КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1478/26
Провадження № 1-кп/552/516/26
24.03.2026 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025175430000281 від 02.12.2025, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого, офіційно не працюючого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09.04.2025 вироком Київського районного суду м. Полтава за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направлено на проходження програми для кривдників строком на 3 місяці,
за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,
встановив:
До Київського районного суду м. Полтави 26.02.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025175430000281 від 02.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .
Судовий розгляд обвинувального акта у цьому провадженні призначений на 17.03.2026.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.
Судом визнано доведеним обвинувачення та на підставі досліджених доказів установлено, що 09.04.2025 вироком Київського районного суду м. Полтави (справа № 552/800/25) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та у відповідності до Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» ОСОБА_5 направлено для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці та роз'яснено наслідки невиконання винесеного вироку.
На виконання вказаного рішення суду 27.05.2025 Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради ОСОБА_5 вручено вирок Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 та направлено до Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради з метою проходження програми для кривдників за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 5.
Прибувши 27.05.2025 до Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради для проходження програми для кривдників, ОСОБА_5 був повідомлений у письмовій формі про кримінальну відповідальність у випадку непроходження даної програми та ознайомлений із правилами проходження корекційної програми, але проходження програми ОСОБА_5 не розпочав.
24.11.2025 Департаментом культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради ОСОБА_5 вдруге вручено вирок Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 та скеровано до Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради з метою проходження програми для кривдників, але проходження програми ОСОБА_5 не розпочав та про причини неявки не повідомив.
05.01.2026 заступником начальника сектору дізнання відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 під відеофіксацію ОСОБА_5 повторно роз'яснено порядок проходження програми для кривдників призначеної вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 та здійснено виклик ОСОБА_5 на 09.01.2026 до Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради з метою проходження програми для кривдників.
ОСОБА_5 достовірно знаючи про місцезнаходження Полтавського міського центру соціальних служб Полтавської міської ради не з'явився 09.01.2026 до даного центру для проходження програми для кривдників, про причини неявки не повідомив.
Тобто, в порушення Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 умисно ухилився від проходження програми для кривдників.
Кваліфікація дій обвинуваченого.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за статтею 390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав, оскільки вважав, що не мав можливості проходити програму для кривдників через незадовільний стан здоров'я.
Окрім цього, обвинувачений пояснив, що не міг доїхати до соціальної служби, бо хворіє на цукровий діабет, має проблеми із тиском, хворе серце, також наполягав, що об'єктивно не було коштів доїхати до центру соціальних, його розташування було складно знайти.
Лише одного разу приходив до Полтавського міського центру соціальних служб по вул. Зигіна 5, у стані алкогольного сп'яніння не був, однак ногами погано ходив і впав, втратив свідомість, після чого швидка, яка відвезла до 1 МКЛ. Вказав, що проживає усе життя разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 , доглядає за нею, надає необхідну допомогу.
Обвинувачений пам'ятає, що був засуджений, однак не пам'ятає чи був у залі судових засідань. Начальник Полтавського міського центру соціальної служби ОСОБА_7 роз'яснювала усі обов'язки особи, що повинна пройти програму, що конкретно підписував не пам'ятає. Програму не проходив бо хворіє, однак документи про хвороби можливо десь і є, можливо у карточці. Зазначив, що в нього є перелом руки, який отримав під час бійки з працівниками ТЦК, до правоохоронних органів з такого випадку не звертався.
Скільки разів запрошували для проходження програми не пам'ятає. Заперечив вчинення домашнього насильства щодо матері, вказав, що це наклеп сусідів ОСОБА_8 , вважає, що вони хочуть забрати квартиру. Повністю заперечив, що зловживає кожного дня алкогольними напоями. Не зміг пояснити суду, чому перебуває на обліку у лікувальних закладах з приводу синдрому алкогольної залежності, однак заперечує проблеми із зловживанням алкоголем. Одразу запевним, що кинув пити приблизно тиждень назад, тобто з 17.03.2026. Не зміг пояснити суду відсутність будь-яких медичних документів про наявність захворювань, що заважили з'явитись для проходження програми для кривдників. Не пояснив, чому систематично міг з'являтися до органів пробації двічі на місяць, однак не з'явися жодного разу для проходження програми для кривдників. Додатково вказав, що інвалідом І, ІІ, ІІІ групи не являється.
