітня 2030 року.

Відповідач ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Вказано, що кредитні кошти перераховано за реквізитами банківської картки № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначила у заявці при укладенні кредитного договору.

Відповідач самостійно обрала умови кредитування та, підписавши договір, ознайомилась із умовами, на яких здійснюється кредитування і загальною сукупною вартістю витрат, пов'язаних із користуванням кредиту.

Вказано, що відповідно до умов договору базова процентна ставка склала 0,98% в день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним.

Зазначено, що умовами договору передбачено нарахування комісії, пов'язаної з наданням кредиту.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, не повернула своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору.

24 червня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/41, відповідно до умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

До ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року у загальному розмірі 16123 грн 93 коп. із яких: 7191 грн 47 коп. - заборгованість по кредиту, 4862 грн 72 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії, 3595 грн 74 коп. - неустойка.

Позивачем зазначено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань «ТОВ «Таліон Плюс» було достроково розірвано договір, шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення та із 07 листопада 2025 року було припинено право щодо нарахування процентів за користування кредитом.

Також вказано, що нарахованих штрафних санкцій до суми позовних вимог включено не було.

На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути заборгованість в загальній сумі 20863 грн 34 коп., з яких: 7151 грн 47 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 13237 грн 87 коп. - заборгованість по процентам, 474 грн - заборгованість по комісії.

16 лютого 2026 року від відповідача черезЄдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 108-114), за змістом якого вона просила позов ТОВ «Таліон Плюс» задовольнити частково, а саме: стягнути заборгованість у межах фактично отриманого тіла кредиту, зменшити або відмовити у стягненні процентів, відмовити у стягненні комісії, зменшити або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, а судовий збір стягувати пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, просила вирішити питання про розстрочку виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначила, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві, нею не визнаються частково. Вона не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання коштів та здійснення платежів за кредитом. Разом із тим, вказує на неспівмірність та необґрунтованість нарахованих процентів.

Відповідач підтвердила, що сума отриманих нею кредитних коштів складала 7900 грн. Зазначила, що сума основного боргу, яка стягується становить 7151 грн 47 коп., що свідчить про погашення нею частини зобов'язання. Поряд із цим, вважала заявлену позивачем суму процентів завищеною, оскільки нараховані проценти майже вдвічі перевищують основний борг.

Нарахована комісія, на думку відповідача, є прихованим збільшенням вартості кредиту, що створює додаткове фінансове навантаження.

Акцентувала увагу на тому, суд не є механічним органом стягнення і зобов'язаний забезпечити баланс інтересів сторін. Формальна згода споживача з умовами договору не позбавляє суд обов'язку оцінити економічні наслідки їх застосування. Стягнення процентів, що кратно збільшують суму боргу, створює істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін.

Крім цього вказала, що виконання зобов'язань в умовах воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що підлягає врахуванню судом при оцінці співмірності наслідків для відповідача, істотно вплинуло на платоспроможність населення. Стягнення процентів у повному обсязі за таких умов суперечить принципу справедливості та пропорційності.

Також, зазначила, що отримала повідомлення про відступлення права вимоги, однак вважає, що новий кредитор набуває права вимоги в тому обсязі, який існував на момент переходу права, а тому не може мати більше прав, ніж первісний кредитор.

Відповідач вказала, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання, не надав можливості врегулювати спір мирним шляхом, зокрема: не направив їй письмову вимогу (претензію) із детальним розрахунком заборгованості, що свідчить про недобросовісну реалізацію права на судовий захист та про формальний підхід до захисту права.

Крім цього, наголосила на зменшенні витрат на правничу допомогу, у зв'язку із їх неспівмірністю зі складністю справи.

Також вказала, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, зокрема: має на утриманні двоє малолітніх дітей, не має постійного місця роботи, а щомісячний дохід складає державна соціальна допомога у розмірі 860 грн.

Вважала, що вказані нею обставини є істотними та підлягають врахуванню судом під час розгляду справи.

