Справа № 491/107/26
Провадження № 3/491/50/26
іменем України
24 березня 2026 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124 та 130 ч. 1 КупАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 липня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу,протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
16 лютого 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593373 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 16 лютого 2026 року біля 21:05 години водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибравши безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожньої обстановки, скоїв зіткнення з автомобілем Audio 100, державний номерний знак НОМЕР_3 , спричинивши механічні пошкодження та пошкодження паркану по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв.Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України.
Також, 16 лютого 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 593392 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 16лютого 2026 року біля 21:05 години в м. Ананьїв по вул. Героїв України 72 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі відмовився у присутності свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
Зазначені матеріли були зареєстровані в Автоматизованій системі документообігу суду та їм було присвоєно, відповідно, єдині унікальні номери судових справ 491/107/26, 491/108/26.
За результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями справи за №№491/107/26, 491/108/26 було передано для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.
Частиною другою статті 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814 (в редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об'єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об'єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).
З огляду на викладене, з метою дотримання вимог частини другої статті 36 КУпАП суд на місці постановив об'єднати справи за №№ 491/107/26, 491/108/26 в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер 491/107/26 (провадження № 3/491/50/25), оскільки вказана справа зареєстрована в АБД Д3 першою.
Розгляд адміністративної справи було призначено на 04 березня 2026 року.
Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року, у зв'язку з не підтвердженням своїх повноважень на участь у розгляді даної справи, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, надіслання до підсистеми «Електронний суд» копії всіх матеріалів справи та надання йому доступу, проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів.
У зв'язку з наведеним, та з метою не порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 розгляд справи було відкладено на 24 березня 2026 року.
Копію постанови суду від 04 березня 2026 року та судову повістку про виклик до суду ОСОБА_1 отримав 07 березня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотне) (а.с.43).
23 березня 2026 року ОСОБА_1 особисто прибув до суду та ознайомився з матеріалами справи (а.с.44).
В подальшому, в той же день 23 березня 2026 року, ОСОБА_1 було надано до канцелярії суду заяву, в якій просить відкласти судове засідання, призначене на 24 березня 2026 року, у зв'язку з необхідністю звернення за наданням йому професійної правничої допомоги до іншого адвоката (а.с.46).
24 березня 2026 року на дату, визначену судом, ОСОБА_1 до суду на розгляд справи не прибув. Попри це, о 10:30 годині ним особисто було надано до канцелярії суду письмове клопотання, в якому просить відкласти судове засідання, призначене на 24 березня 2026 року, з підстав його поганого стану здоров'я та наміру звернутися до лікаря, але на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, будь-які докази не надав (а.с.47).
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутність особи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відбувається за обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 124, 130 ч. 1 КУпАП, не входять до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього 16 лютого 2026 року протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4, 19), та він ознайомлений з датою та місцем їх розгляду, що підтверджується записом з нагрудної камери поліцейського (а.с.12).
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Каракуця проти України» від 16 травня 2017 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейським судом з прав людини, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21 листопада 1995), оскільки в силу вимог пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року).
У рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» Європейський суд з прав людини передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, в рішенні у справі «Цихановський проти України» суд зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено в рішеннях Європейського суду з прав людини «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України».
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в пункті 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Аналіз викладених вище обставин, неявки ОСОБА_1 у судове засідання, про що його було повідомлено належним чином, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
ОСОБА_1 не виявив свого наміру особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколах про адміністративне правопорушення.
Судом вжито заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 , та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність в судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи в розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). В будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Приймаючи до уваги вищевикладене, вимоги статті 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вжито заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 , з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених статтею 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, враховуючи відсутність обставин, які не унеможливлюють судовий розгляд, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Правопорушення згідно статті 124 КУпАП - це порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно пункту 12.1 ПДР України водій, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку є самостійною підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП закон пов'язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова особи від огляду.
Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини другої статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395).