Не зважаючи на не визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується сукупністю наступних доказів, які досліджені у судовому засіданні.
Показами свідка ОСОБА_9 , сусіда обвинуваченого, який пояснив, що проживає в одному під'їзді із ОСОБА_5 , якого знає дуже давно. ОСОБА_9 проживає на 1 поверсі, а обвинувачений на 4 поверсі. В останні десять років ОСОБА_10 почав зловживати алкогольними напоями, хоча до цього був нормальною людиною. Обвинувачений має хвору матір, рідного брата, який помер близько п'яти років тому, та племінницею, яка не проживає спільно із Запарою. Отже, в одній квартирі із обвинуваченим проживає тільки тяжко хвора матір, за якою приглядає жінка ОСОБА_9 . ОСОБА_11 , а саме купує їжу, ліки, готує страви, купає, одягає. Натомість ОСОБА_5 постійно п'є, б'є матір, сварить, веде аморальний спосіб життя, мочиться у під'їзді та біля будинку, від сп'яніння не може навіть зайти самотужки у квартиру, забирає їжу та кошти рідної матері, систематично забирає куплений ОСОБА_9 мобільний телефон, який залишили останній для зв'язку у випадку необхідності покликати на допомогу. Квартира обвинуваченого повністю занедбана та обшарпана, не придатна для нормального проживання. З цих підстав родина ОСОБА_8 неодноразово викликала працівників поліції та соціальних служб, які вживали відповідні заходи. ОСОБА_5 вже був засуджений та повинен був пройти програму для кривдників. Чи пройшов таку програму свідку не відомо. Однак, свідок заперечив, що стан здоров'я ОСОБА_5 не дозволяв відвідувати соціальні служби та проходити програму для кривдників, оскільки обвинувачений кожного ранку йшов віднайти щось покурити та випити алкогольні напої, а вже ввечері свідок допомагав йому потрапити додому, оскільки обвинувачений був у стані сп'яніння.
Показами свідка ОСОБА_11 , сусідки обвинуваченого, яка пояснила, що близько 5 років особисто доглядає за матір'ю обвинуваченого ОСОБА_12 , яка після перелому стегна є фактично лежачою та живе наче в пеклі, оскільки страждає морально, психологічно, фізично від свого сина ОСОБА_5 . Обвинувачений вживає алкоголь кожного дня, вимагає кошти на нього та цигарки, ображає матір, проклинає, б'є, стягує за волосся на підлогу квартири, до її долі байдужий. Свідок це спостерігає особисто, оскільки кожного дня допомагає ОСОБА_12 та вважає, що обвинуваченого потрібно лікувати від алкоголізму. Раніше зі згоди обвинуваченого родина ОСОБА_8 допомагала ОСОБА_5 пролікуватись у психіатричній лікарні. У зв'язку із вказаними незаконними діями ОСОБА_5 неодноразово викликалась поліція, йому видавались заборонні приписи, однак докорінно ситуація так і не змінилась. Приїжджали працівники соціальної служби, які повідомили, що ОСОБА_5 не відвідує програму для кривдників та перевіряли умови життя його родини. Свідку достеменно відомо, що одного разу обвинувачений брав у матері кошти на проїзд до соціальної служби, однак ввечері приїхав дуже п'яний. По вулиці обвинувачений пересувається самостійно, орієнтується у м. Полтава, має захворювання на цукровий діабет та тиск, однак він приймає відповідні ліки, швидку жодного разу не викликав, стан здоров'я жодним чином йому не заважав проходити програму для кривдників, оскільки горілку ОСОБА_5 вживає кожного дня.