05 березня 2026 року від представника позивача черезЄдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 123-153), в якій він просив позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу у задоволенні вимоги щодо розстрочки виконання судового рішення.

Представником позивача зазначено, що відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків, оформлюючи договір на сайті первісного кредитора, ознайомилась з текстом договору, а тому мала змогу ознайомитися з правилами, паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зокрема, вказано, що на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 8 днів від дати отримання позичальником кредитного траншу, протягом якого відповідач мала право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Отже, дисконтний період - це лише період користування кредитними коштами в межах якого позичальник має право отримати додаткові кредитні транші.

Акцентовано увагу на тому, що кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 05 квітня 2030 року.

Зазначено, що кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги фактор, яким є позивач - ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору, виключенням може бути лише застосування кредитодавцем або Фактором п. 9.1.1.7. договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць. Оскільки відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення їх, позивачем було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/502144029 від 07.11.2025 та подальше зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що також відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості.

Вказано, що згідно з умовами договору відповідач була повідомлена про право первісного кредитора відступити право грошової вимоги до відповідача.

Із рахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що відповідач у межах дії строку дисконтного періоду вчиняла конклюдентні дії щодо продовження дисконтного періоду на 30 днів (до 12.04.2025), сплативши при цьому станом на 12.03.2025 нараховану суму, а саме: 959 грн 00 коп., із яких 250 грн 77 коп. - зараховано у рахунок погашення нарахованих відсотків та 708 грн 23 коп. - зараховано в рахунок погашення тіла кредиту. Отже, подальший розрахунок заборгованості відбувався за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним. В подальшому, 11.04.2025 відповідач знову вчинила конклюдентні дії щодо повторного продовження строку дисконтного періоду ще на 30 днів, сплативши при цьому суму нарахованих відсотки у розмірі 1508 грн 00 коп., із яких 0 грн 30 коп. - зараховано в рахунок погашення тіла кредиту. Отже, подальший розрахунок заборгованості відбувався за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Зазначено, що відповідач після закінчення останнього строку дисконтного періоду (з 29.04.2025) свої зобов'язання відповідно до умов договору не виконала, не вчиняла конклюдентних дій щодо продовження строку дисконтного періоду, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (включаючи останній день перед достроковим розірванням договору - 06.11.2025 року включно), а ТОВ «Таліон Плюс» мало право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього договору, тобто до дня дострокового розірвання договору (07.11.2025) по базовій процентній ставці - 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Вказано, що саме неналежна поведінка позичальника, невиконання зобов'язань по договору та вчасне неповернення кредитних коштів з процентами за користуванню ними, призвело до нарахування процентів за користування кредитними коштами саме у заявленому розмірі і відповідно до умов договору.

Зазначено, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності, контррозрахунку або доказів фактичного виконання зобов'язань, передбачених договором.

Вказано, що детальний розрахунок за договором, містить інформацію стосовно щоденних нарахувань відсотків з дати укладання договору по дату дострокового його розірвання, а заперечення відповідача щодо нібито відсутності деталізованого алгоритму формування бази нарахування, не розкриття порядку зарахування здійснених платежів - не заслуговує на увагу, оскільки вказана інформація детально наведена у договорі та відповідає розрахунку заборгованості.

Також, представником позивача зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту передбачені нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Із посиланням на норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про споживче кредитування», представником позивача зазначено, що така форма плати за користування кредитними коштами, як комісія за надання (видачу) кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та погоджується між сторонами згідно з умовами договору.

Також, на думку представника позивача, послання відповідача на складні обставини, пов'язані з воєнним станом, не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про фактичну неможливість виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідач не надала доказів того, що саме воєнний стан унеможливив виконання нею умов кредитного договору. Крім того, позивач жодного повідомлення від відповідача щодо настання непереборної сили не отримував. А відповідач, укладаючи договір, могла оцінювати свої можливості та рівень зобов'язання за договором.