Так, відповідно до пунктів 2 та 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку № 1103 огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктами 1, 2 розділу Х Інструкції № 1395 встановлено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до частини третьої статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом пункту 2.5 Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми Правил встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) Правила не містять.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил ОСОБА_1 дотримано не було.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Дослідивши дані відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, письмові матеріали встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується зібраними матеріалами, а саме:
- даними протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП від 16 лютого 2026 року. Протоколи були підписані як особою, яка їх склала, так і безпосередньо ОСОБА_1 . Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколів за ст.ст. 124 та 130 ч. 1 КУпАП, невідповідність внесених до протоколів даних не заявлено та на відеозаписі не зафіксовано (а.с.4, 19);
- даними схеми місця ДТП, яка сталася 16 лютого 2026 року о 21:05 годині по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв, з долученими фото. Схема складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; схема підписана учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень щодо її змісту, на якій зафіксовано: місце зіткнення, ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, дорожні знаки та дорожню розмітку; стан покриття проїзної частини, а також, пошкодження, які отримали автомобілі внаслідок ДТП (а.с.20, 21-23);
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 від 16 лютого 2026 року, в яких повідомляє, що 16 лютого 2026 року біля 21:05 години він рухався на своєму автомобілі Audio 100, державний номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Героїв України в м. Ананьїв у напрямку місцевої лікарні, в цей час відчув удар в задню частину свого автомобіля. Коли зупинився на узбіччі виявив, що зіткнення з його автомобілем скоїв ОСОБА_4 , який керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, після зіткнення з автомобілем потерпілого, скоїв зіткнення з парканом будинку по даній вулиці. В результаті ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, а саме задня частина повністю пошкоджена. Про даний факти до поліції повідомили сторонні громадяни, які вийшли з будинку (а.с.5, 24);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 16 лютого 2026 року, в яких повідомляє, що 16 лютого 2026 року біля 21:00 години свідок рухалася по тротуару вул. Героїв України в м. Ананьїв, в цей час помітила два автомобіля, які рухалися згори від вул. Незалежності та один з яких рухався ззаду, а саме Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , який в'їхав в задню частину автомобіля Audio 100, державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті чого автомобілем Volkswagen виїхав на тротуар та в'їхав в паркан. По приїзду поліції свідкові стало відомо, що за кермом автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходився гр. ОСОБА_1 , який в присутності свідка відмовився проходити огляд на стан сп'яніння (а.с.6, 26);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 від 16 лютого 2026 року, в яких повідомляє, що 16 лютого 2026 року біля 21:30 години по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв в її присутності водій транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння на місці та в лікарні. В присутності свідка подомив, що вживав алкогольні напої (а.с.7);
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7 від 16 лютого 2026 року, в яких повідомляє, що 16 лютого 2026 року біля 21:05 години разом з своїм співмешканцем ОСОБА_3 рухалася на автомобілі Audio 100, в цей час, коли спускалися від вул. Незалежності по вул. Героїв України в м. Ананьїв зі швидкістю близько 40 км/год., відчула сильний удар ззаду автомобіля, ще декілька метрів прокотилися, після чого співмешканець зупинив автомобіль з лівого боку проїзної частини. Після чого почали чекати поліцію (а.с.25);
- даними відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, згідно яких працівники поліції після прибуття на місце ДТП по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв виявили автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , який в'їхав у паркан. На запитання поліцейського про обставини ДТП та їх учасників, присутні на місці повідомили, що ДТП спричинив водій, який керував Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_1 мовчав та ніяких пояснень не надавав. Під час встановлення особи поліцейський вказав на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, та виказав вимогу про проходження останнім огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомив, що вживав спиртні напої, але відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Відеозаписом зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, працівниками поліції було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Дані відеозапису надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, та підтверджують те, що ОСОБА_1 16 лютого 2026 року біля 21:00 години керував автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 ,по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв, під час якого порушив Правила дорожнього руху та скоїв наїзд на автомобіль, що рухався поперед нього, внаслідок чого виїхав на тротуар та в'їхав в паркан, та в подальшому на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Обставини, які зазначені в протоколах, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, наданими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 16 лютого 2026 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання Інструкції № 1452/735 та вимог статті 266 КУпАП.
Досліджені докази в своїй сукупності підтверджують факт керування ОСОБА_1 16 лютого 2026 року біля 21:00 години автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 ,по вул. Героїв України 72 в м. Ананьїв та його відмови від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
ОСОБА_1 не надано жодного доказу на спростовання обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, які б виключали його вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме щодо спростування факту вчинення останнім дорожньо-транспортної пригоди та відмови на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що спричинили пошкодження транспортного засобу та іншого майна, та пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме про його відмову як особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, та наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так і іншими особами.
Частиною першою статті 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Частиною другою статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За наведених обставин, суд вважає до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в межах санкції ст. 124 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Та із застосуванням частини другої статті 36 КУпАП, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення, а саме, у виді штрафу врозмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Відповідно до статті 401 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 гривень.
З наведеного вбачається, що у 2026 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3 328,00 гривень х 0,2 = 665,60 гривень).
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 401, 124, 130, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП,
Визнати громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 липня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КупАП, та накласти на нього адміністративні стягнення:
- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.;
- зач. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до положень частини другої статті 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA148999980313050106000015634; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526.
Роз'яснити, що відповідно до положень статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02 липня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків не надано, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу*;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою та третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Желясков
Постанова суду набрала законної сили «_____» _____________ 20____ року та може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців «_____» ______________ 20____ року