Показами свідка ОСОБА_7 , начальника відділу соціально-профілактичної роботи Полтавського міського центру соціальних служб, яка пояснила, що із обвинуваченим ОСОБА_5 познайомилась під час виконання службових обов'язків. Департамент сім'ї, молоді, спорту і культури направив ОСОБА_5 до Полтавського міського центру соціальної служби для проходження програми для кривдників. ОСОБА_7 пройшла відповідне навчання та забезпечувала проходження програми особами, які повинні були її пройти за рішенням суду. У травні 2025 року ОСОБА_5 з'явився до центру та йому роз'яснено суть програми для кривдників, обов'язок пройти програму, наслідки відмови від проходження, вручений листок де зазначена дата, час та місце куди потрібно з'явитися. Усі попередження здійснені під підпис. Можливості центру дозволяють організувати проходження програми у зручний для правопорушника час у приміщенні Київської районної у м. Полтаві раді. ОСОБА_5 був визначений такий день початку проходження і за один день до цього телефоном він зобов'язувався бути в обумовлений день, однак вже був у стані схожому на стан сп'яніння, вів себе агресивно, про об'єктивні причини неможливості прибути, наявність захворювань не повідомляв. Натомість у 2025 році до центру надійшло 4 повідомлення про вчинення обвинуваченим повторного насильства щодо матері, у 2026 році вже було одне аналогічне повідомлення. ОСОБА_5 постійно телефонували, однак вказане виявилося безрезультатним. Вжитими подальшими заходами не вдалося забезпечити явку обвинуваченого до центру. Однак, 30 грудня 2025 року ОСОБА_5 відвідав таки центр, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, йому була викликана ШМД та доставлено до лікувального закладу. У подальшому, ОСОБА_5 знову зник. Працівники служби виїжджали за місцем проживання ОСОБА_5 , який був відсутній, та його матір повідомила, що обвинувачений забирає у неї кошти. Під час відвідування центру у грудні минулого року ОСОБА_5 повідомляв, що він хворіє і не може проходити програму, які конкретно має захворювання повідомити не зміг, мав неохайний вигляд, був у стані сп'яніння. Будь-яких доказів наявності захворювання не надав. Свідок висловила думку, що прямим наслідком ухилення обвинуваченого від проходження програми для кривдників є подальше неодноразове вчинення домашнього насильства обвинуваченим щодо власної матері.
Показами свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що працює фахівцем Київського районного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області. На обліку центру з 22.05.2025 перебуває ОСОБА_5 , який засуджений вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Кінець строку відбування покарання 09.04.2026.
Згідно постанови про встановлення днів явки на реєстрацію призначено днями явки ОСОБА_5 перший та третій вівторок кожного місяця. За період перебування на обліку ОСОБА_5 порушував обов'язки покладені вироком суду, а саме не з'являвся на реєстрацію 03.06.2025 року, 17.06.2025 року. У зв'язку із вищевикладеним 20.06.2025 року матеріали відносно ОСОБА_14 направлялись до Київського районного суду м. Полтави, щодо вирішення питання про скасування звільнення з випробуванням та направленням засудженого для відбування покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави. 14.08.2025 року ухвалою Київського районного суду м. Полтави у задоволенні подання Київського РВ відмовлено. У подальшому ОСОБА_5 не з'являвся на реєстрацію 06.01.2026 року, 20.01.2026 року. У зв'язку із вищевикладеним 27.01.2026 року матеріали відносно ОСОБА_5 направлено повторно до Київського районного суду м. Полтави, щодо вирішення питання про скасування звільнення з випробуванням та направленням засудженого для відбування покарання, яке перебуває на розгляді. У дні явки на реєстрацію ОСОБА_5 приходив сам або з товаришем, який допомагав йому пересуватись, оскільки останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. Жодну неявку на реєстрацію Запара так і не обґрунтував будь-якими поважними причинами, а тому завжди попереджався про наслідки порушень. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що особисто пояснював засудженому необхідність, обов'язок та наслідки ухилення від проходження програми для кривдників.