Крім цього, вказано, що заявлені позовні вимоги є співмірними, обґрунтованими та такими, що прямо випливають із умов укладеного кредитного договору, оскільки розмір заборгованості сформований виключно з передбачених договором платежів: суми основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та передбаченою договором комісією, а нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач погодилась під час його укладення. Саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань призвело до збільшення розміру заборгованості, а тому посилання на неспівмірність заявлених вимог фактично спрямоване на уникнення виконання взятих на себе зобов'язань.

Представником позивача зазначено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладений в електронній формі за допомогою дистанційних каналів зв'язку, зокрема, шляхом обміну даними між кредитодавцем та позичальником шляхом направлення електронних повідомлень з використанням електронної пошти та мобільного телефону користувача, які вказані в заяві на отримання кредиту та використовуються для входу в особистий кабінет. Також, сторони під час укладання договору узгодили щодо направлення інформаційних повідомлень, щодо виконання цього договору позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері (пункт 9.1.1.12 договору)

Крім цього, сторони домовились про те що кредитор зобов'язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги за договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника (пункт 9.1.2.5 договору).

Отже, всі адресовані відповідачу повідомлення від первісного кредитора та позивача, в тому числі, повідомлення про зміну кредитора, надсилались останній на вказану нею у заяві на отримання кредиту електронну адресу - slesana80@gmail.com, зокрема відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс», шляхом направлення на електронну адресу листа ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/24062025/Э від 24.06.2025. Також зауважено, що вся кореспондентська інформація відображається в особистому кабінеті користувача кредитних коштів. Представником позивача акцентовано увагу на тому, що від відповідача жодних заперечень щодо заміни кредитора в зобов'язанні не надходило.

Крім цього вказано, що відповідача було повідомлено про дострокове розірвання договору № 502144029 від 06.03.2025 із 07.11.2025 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 24490 грн 08 коп., шляхом направлення на її на електронну адресу листа ТОВ «Таліон Плюс» № ТП/502144029 від 07.11.2025.

Також, адвокатське об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» 09.01.2026 додатково повідомляло відповідача на її електронну адресу листом досудової вимоги, про можливість добровільного погашення заборгованості до подачі позовної заяви до суду.

В подальшому, представником позивача зазначено, що позивач надав до суду достатні, належні та допустимі докази для підтвердження витрат на правову допомогу, в той же час, як відповідач із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з детальним аргументуванням та доказами вказаних обставин, як на підставу своїх заперечень до суду не зверталась.

Також, представник позивача вказав, що доводи відповідача про складне матеріальне становище не спростовують факту отримання нею кредитних коштів та наявності заборгованості і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду в разі його ухвалення, оскільки, на його переконання, доводи є необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Зокрема, відповідач вказує, що стягнення заявленої суми у повному обсязі створить надмірне фінансове навантаження та унеможливить задоволення базових потреб дітей, які знаходяться на її утриманні. Проте, у висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) зазначено, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виняткові випадки, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо), як і не надано жодного доказу на підтвердження того, що двоє дітей перебувають виключно на її утриманні.

В свою чергу, відповідач не зверталась до кредитора з заявою про врегулювання питання заборгованості шляхом реструктуризації заборгованості або закриття кредиту у досудовому порядку.

Також, із матеріалів справи не вбачається, що відповідач після дострокового розірвання договору здійснювала платежі в рахунок сплати заборгованості.

06 березня 2026 року від відповідача черезЄдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь відзив на позовну заяву (а.с. 155-156), за змістом якого вона наголосила на відсутності підстав для поновлення позивачу процесуального строку на подання відповіді на відзив. Вказала, що сума нарахованих процентів свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін, має ознаки надмірної вигоди. Зазначила, що споживач не може бути поставлений у завідомо невигідне становище через факт попереднього користування фінансовими послугами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 162).

У поданій відповіді на відзив, просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача на підставі наявних у матеріалах справи доказів, аргументів, наведених у відповіді на відзив (а.с. 136).

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 161).

