Справа № 636/2044/25 Провадження№ 3/636/47/26
19 лютого 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., розглянувши в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 255128, 24.02.2025р. о 11.40 год. Дорога Київ-Харків-Довжанський 547 км, громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 керував автомобілем Mercedes-Benz днз НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав клопотання та письмові пояснення в яких зазначив, що вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає та зазначив наступне.
24.02.2025р. о 11.40 год. на блокпосту Дорога Київ-Харків-Довжанський 547 км був зупинений працівниками поліції. Він повідомив їм що перебуває на військовій службі на посаді механіка-водія 1 Евакуаційного відділення з евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_3 і виконує бойове завдання. Його працівники поліції попрохали прийняти вправо для з'ясування всіх обставин. Після чого підійшли інші працівники поліції не пояснюючи права, не роз'яснюючи всієї ситуації, сказали що б він під'їхав до них на даний пост ввечері і вони йому вручать якісь документи. Приїхавши ввечері йому вручили протокол, при складанні якого йому не було на місці та ніхто не повідомляв про його права, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Трубанова В.Г. не з'явилась, подала клопотання про закриття справи на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали про адміністративне правопорушення не містять обґрунтованих доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного порушення. ОСОБА_1 є військовим, захищаючи суверенітет України отримав травми, а саме: неконсолідований закритий перелом 6,7,8,9 ребер зліва зі зміщенням але працівники поліції зафіксували в протоколі саме факт того, що була порушена координація рухів, яка на відео з нагрудних камер навіть не перевірялась. Відеозапис містить перерви, з різним часом а саме зранку та ввечері, що під час складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП є грубим порушенням, що викликає сумнів у правомірності їх дій. Співробітники поліції не наголошували йому про необхідність самостійно пройти огляд у медичному закладі, в той час, як згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд особи, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. А отже, відеофіксація має перерву з проміжком значного часу, а також порушено порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, відсутнє письмове направлення та сам акт про відмову в отриманні такого направлення водієм.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
При цьому, пунктами 6, 7 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5).
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я.
У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.
І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною. Доказами такої відмови можуть бути пояснення свідків або її відеофіксація.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо керування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду, або незгоди з результатами проведеного на місці огляду за допомогою технічних приладів щодо сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Оформлення працівниками поліції письмового направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку незгоди водія на проведення огляду, або незгоди з результатами проведеного на місці огляду відповідно до встановленого порядку є обов'язковим.
Як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи 24.02.2025 року о 11:41 год, працівник поліції не проводив огляд ОСОБА_1 , для виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки, він навіть не виходив з автомобіля. Відео зафіксовано на протязі 5 хвилин. При цьому, працівником поліції не було роз'яснено останньому прав передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи 24.02.2025 року о 17:56 год, працівник поліції зачитує протокол. Документи не вилучались, відсторонення від права керування не проводилось.
Письмового направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку незгоди водія на проведення огляду, або незгоди з результатами проведеного на місці огляду відповідно до встановленого порядку ОСОБА_1 не надавалось.
Таким чином, процедуру огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння, слід вважати недійсною, оскільки остання проведена з порушеннями абз. 2 ст. 266 КУпАП, щодо застосування поліцейськими під час проведення огляду осіб технічних засобів відеозапису, а самі свідки до огляду не залучались та письмове направлення не видавалось.
За таких обставин, долучені до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, письмові докази, зокрема рапорт працівника поліції щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі та письмове направлення для огляду на стан сп'яніння, є такими, що суперечать наведеному вище відеозапису.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі Інструкція із застосування технічних приладів), затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Разом з цим, наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який не являється безперервним, відео закінчується на 5 хвилині коли працівник поліції сідає до службового автомобіля, потім з'являється нове відео через 6 годин та не містить відео фіксації початку події, яка мала місце, а саме момент руху автомобіля та його зупинки патрульним екіпажем, де тільки зачитують протокол, що є порушенням Інструкції із застосування технічних приладів в частині безперервності здійснюваної відео зйомки, оскільки певний проміжок часу взагалі не охоплюється відеозаписами, що вказує на недопустимість цього доказу.
Згідно п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Разом з цим, в описовій частині протоколу відносно ОСОБА_1 вказано лише про порушення координації рухів, але при перегляді відео матеріалів, водій сидить в автомобілі і не виходив з нього, а тому за таких обставин при описі суті вчиненого правопорушення суддя не приймає як належну ознаку алкогольного сп'яніння у водія: «порушення координації рухів» та не посилається на неї при описі суті вчиненого правопорушення та оцінки інших доказів, а ознака «запах алкоголю з порожнини рота», що могло бути виявлено виключно поліцейським під час спілкування із водієм і тому дана ознака не приймається судом до уваги в застосуванні п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд також не може залишити поза увагою твердження адвоката з приводу причин зупинки транспортного засобу та не роз'яснення ОСОБА_1 жодної статті закону, його права та обов'язки та не довели до відома, що несе в собі ст.130 КУпАП, яке саме покарання по ній може бути та приховали даний факт та ввели його в оману, оскільки з матеріалів справи та відеофіксації вбачається, що працівник поліції підійшов до його автомобілю та попрохав пред'явити документи, не вказуючи які саме вимоги ПДР були ним порушені, не роз'яснюючи його прав та обов'язків, передбачених ст.268КУпАП та не попереджаючи про здійснення відеофіксації розмови, а тому всі наступні вимоги працівників поліції, останній не був зобов'язаний виконувати, а всі в подальшому складені процесуальні документи не можуть підтверджувати вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Такі висновки узгоджуються і з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Виниклі сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу та події адміністративних правопорушень.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність ОСОБА_1 суддя приходить до висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, справа відносно нього підлягає закриттю.
Враховуючи, що провадження у вказаній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, судовий збір, передбачений нормою ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62, 68, 129 Конституції України, ст. 7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.
Повний текст постанови складений 23 лютого 2026
Суддя Ю. М. Гніздилов