Орім цього додав, що Київський районний відділ Філії Державної установи «Центр пробації» виконував вирок у частині призначеного покарання, окрім обов'язку пройти програму кривдників. У цій частині вирок направлений до відповідного структурного підрозділу Полтавської міської ради. ОСОБА_5 28.05.2025 роз'яснено, що необхідно з'явитись до центру соціальних служб по вул. Зигіна, 5, у м. Полтава. У разі ухилення від явки та проходження програми обвинувачений письмово попереджений про наслідок - скасування звільнення та направлення засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі.
Окрім показів свідків вина ОСОБА_5 підтверджується й іншими доказами дослідженими у судовому засіданні.
Згідно з вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направлено на проходження Програми для кривдників строком на 3 місяці (а.с. 57-60 т. 1).
Відповідно до протоколу огляду цифрового носія від 28.01.2026, судом оглянутий компакт диск DVD+R «AXENT» 700МВ 80 min та ньому міститься відеозапис оголошення ОСОБА_5 вироку Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025, справа № 552/800/25 та роз'яснення покладених обов'язків (а.с. 80-84 т. 1).
Водночас, за змістом дослідженого протоколу огляду цифрового носія та перегляду інформації, що на ньому міститься від 27.01.2026, судом досліджений компакт диск DVD+R «AXENT» 4,7Gb 120 min. На даному диску міститься відеозапис, яким зафіксований факт роз'яснення працівниками СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 наслідків про кримінальну відповідальність у разі ухилення від проходження Програми для кривдників згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 та повідомлено про необхідність з'явись до центру 09.01.2026 (а.с. 72-79 т. 1).
Рішенням Полтавської міської ради від 01.05.2024 затверджено Програму для кривдників на території Полтавської територіальної громади, яку проходять особи-кривдники до яких такі заходи застосовані судом (а.с. 65-66 т. 1).
На підставі листа Департаменту культури, молоді та сім'ї ПМР до Полтавського міського центру соціальних служб від 28.05.2025 ОСОБА_5 направлений для проходження Програми для кривдників протягом строку встановленого судовим рішенням (а.с. 61 т. 1).
У подальшому, обвинувачений ОСОБА_5 27.05.2025 поставив власноручний підпис про зобов'язання проходження Програми для кривдників адресоване начальнику відділу сім'ї та молоді Департаменту культури, молоді та сім'ї, підписав лист-ознайомлення від 27.05.2025 Полтавського міського центру соціальних служб про кримінальну відповідальність у випадку не проходження Програми для кривдників та ознайомився із правилами проходження корекційної програми, надав письмову згоду з правилами погодження корекційної програми від 27.05.2025 (а.с. 62-64 т. 1).
Відповідно до листа Полтавського міського центру соціальних служб від 24.11.2025 повідомлено СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про учасників програми кривдників, які порушують обов'язки, прохання в межах наданих повноважень провести роз'яснювальну роботу з засудженим ОСОБА_5 , як особою, що продовжує вчиняти домашнє насильство, не відвідує заняття програми для кривдників (а.с. 56 т. 1).
Суд окремо зазначає, що під час допиту та під час судового розгляду і дослідження доказів, обвинувачений неодноразово наполягав на поважності причини непроходження програми для кривдників, зокрема через наявність захворювань. Однак, такі доводи обвинуваченого повністю спростовуються показами свідків та наступними документами лікувальних установ.
Так, за змістом листа КП 1-А МКР ПМР від 02.12.2025 ОСОБА_16 звертався до медичного закладу 18.02.2025 (до дня засудження), інших звернень за медичною допомогою не зафіксовано (а.с. 67 т .1).