16 лютого 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вона просила провести розгляд справи без її участі. Крім цього зазначила, що позицію щодо заявлених позовних вимог нею викладено у поданому відзиві, а вимоги позивача в частині нарахованих процентів та комісії вона не визнає (а.с. 116).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 06 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 за допомогою офіційного сайту товариства - www.moneyveo.ua укладено договір кредитної лінії № 502144029 (надалі також - договір) (а.с. 25-зі звороту-37).

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).

Згідно з пунктом 2.2. договору загальний розмір кредиту за цим договором становить 4050 грн 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

Пунктом 2.3. договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 06.03.2025 (що є датою надання кредиту).

Згідно з пунктом 2.4. договору другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Відповідно до пункту 3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 8 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулою вказаною в договорі.

Відповідно до пункту 3.3. договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 8 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 259 грн 20 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. У разі отримання додаткового траншу протягом визначеного на момент укладення договору дисконтного періоду, сума нарахованих процентів, яку необхідно сплатити для першої пролонгації також зазначається у особистому кабінеті позичальника. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в п. 3.2. договору. Продовження та поновлення дисконтного періоду не можливо після повного погашення суми кредиту.

Згідно з пунктом 3.4. договору продовження строку дисконтного періоду та поновлення дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього договору зазначенні в цьому договорі в момент його укладення. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов'язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш) та строк оплати обов'язково платежу по процентам за користування кредитом. Протягом обраного строку застосуються спеціальні умови користування кредитом - дисконтний період. Позичальник має право ініціювати отримання другого та наступних траншів у межах максимально доступної позичальнику суми кредиту, що визначена кредитодавцем в результаті проведення перевірки кредитоспроможності позичальника. Сума кредиту що неповернута позичальником за цим договором у будь-який момент протягом строку його дії не може перевищувати максимального розміру кредиту, що встановлений кредитодавцем для продукту «СМАРТ» та який зазначається на офіційному сайті кредитодавця.

Відповідно до пункту 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Згідно до пункту 6.1. договору позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може отримати черговий транш в межах визначеного кредитодавцем максимально доступного позичальнику розміру кредиту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту.

Відповідно до пункту 6.2. договору надання позичальнику кожного нового траншу за цим договором відбувається на підставі укладеного із кредитодавцем договору про внесення змін до цього договору, який сторони домовились іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (далі - додаткова угода).

Згідно з пунктом 6.5. договору додатковою угодою може бути передбачений обов'язок позичальника сплатити на користь кредитодавця комісію за надання додаткових траншів. У такому випадку така комісія є комісією за надання кредиту. комісія за надання додаткових траншів нараховується одноразово при видачі кожного додаткового траншу в дату його видачі та оплачується у порядку, встановленому відповідною додатковою угодою.

Відповідно до пункту 7.2. договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.

Згідно з пунктом 7.3. договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 05.04.2030.

Відповідно до пункту 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно з пунктом 7.5. договору комісію за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. У випадку отримання протягом дисконтного періоду кредитування додаткових траншів, комісія, що нараховується за видачу таких траншів, повинна бути сплачена позичальником разом із комісією за надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Пунктом 8.2. договору визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Згідно з пунктом 8.3. договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до пункту 8.4. договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором.

Згідно з пунктом 8.5. договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 243 грн 00 коп.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7. договору визначено, що за період від 06.03.2025 до 14.03.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,80 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 292 грн 00 коп. відсотків річних.

Згідно з пунктом 8.10. договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному в договорі, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні.

Відповідно до підпункту 9.1.1.5. пункту 9 договору кредитодавець має право: в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Згідно з підпунктом 9.1.1.7. пункту 9 договору кредитодавець має право: у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Відповідно до пункту 9.1.2.5. пункту 9. договору кредитодавець зобов'язаний: повідомити позичальника про відступлення права вимоги за договором протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника.

Відповідно до підпункту 14.20. пункту 14. договору вказано, що у разі відступлення права грошової вимоги за цим договором, до нового кредитора переходять також інші права, передбачені цим договором, в тому числі право на отримання забезпечення виконання цього договору.

Договір кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року підписаний електронним підписом від імені ОСОБА_1 (а.с. 37).

