154/594/26
2/154/760/26
(заочне)
24 березня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
11 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 1494-6153 від 08 січня 2025 року у розмірі 68 429, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що08 січня 2025 року між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір № 1494-6153, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 14 200,00 грн на визначених договором умовах, які включали сплату процентів за користування кредитом та комісії.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Станом на 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 68 429,80 грн, яка складається із: 14 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 44 999,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 7 100,00 грн - проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України; 2 130,00 грн - заборгованість за комісією.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.
Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву разом з доданими до неї документами відповідачка отримала, що підтверджується розпискою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідачки на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно із ч.8 ст.178, ст.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд доходить до висновку, що позовна заява є підставною, однак підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 08 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1494-6153 в електронній формі, що підтверджується роздруківкою електронного договору.
Відповідно до умов договору позичальником є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: серія/номер НОМЕР_2 , виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 19 червня 1996 року, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору кредитодавець зобов'язався надати відповідачці кредитні кошти, а відповідачка - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору сума кредиту становить 14 200,00 грн, дата надання кредиту - 08 січня 2025 року (п. 4.2 договору), строк кредитування - 365 календарних днів (п. 4.13 договору).
Плата за користування кредитом визначена як сукупність процентів та комісії (п. 4.7 договору), зокрема: процентна ставка: 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,75 % за кожен наступний день (п. 4.10 договору); комісія: 15 % від суми кредиту, яка нараховується одноразово у день видачі кредиту (п. 4.11 договору).
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення відповідачкою виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, відповідачка зобов'язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням процентів річних у розмірі 73 000 % річних від суми заборгованості на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Згідно з умовами зазначеного пункту договору проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, яка включає: суму неповернутого кредиту; прострочені проценти за користування кредитом; прострочену комісію за видачу кредиту та інші платежі, передбачені договором. При цьому цим же пунктом договору передбачено, що: проценти річних не нараховуються на раніше нараховані проценти відповідно до статті 625 ЦК України; розмір процентів за кожен день прострочення не може перевищувати 1 % від неповернутої суми кредиту; проценти не нараховуються, якщо сума заборгованості є меншою ніж 100 грн; сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов'язання не може перевищувати 50 % суми отриманого кредиту.
Таким чином, умовами договору сторони визначили порядок застосування наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, встановивши підвищений розмір процентів річних та розширену базу їх нарахування, до якої включено як суму основного боргу, так і інші складові заборгованості.
Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що для укладення договору відповідачка використала власні персональні та ідентифікаційні дані, зокрема: реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; паспортні дані: НОМЕР_2 ; адресу проживання; електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 .
Крім того, відповідачка пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, у тому числі шляхом використання банківських сервісів ідентифікації (BankID), а також підтвердила належність їй вказаних засобів зв'язку та платіжного інструменту.
Укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти кредитодавця через інформаційну систему, а саме: після ознайомлення з умовами договору та паспортом споживчого кредиту відповідачка здійснила підтвердження своєї згоди шляхом введення одноразового ідентифікатора № A0199, який був надісланий на вказаний нею засіб зв'язку.
Відповідно до умов договору використання одноразового ідентифікатора є електронним підписом відповідачки та має юридичну силу власноручного підпису (п. 3.10 договору).
Таким чином, укладення договору стало можливим виключно внаслідок послідовного вчинення відповідачкою активних дій: введення персональних даних, проходження ідентифікації, підтвердження належності платіжного засобу, отримання та використання одноразового ідентифікатора, що у своїй сукупності свідчить про її вільне, усвідомлене та спрямоване на набуття цивільних прав та обов'язків волевиявлення щодо укладення кредитного договору.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1494-6153 від 08 січня 2025 року позивачем було фактично надано відповідачці кредитні кошти у розмірі 14 200,00 грн.
Зазначене підтверджується квитанцією про здійснення платіжної операції, відповідно до якої 08 січня 2025 року о 12 год. 20 хв. здійснено перерахування грошових коштів у сумі 14 200,00 грн з рахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на платіжний інструмент, що належить відповідачці (маска картки НОМЕР_3 ), із призначенням платежу: «видача кредитних коштів за договором № 1494-6153». Ідентифікатор операції - 2577637913, платіж здійснено через АТ КБ «ПриватБанк» із використанням платіжної системи VISA.
Крім того, факт надання кредиту підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 1494-6153 від 08 січня 2025 року, відповідно до якої кредитні кошти у сумі 14 200,00 грн були перераховані відповідачці 08 січня 2025 року через платіжну систему LiqPay на платіжну картку з маскою НОМЕР_3 .
З наведених доказів вбачається, що грошові кошти були зараховані саме на платіжний інструмент, який відповідачка використовувала при укладенні договору, що узгоджується з її ідентифікаційними даними та підтверджує належність зазначеного платіжного засобу відповідачці.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти, у зв'язку з чим між сторонами виникло грошове зобов'язання, яке підлягає належному виконанню.
На підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1494-6153 від 08 січня 2025 року, з якого вбачається, що нарахування здійснювалося з дати надання кредиту - 08 січня 2025 року.
