Справа № 636/973/26 Провадження№ 1-кс/636/285/26
06 березня 2026 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області в м. Чугуїв скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність та процесуальні порушення прокурора, як процесуального керівника досудового розслідування,
встановив:
До слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність та процесуальні порушення прокурора, як процесуального керівника досудового розслідування.
В обґрунтування вимог скаржник зазначає, що слідча ОСОБА_5 винесла постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000613 від 24 грудня 2025 року, без дослідження події, що мала місце 12 грудня 2025 року, показань поліцейського ОСОБА_6 - жертви нападу під час виїзду, відеозаписів з bodi-камер, ознак ст.129, ч. 2 ст.162, ст.296,345, 28 КК України. 18 лютого 2026 року прокурор ОСОБА_3 скасував зазначену постанову, що на думку скаржника свідчить про офіційне визнання того, що прокурорський нагляд у період часу з 24 грудня 2025 року по 17 лютого 2026 року не забезпечив законності розслідування, що є порушенням п.3 ч.2 ст.36 КПК України. Окрім того ОСОБА_4 наголошує на тому, що прокурор не надіслав цю постанову на його адресу, що порушує реалізацію його прав, передбачених ст.56 КПК України.
В судовому засіданні скаржник повністю підтримав вимоги, викладені в скарзі, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні прокурор просив відмовити скаржнику у задоволенні вимог, викладених у скарзі, посилаючись на їх безпідставність.
Заслухавши скаржника та прокурора, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя зазначає наступне.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки уповноваженого суб'єкта, яка полягає в утриманні від вчинення обов'язкової процесуальної дії чи постановлення обов'язкового процесуального рішення; тобто невиконання обов'язку, покладеного КПК України.
Що стосується бездіяльності при розгляді клопотання в порядку ст. 220 КПК України, то вона може бути зумовлена не лише безпосередньо невчиненням процесуальної дії, а й неналежним розглядом клопотання суб'єкта звернення, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням. На відміну від процесуального рішення, правомірність/неправомірність якого вичерпується самим фактом його постановлення, бездіяльність має триваючий характер - вона розпочинається від дня, коли суб'єкт мав вчинити певну дію і не вчинив її та продовжується до моменту вчинення відповідної обов'язкової дії. Бездіяльність може бути усунута в будь-який момент суб'єктом, який її допустив.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, передбачає чотири обов'язкові ознаки:
1) слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію;
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;
3) з клопотанням про вчинення процесуальної дії звернувся суб'єкт, що має відповідне право;
4) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Отже, зазначена норма передбачає можливість оскарження не будь-якої бездіяльності, а лише щодо обов'язків, чітко визначених КПК України та строк виконання яких чітко регламентований кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На підставі ч.2 ст.220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно з приписами ст.110 КПК України процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка за змістом та послідовністю викладу повинна відповідати вимогам ч. 5 ст.110 КПК України і письмово (друковано) викладатись на офіційному бланку. Підписується постанова тим слідчим або прокурором, який її виніс.
Отже, з урахуванням наведених нормативних приписів належними формами реагування на клопотання в порядку ст.220 КПК України є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову у задоволенні клопотання. При чому як при задоволенні клопотання так і при відмові в задоволенні має бути дотримана процесуальна форма (повідомлення або постанова).
Слідчий суддя враховує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
При цьому, згідно ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 3) зобов'язання вчинити певну дію.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що слідча та уповноважена особа Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури не відреагували в належній процесуальній формі (повідомленням про задоволення клопотання або постановою про відмову у задоволенні) на заявлене скаржником клопотання, слідчий суддя приходить висновку, що скарга підлягає задоволенню в цій частині.
В частині зобов'язання керівника Чугуївської окружної прокуратури про заміну процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000613 від 24 грудня 2025 року скарга задоволенню не підлягає, так як твердження скаржника щодо перебування у ситуації конфлікту інтересів прокурора ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не можуть свідчити про його заінтересованість та/або упередженість у результатах даного кримінального провадження, а той факт, що ОСОБА_4 внаслідок суб'єктивних міркувань сумнівається у його неупередженості, не свідчить про наявність реальних для цього підстав.
Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є, серед іншого, те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні, такий контроль здійснюється шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що визначено главою 26 КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначено Главою 26 КПК України.
Частиною першої статті 303 КПК зазначено вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені в суді під час досудового розслідування.
Разом із тим, чинним КПК України не передбачене право слідчого судді зобов'язувати слідчого, прокурора чи дізнавача проводити ті чи інші слідчі дії у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 36, 220, 303, 307 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність та процесуальні порушення прокурора, як процесуального керівника досудового розслідування - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених осіб Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури інформувати потерпілого ОСОБА_4 про результати розгляду його клопотань у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000613 від 24 грудня 2025 року відповідно до вимог ст. 56, ст. 220 КПК України.
В іншій частини вимог, викладених в скарзі ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1