У такий же спосіб підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 23 - зі звороту - 25).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в користування кредит в розмірі 4050 грн 00 коп., шляхом зарахування 06 березня 2025 року грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема: номер платіжної інструкції 0a3dda71-c05b-437b-ad5d-b928e3e265cb, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 39932827, номер транзакції 44128-63147-02133, дата/час здійснення переказу 06.03.2025, сума переказу 4050 грн 00 коп., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 , Credit transaction НОМЕР_2 ОСОБА_1 Договір (оферта): 502144029 від 06.03.2025 (а.с. 53).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 54-зі звороту).

У подальшому, 08 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 37-зі звороту-38) (надалі також - додаткова угода).

Відповідно до підпунктів 1.1.-1.2. пункту 1. додаткової угоди сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1 850 грн 00 коп. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 5900 грн 00 коп.

Згідно з підпунктом 1.4. пункту 1. додаткової угоди з моменту отримання траншу вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних траншів в рамках договору та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. З моменту підписання цієї додаткової угоди, незалежно від зазначеного в договорі, розмір дисконтної чи Індивідуальної ставки не може бути більшим за базову процентну ставку вказану вище.

Відповідно до підпункту 1.5. пункту 1. додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить 64 грн 80 коп.

Згідно з підпунктом 1.6. пункту 1. додаткової угоди під час надання суми траншу, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 111 грн 00 коп.

Відповідно до підпункту 1.8. пункту 1. додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди, сума нарахованої та несплаченої комісії за надання Кредиту становить 243 грн 00 коп.

Згідно з інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема: номер платіжної інструкції 5f6d3841-2fa2-4472-bb2d-e6638ec080b9, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 39932827, номер транзакції 44142-93721-38583, дата/час здійснення переказу 08.03.2025, сума переказу 1850 грн 00 коп., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 , призначення переказу: Credit transaction НОМЕР_2 ОСОБА_1 Договір (оферта): 502144029 від 06.03.2025 (а.с. 53-зі звороту).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 55).

У подальшому, 29 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 38-зі звороту-39) (надалі також - додаткова угода).

Відповідно до підпунктів 1.1.-1.2. пункту 1. додаткової угоди у зв'язку з отриманням позичальником траншу сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2 000 грн 00 коп. Після надання траншу відповідно до цієї додаткової угоди сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається відповідно до цієї додаткової угоди, буде складати 7191 грн 47 коп.

Згідно з підпунктом 1.4. пункту 1. додаткової угоди з моменту отримання траншу вказаного в п. 1.1. договору, базова процентна ставка за договором (для суми всіх наступних Траншів в рамках Договору та для суми, яка вже є в користуванні) буде складати 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. З моменту підписання цієї додаткової угоди, незалежно від зазначеного в договорі, розмір дисконтної чи індивідуальної ставки не може бути більшим за базову процентну ставку вказану вище.

Відповідно до підпункту 1.5. пункту 1. додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 915 грн 84 коп.

Згідно з підпунктом 1.6. пункту 1. додаткової угоди під час надання суми траншу, вказаного в п. 1.1. цієї додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту в розмірі 120 грн 00 коп.

Відповідно до підпункту 1.8. пункту 1. додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення цієї додаткової угоди, сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 354 грн 00 коп.

Згідно з інформаційною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема: номер платіжної інструкції 6bfcf4a9-c001-46c2-8543-5b86718bf33b, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 39932827, номер транзакції 44592-69463-72613, дата/час здійснення переказу 29.04.2025, сума переказу 2000 грн 00 коп., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 , призначення переказу: Credit transaction НОМЕР_2 ОСОБА_1 Договір (оферта): 502144029 від 06.03.2025 (а.с. 54).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 55-зі звороту).

Підписавши договір кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року та додаткові угоди до договору, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію.

Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду від 09 лютого 2026 року, зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 .

Виписка про рух коштів за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 містить інформацію про зарахування коштів на рахунок на відповідача (а.с. 163-166).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» склала: 7191 грн 47 коп. - сума заборгованості по основному боргу (тілу кредиту), 4862 грн 72 коп. - сума заборгованості по процентах, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії та 3595 грн 74 коп. - неустойка (а.с. 20-21).