З аналізу вказаного розрахунку вбачається, що відповідачка протягом усього періоду користування кредитом платежів на погашення заборгованості не здійснювала, у зв'язку з чим сума основного боргу залишалась незмінною та становить 14 200,00 грн, а нараховані проценти, проценти річних та комісія не погашались і накопичувались.
Відповідно до умов договору (п. 4.10) проценти за користування кредитом нараховуються щоденно за різними ставками залежно від періоду користування кредитом.
Так, у період з 08 січня 2025 року по 06 липня 2025 року (перші 180 календарних днів) застосована процентна ставка у розмірі 1,00 % на день, у зв'язку з чим щоденне нарахування процентів становить 142,00 грн (1 % від суми кредиту 14 200,00 грн), починаючи з 07 липня 2025 року і до закінчення строку кредитування, застосована процентна ставка у розмірі 0,74 % на день, у зв'язку з чим щоденне нарахування процентів становить приблизно 105,08 грн.
Станом на 19 січня 2026 року загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 44 999,80 грн.
Крім того, з розрахунку вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у період із 07 лютого по 28 березня 2025 року, щоденне нарахування становило по 142,00 грн. Загальна сума нарахованих процентів за ст.625 ЦК України річних станом на 19 січня 2026 року становить 7 100,00 грн.
Також у складі заборгованості враховано комісію за видачу кредиту у розмірі 2 130,00 грн, яка є фіксованою, нарахована одноразово та не погашалась відповідачкою.
Отже, станом на 19 січня 2026 року загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 68 429,80 грн, що складається з основного боргу у сумі 14 200,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 44 999,80 грн, процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 7 100,00 грн та комісії у сумі 2 130,00 грн.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, на підтвердження існування договірних правовідносин між сторонами позивачем до матеріалів справи надано Договір про відкриття кредитної лінії № 1494-6153 від 08 січня 2025 року, паспорт споживчого кредиту, а також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Із змісту зазначених документів убачається, що вони укладені в електронній формі шляхом приєднання відповідачки до умов договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписані відповідачкою ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором A0199, що відповідно до умов договору прирівнюється сторонами до власноручного підпису та використовується для акцепту умов договору.
При цьому договір містить персональні дані відповідачки, зокрема паспортні дані (СР093598), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ), адресу місця проживання, номер платіжного засобу ( НОМЕР_3 ) та електронну адресу (natalia577ohorodnichuk@gmail.com), що у своїй сукупності підтверджує належну ідентифікацію особи та її волевиявлення на укладення кредитного договору.
Згідно ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з наведених норм матеріального права та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачці грошових коштів, тоді як на відповідачку покладено обов'язок повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені умовами договору.
З огляду на приписи статей 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, зобов'язання підлягають виконанню належним чином, у встановлені договором строки та у повному обсязі, а користування грошовими коштами породжує обов'язок сплати процентів у розмірі та порядку, визначених договором.
Сам по собі факт невиконання або неналежного виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов'язань не звільняє його від обов'язку їх виконання, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, отримані відповідачкою грошові кошти, а також передбачені договором проценти та інші платежі підлягають поверненню кредитодавцю у порядку та на умовах, визначених укладеним між сторонами договором, якщо інше не встановлено судом за результатами перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.
Відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У пункті 8.2 договору № 1494-6153 визначено, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73 000 % (сімдесят три тисячі) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Посилання позивача на правомірність нарахування процентів річних та інших платежів за прострочення виконання зобов'язання у зв'язку зі змінами до Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставними, оскільки такі зміни не скасовують та не обмежують дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Вказаною нормою прямо встановлено звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії воєнного стану, який введений в Україні з 24 лютого 2022 року та на момент розгляду справи продовжує діяти. Враховуючи імперативний характер зазначеної норми, сторони не вправі відступити від її застосування (частина третя статті 6 ЦК України), а відтак нарахування позивачем процентів річних у розмірі, визначеному пунктом 8.2 договору, а також інших платежів за прострочення виконання зобов'язання є неправомірним.
Судом встановлено, що позивачем у розрахунку заборгованості за договором № 1494-6153 нараховано проценти річних на підставі ст.625 ЦК України у загальному розмірі 7100, 00 грн. Таким чином, вимоги позивача в частині їх стягнення задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування здійснено у період дії воєнного стану всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Отже, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши його коригування шляхом виключення процентів, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 61 329, 80 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 14 200 грн; заборгованості за процентами - 44 999, 80 грн; заборгованості за комісією - 2130 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов заявлено на суму 61 329, 80 грн, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідній пропорції від фактично сплаченої позивачем суми судового збору, що становить 2 386,16 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 263, 265, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1494-6153 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1494-6153 у сумі 61329 (шістдесят одну тисячу триста двадцять дев?ять) гривень 80 копійок, що складається з заборгованості: за тілом кредиту - 14 200 гривень; за нарахованими процентами - 44 999,80 гривень та за комісією 2130 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) витрати по сплаті судового збору в сумі 2386, 16 грн.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 24 березня 2026 року.
Суддя Ігор ВІТЕР