КП 2-А МКР ПМР від 08.12.2025 на запит заступника начальника СД ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , повідомила, що ОСОБА_16 не звертався до медичного закладу за будь-якою медичною допомогою у період з 01.01.2025 по 02.12.2025 (а.с. 68 т. 1). Аналогічні відповіді надані: КП 3-Я МКР ПМР від 04.12.2025, КП 4 МКР ПМР від 03.12.2025, КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР від 04.12.2025 (а.с. 69-71 т. 1).
Згідно з листом Полтавського міського центру соціальних служб від 26.01.2026 про складність ситуації в родині ОСОБА_17 1944 р.н., що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та екстреного залучення бригади соціально -психологічної допомоги, для осіб, які постраждали від домашнього насильства, у родині ОСОБА_18 , 1944 року народження, яка проживає із сином ОСОБА_5 , 1967 року народження, вчиняється домашнє насильство. ОСОБА_5 зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя, не працює, систематично вчиняє домашнє насильство щодо матері, яка потребує догляду та підтримки (а.с. 85 т. 1).
За змістом листа «Центру пробації» від 26.01.2026 ОСОБА_5 за період перебування на обліку останній не з'являвся на реєстрацію тільки 03.06.2025, 17.06.2025, 06.01.2026, 20.01.2026. Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 упродовж 2025 року належно виконував обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, однак за аналогічних умов безпідставно не виконував обов'язок проходження 3-місячної програми для кривдників та навіть не спромігся розпочати її.
Відповідно дот інформації начальника ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_19 від 04.12.2025 у період з 2024 про 2025 рік ОСОБА_5 чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (а.с. 105 т. 1).
За змістом постанови Київського районного суду м. Полтави від 03.12.2025 у справі №552/9418/25 ОСОБА_5 визначений винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, щодо своєї матері ОСОБА_18 та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 1190 грн (а.с. 106-108 т. 1).
Суд вважає обґрунтованими доводи свідка ОСОБА_7 , що безпосередніми наслідками ухилення ОСОБА_5 від проходження програми для кривдників було подальше неодноразове вчинення домашнього насильства щодо матері ОСОБА_18 .
Суд враховує, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №100 від 16.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, не страждав будь-якими хронічним, психічним захворюванням і не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства, а виявляв ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу (постравматичного, токсичного) і за своїм психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_5 у теперішній час хронічним, психічним захворюванням, недоумством чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу (постравматичного, токсичного).
ОСОБА_5 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру не пов'язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги (а.с. 93-97 т. 1).
Отже, враховуючи викладене, спираючись на досліджені докази та фактичні дані, які свідчать про обізнаність ОСОБА_5 про вид та міру призначеного покарання, зміст покарання та порядок його відбуття, неодноразове повідомлення обвинуваченого уповноваженими органами про обов'язок вжиття заходів до проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходом застосовані судом, роз'яснення кримінальної відповідальності за ухилення від проходження програми для кривдників, вчинення обвинуваченим інкримінованого правопорушення упродовж майже року після засудження, та за умови не встановлення судом об'єктивних доказів наявності поважних причин неможливості проходження програми для кривдників, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення просив суд призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 390-1 КК України у виді 1 року обмеження волі із застосуванням примусових заходів медичного характеру. На підставі ст. 71, 72 КК України, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці із застосуванням примусових заходів медичного характеру. До набрання судового рішення законної сили залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Адвокат обвинуваченого ОСОБА_4 покликався до позиції ОСОБА_5 про невизнання винуватості з підстав відсутності умислу в його діях. Наполягав, що ОСОБА_5 розпочав проходження програми кривдників, однак через поганий стан здоров'я не пройшов її. Просив врахувати обмежену осудність обвинуваченого як підставу, що пом'якшує покарання.
Обвинувачений, не визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд ухвалити виправдувальний вирок.
Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченої, що мають значення для справи.