З розрахунку вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило нарахування процентів за кредитним договором за період із 06.03.2025 по 24.06.2025 на загальну суму - 4862 грн 72 коп.

Крім цього, наданий розрахунок містить інформацію про часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості, а саме: у загальному розмірі 2467 грн 00 коп., зокрема: 11 березня 2025 року - 560 грн 00 коп. (353 грн 60 коп. - за тілом та 206 грн 40 коп. - за процентами), 12 березня 2026 року - 399 грн 00 коп. (354 грн 63 коп. - за тілом та 44 грн 37 коп. - за процентами) та 11 квітня 2025 року - 1508 грн 00 коп. (0 грн 30 коп. - за тілом та 1507 грн 70 коп. - за процентами).

Судом встановлено, що 24 червня 2025 рокуміж ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/41, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, що зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, за плату на умовах визначених Договором (а.с. 14-зі звороту-17).

Підпунктами 2.1.- 2.2. пункту 2. договору факторингу визначено, що в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 договору факторингу зазначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5 договору факторингу фактор зобов'язується протягом 10 робочих днів з дня відступлення права вимоги, повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог (а.с. 17-зі звороту - 18) та реєстру прав вимог (а.с. 145) від 24 червня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року у загальному розмірі 16123 грн 93 коп. із них: 7191 грн 47 коп. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4862 грн 72 коп. - заборгованість по процентах, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії, 3595 грн 74 коп. - неустойка.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1547 від 15 липня 2025 року (а.с. 19) та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1528 від 27 червня 2025 року (а.с. 19-зі звороту) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило оплату ТОВ «Таліон плюс» за відступлення прав вимог згідно з договором факторингу № МВ-ТП/41 від 24.06.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон плюс» склала: 7151 грн 47 коп. - сума заборгованості по основному боргу (тілу кредиту), 13237 грн 87 коп. - сума заборгованості по процентах, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії та 3595 грн 74 коп. - неустойка (а.с. 21-зі звороту-22).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року, здійсненого ТОВ «Таліон плюс», вбачається що ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування процентів за користування кредитом за період з 25.06.2025 по 06.11.2025 в межах строку дії договору, до моменту його розірвання.

Наданий розрахунок містить інформацію про часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості, а саме: у загальному розмірі 1179 грн 65 коп., зокрема: 18 липня 2025 року - 239 грн 65 коп. (за процентами), 02 вересня 2025 року - 800 грн 00 коп. (за процентами), 04 вересня 2025 року - 100 грн 00 коп. (за процентами), 19 листопада 2025 року - 40 грн 00 коп. (за тілом).

Позивачем зазначено, що нараховані штрафні санкції в розмірі 3595 грн 74 коп. до суми позовних вимог включено не було.

Також вказано, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 502144029/24062025/Э від 24.06.2025 (а.с. 56), у якому зазначено про те, що у зв'язку із невиконанням умов договору № 502144029 від 06 березня 2025 року, право вимоги погашення заборгованості за договором 24.06.2025 перейшло та належить ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до укладеного договору факторингу.

У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» відповідачу було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/502144029 від 07.11.2025 (а.с. 56-зі звороту), в якому відповідача повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Таліон Плюс» та про дострокове розірвання кредитного договору № 502144029 від 06 березня 2025 року з 07 листопада 2025 року на підставі пунктів 9.1.1.7, 14.20 кредитного договору, а також про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 24499 грн 08 коп.

Крім цього, адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» також було направлено досудову вимогу про можливість добровільного погашення заборгованості у загальному розмірі 24459 грн 08 коп. до подачі позовної заяви до суду (а.с. 57, 152).

Проаналізувавши вказані документи, суд встановив, що первинний кредитор свої зобов'язання відповідно до договору кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року виконав у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та комісією, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість за договором, яка складається із заборгованість по кредиту у розмірі 7151 грн 47 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 13237 грн 87 коп. та заборгованість по комісії у розмірі 474 грн 00 коп.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за договором кредитної лінії в загальному розмірі 20863 грн 34 коп.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 06 березня 2025 року укладений електронний договір кредитної лінії № 502144029, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 4050 грн 00 коп. із терміном повернення - 05 квітня 2030 року.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підписала паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» (а.с. 23-зі звороту-25).

Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема, за платіжною інструкцієювід 06 березня 2025 року, грошові кошти за договором у сумі 4050 грн 00 коп. перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 53).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 54-зі звороту).

В подальшому, 08 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 37-зі звороту-38).

Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема, за платіжною інструкцієювід 08 березня 2025 року, грошові кошти за договором у сумі 1850 грн 00 коп. перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 53-зі звороту).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 55).

Крім цього, 29 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 38-зі звороту-39).

Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення успішного переказу грошових коштів, зокрема за платіжною інструкцією від 29 квітня 2025 рокугрошові кошти за договором у сумі 2000 грн 00 коп. перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 54).

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується також довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/26012026/Э від 26.01.2026 (а.с. 55-зі звороту).

Відомості про отримання кредитних коштів також підтверджуються інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 09 лютого 2026 року (а.с. 163-166).

Як вбачається із матеріалів справи позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитним коштами.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не надано, крім того у відзиві на позовну заяву відповідачем особисто підтверджено факт отримання кредитних коштів та здійснення часткових платежів.

Щодо аргументів відповідача, зазначених у відзиві про те, що заявлена позивачем сума заборгованості завищена, оскільки включає проценти, розмір яких неспівмірний з реальними наслідками порушення зобов'язань, суд зазначає, що як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості відповідача складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7151 грн 47 коп., заборгованості за відсотками в сумі 13237 грн 87 коп. та комісії в сумі 474 грн 00 коп.

Твердження відповідача про неспівмірні проценти, що нараховані за договором, суд оцінює критично, оскільки відповідач, підписавши кредитний договір, була ознайомлена із процентною ставкою та погодилась на такі умови договору.

На аргумент відповідача про незаконність нарахування щоденної комісії, суд зазначає, що умовами договору (пункт 8.5.) та додаткових угод (пункт 1.6.) було передбачено нарахування комісії за надання кредиту. Також розмір комісії за надання кредиту зазначений і у паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 502144029 від 06 березня 2025 року (а.с. 23-зі звороту-25). Така комісія не є щоденною, а відноситься до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем відповідно до умов договору та додаткових угод.

Щодо посилання відповідача на перебування у скрутному фінансовому стані, суд зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 24 червня 2025 рокуміж ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, за плату на умовах визначених договором (а.с. 14-зі звороту-17).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач, вважала, що новий кредитор набуває права вимоги в тому обсязі, який існував на момент переходу права, а тому не може мати більше прав, ніж первісний кредитор.

Поряд з цим, суд зазначає, що враховуючи те, що кредитний договір укладений на п'ять років, а кінцевою датою його повернення є 05 квітня 2030 року, позивачем правомірно здійснювалось нарахування процентів, за договором, вісля переходу до нього права вимоги на підставі договору факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог (а.с. 17-зі звороту - 18) та реєстру прав вимог (а.с. 145) від 24 червня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року у загальному розмірі 16123 грн 93 коп. із них: 7191 грн 47 коп. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4862 грн 72 коп. - заборгованість по процентах, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії, 3595 грн 74 коп. - неустойка.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон плюс» склала: 7151 грн 47 коп. - сума заборгованості по основному боргу (тілу кредиту), 13237 грн 87 коп. - сума заборгованості по процентах, 474 грн 00 коп. - заборгованість по комісії та 3595 грн 74 коп. - неустойка (а.с. 21-зі звороту-22).

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № 502144029 від 06 березня 2025 року, здійсненого ТОВ «Таліон плюс», вбачається що ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування процентів за користування кредитом за період з 25.06.2025 по 06.11.2025 в межах строку дії договору.