Відповідно до довідки про судимість Управління інформаційної та аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_5 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності - вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.2025 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік (а.с. 101 т. 1).
Згідно з інформацією Відокремленого підрозділу «Обласна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» ОСОБА_5 звертався в даний заклад, останній раз 10.12.2021 з діагнозом: розлади особистості та поведінки в наслідок органічного ураження ЦНС (а.с. 103 т. 1).
Відповідно до даних КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» ОСОБА_5 в даному закладі перебував на стаціонарному лікування з 20.05.2025 по 22.05.2025 з діагнозом: розлади особистості та поведінки в наслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Перебуває під диспансерним наглядом з 1986 року (а.с. 104 т. 1).
За інформацією КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» обвинувачений ОСОБА_5 в даному закладі перебував на стаціонарному лікуванні з 17.11.2021 по 29.11.2021 з діагнозом: розлади особистості та поведінки в наслідок органічного ураження ЦНС (а.с. 102 т. 1).
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Об'єктом інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, яке, будучи юридичною формою вирішення соціальних конфліктів, саме потребує правового захисту. Одним із засобів такої охорони виступають кримінально-правові норми Розділу XVIII Кримінального кодексу України. Додатковим об'єктом посягання виступають суспільні відносини, що забезпечують дотримання законодавства щодо запобігання домашньому насильству.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, однак зазначає, що обвинувачений є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення у період іспитового строку, що свідчить про схильність обвинуваченого до антисоціальних діянь.
Відповідно до ст. 20 КК підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру. При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 КК, відповідно до вимог ст. 93 КК можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності, обмеженої осудності або вчинили злочини в стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Згідно висновку судової психіатричної експертизи ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, виявляв ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку комбінованого генезу (постравматичного, токсичного) і за своїм психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру не пов'язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги (а.с. 93-97 т. 1).
Згідно з вимогами ст. ст. 20, 94 КК суд, отримавши на розгляд кримінальне провадження з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин учинено обмежено осудною особою, тобто особою яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними у зв'язку з чим потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляє обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховує його психічний стан (визнання особи обмежено осудною) з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання, яка надається при засудженні особи до позбавлення волі медичною службою кримінально-виконавчих установ.
Статтею 66 КК України визначені обставини, які пом'якшують покарання. Однак наведений у цій статті перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.
Отже, суд враховує як пом'якшуючу покарання обставину - психічний стан засудженого ОСОБА_5 , зокрема його обмежену осудність.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 липня 2025 року по справі №462/7107/24 виснував правову позицію про те, що у разі вчинення нового злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.
Відповідно до частини 2 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ст. 390-1 КК України є проступком, який вчинений після засудження обвинуваченого за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, що свідчить про необхідність призначення ОСОБА_5 остаточного покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням зазначених обставин, тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, наявності обставин, що пом'якшують покарання - психічний стан обвинуваченого та його обмежена осудність, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 мінімального покарання в межах передбачених санкцією ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.25 у виді 7 (семи) місяців позбавлення волі, та відповідно до правил співвідношення видів покарань остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Ураховуючи висновок судово-психіатричної експертиза №100 від 16.02.2026, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 є обмежено осудною особою, не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги, однак потребує застосування на підставі ст. ст. 20, 93, 94 КК України примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання. Такий висновок суду відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема висновкам викладених у постанові від 25.07.2019, справа № 156/98/18, провадження № 51-9408км18.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судових експертиз у кримінальному провадженні відсутні.
Суд також приймає рішення про обрання обвинувачену ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м'яких запобіжних заходів для обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 390-1 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 09.04.25 у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) місяців, та відповідно до правил співвідношення видів покарань остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Відповідно ст. ст. 20, 93, 94 КК України застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили обрати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися без дозволу суду за адміністративні межі м. Полтава, Полтавської області.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Обвинувачений, захисник, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1