Крім цього, наданий розрахунок містить інформацію про часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості, а саме: у загальному розмірі 1179 грн 65 коп.

Суд зазначає, що позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 3595 грн 74 коп. до суми позовних вимог включено не було.

На аргумент відповідача, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання, не надав можливості врегулювати спір мирним шляхом, зокрема: не направив їй письмову вимогу (претензію) із детальним розрахунком заборгованості, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 502144029/24062025/Э від 24.06.2025 (а.с. 56), відповідно до якого зазначено про перехід права вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс», у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору. Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» відповідачу було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/502144029 від 07.11.2025 (а.с. 56-зі звороту), в якому повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Таліон Плюс» та про дострокове розірвання кредитного договору № 502144029 від 06 березня 2025 року з 07 листопада 2025 року на підставі пунктів 9.1.1.7, 14.20 кредитного договору, а також про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 24499 грн 08 коп. Також, адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» було направлено відповідачу досудову вимогу про можливість добровільного погашення заборгованості у загальному розмірі 24459 грн 08 коп. до подачі позовної заяви до суду (а.с. 57, 152).

Отже, аргумент відповідача про те, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору, не знайшов свого підтвердження.

Поряд з цим, суд зазначає, про відсутність обов'язку у стягувача здійснювати досудове врегулювання спору, оскільки відповідне не передбачено нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року, в загальному розмірі сумі 20863 грн 34 коп.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно з положеннями частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення судом, оскільки всупереч вимогам статей 81, 267 ЦПК України, відповідачем не надано належних доказів (довідок про доходи, стан здоров'я, перебування дітей на утриманні лише матері - відповідача тощо), які б свідчили про наявність виняткових обставин, що роблять виконання рішення неможливим або вкрай складним. Надані ОСОБА_1 такі докази, як копія інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я, в якій міститься медичний висновок № СК4А-ЕМНА-Е85М-ВМ5К від 05.03.2025 про тимчасову непрацездатність у зв'язку із вагітністю та пологами (а.с. 112), копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27 травня 2025 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 113), копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 20 вересня 2017 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 113-зі звороту), самі по собі не доводять обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підстави своїх вимог та заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 9).

Враховуючи вищезазначене, у зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача по справі - ОСОБА_1 - у розмірі 2662 грн 40 коп. на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс».

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката гр. ОСОБА_4 серії ЧН № 000666 (а.с. 57-зі звороту), ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1116266 від 02 грудня 2024 року (а.с. 58), договір про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» № 5 від 02 грудня 2024 року (а.с. 59-зі звороту-63), додаткову угоду № 2612 від 26 грудня 2025 року про надання правової допомоги до договору № 5 від 02 грудня 2024 року (а.с. 64), акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору № 5 від 02 грудня 2024 року від 26 грудня 2025 року адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» із переліком наданих послуг, а саме: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 4 години, сума 1000 грн 00 коп., підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2 години, сума 500 грн 00 коп., підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду - 10 годин, сума 3500 грн 00 коп. Всього: 5000 грн 00 коп. (а.с. 65), платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 119 від 26 грудня 2025 року на суму 5000 грн 00 коп. призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору № 5 від 02.12.2024 та додаткової угоди № 2612 від 26.12.2025 у справі про стягнення заборгованості (а.с. 65-зі звороту), рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (а.с. 151).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є співмірним з вартістю послуг, оплачених відповідачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 5000 грн 00 коп., що відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів) суму заборгованості за договором кредитної лінії № 502144029 від 06 березня 2025 року у розмірі 20863 грн 34 коп. (двадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні тридцять чотири копійки), що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 7151 грн 47 коп. (сім тисяч сто п'ятдесят одна гривня сорок сім копійок), заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 13237 грн 87 коп. (тринадцять тисяч двісті тридцять сім гривень вісімдесят сім копійок) та заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 474 грн 00 коп. (чотириста сімдесят чотири гривні).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (код ЄДРПОУ 39700642, вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп. (п'ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», код ЄДРПОУ 39700642, вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва