Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 643/22663/25
Провадження № 2/644/2154/26
23.03.2026
23 березня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, 28 корпус, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
18 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі за текстом - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»/позивач), в особі представника - адвоката Усенка Михайла Ігоровича, який діє на підставі ордеру серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, через систему «Електронний суд», звернулось до Салтівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /відповідачка), предметом якої є: стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 714021 від 08.04.2023 у сумі 10 950,99 грн.
В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено, що 08.04.2023 ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 714021, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 1 500 грн та зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.
01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024-1 відповідно до якого позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №714021 від 08.04.2023.
Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості, за кредитним договором №714021 від 08.04.2023, яка становить 10 950,00 грн з яких: 1 499 грн 99 коп - тіло кредиту; 9451 грн 00 коп - заборгованість за процентами. Також, позивач просить суд покласти судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн на відповідачку.
1.2.заперечень відповідача
Відповідачка Саєнко А.О. не скористалася процесуальним правом на пропозицію суду, викладену в ухвалі Індустріального районного суду м. Харкова від 27.01.2026 (а.с. 70-71), подати відзив на позов, спростувати наведені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві.
2. заяви, клопотання
10.02.2026 та 02.03.2026 на електронну пошту Індустріального районного суду м. Харкові від АТ «Універсал Банк» надійшли витребувані матеріали (а.с. 74-76, 88-90).
23.02.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І., який діє на підставі ордеру серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с. 79-81, 72-84).
Від ОСОБА_1 жодних заяв та клопотань на адресу Індустріального районного суду м. Харкова не надходило.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 18.12.2025 справа № 643/22663/25 визначена на розгляд судді Тимош О.М. Салтівського районного суду м. Харкова (а.с. 58).
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 22.12.025 справу передано за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова (а.с. 61).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 23.01.2026 справа № 643/22663/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 68).
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 27.01.2026 судом сформовано довідку про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 27.01.2026 позов прийнято, відкрито провадження по справі № 643/22663/25 призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 70-71).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 82-83).
Відповідачка у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, причин неявки суду не повідомила.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачці ОСОБА_1 про виклик в судові засідання призначені на 23.02.2026, 23.03.2026 надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві та довідці Реєстру територіальної громади м. Харкова (а.с. 69).
Рекомендоване повідомлення на виклик ОСОБА_1 на 23.02.2026, 23.03.2026 повернулися до суду як неотримані відповідачкою із зазначенням у довідці про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 77-78, 91-92), що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Заразом, відповідачка повідомлялася про виклик у судові засідання на 23.02.2026, 23.03.2026, також і через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені відповідно 28.01.2026, 17.03.2026 (а.с. 73, 93) за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.
За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідачка ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибула до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідачка ОСОБА_1 та можливості продовження розгляду справи за її відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , оскільки її відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів, про що суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
З огляду на те, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка повідомлена про дату, час і місце судового засідання, суд за згодою представника позивача, розглядає справу за відсутності відповідача (а.с. 82-83), згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 23.03.2026 зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи за позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.
Суд установив, що 08.04.2023 ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» уклали договір № 714021 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кошти у кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається на наступних умова: сума кредиту: 1 500,00 грн; тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 420 дні. Стандартна процентна становить 2,2% в день, знижена процентна ставка становить 0,01% в день. Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) цілі. Орієнтовна реальні річна процентна ставка становить: за стандартною ставкою - 47541,10% річних; за стандартною ставкою, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 9313,47% річних. Орієнтована загальна вартість кредиту: за стандартною ставкою - 13 380 грн; за стандартною ставкою, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 12 394,50 грн. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 . Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплата процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (а.с. 16-27).
З паспорту споживчого кредиту наданого ТОВ «Селфі Кредит», судом вбачається електронно цифровий підпис ОСОБА_1 , яким остання підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, крім того, підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким договором (а.с. 27-28).
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 714021 від 08.04.2023 підписано ОСОБА_1 аналогом ЕЦП одноразового ідентифікатора В089, який направлено позичальнику 08.04.2023 на номер телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 29).
Згідно з інформаційної довідки ТОВ «Пейтек» вих. № 20251020-2773 від 20.10.2025 підтверджено успішність операції, а саме: успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «Селфі Кредит», у сумі 1 500,00 грн 08.04.2023 15:29:23 з призначенням переказу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_2 (а.с. 30).
За інформацією з листа АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 27.01.2026, поповнення картки НОМЕР_4 , яка була емітована Банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 08.04.2024 не виявлено зарахування коштів у сумі 1 500,00 грн (а.с. 75). Крім того, транзакція здійснена 08.04.024 у сумі 1 500,00 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є відсутня та не зарахована на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_4 (а.с. 89).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 714021 від 08.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 01.02.2024, позичальником яких є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 10 950,99 коп, з яких: 1 499 грн 99 коп - тіло кредиту; 9 451 грн 00 коп - заборгованість за процентами (а.с. 31-36).
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»
01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором, а Клієнт відступає Факторові права грошової до Боржників за Кредитними договорами (а.с. 37-41).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 01022024-1 від 01.02.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 714021 від 08.04.2024 загальна сума заборгованості склала 10 950,99 грн, яка складалася з наступного: 1 499 грн 99 коп - тіло кредиту; 9 451 грн 00 коп - заборгованість за процентами (а.с. 42), що підтверджується платіжною інструкцією № 74877 від 01.02.2024 (а.с. 43), яка свідчать про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
12.12.2025 за вих № 23358803 на адресу відповідачки, генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Хробак М.Р., направлено досудову вимогу, про погашення заборгованості Кредитним договором № 714021 від 08.04.2024 у сумі 10 950,99 грн (а.с. 43).
Суд наголошує, що ОСОБА_1 не надано доказів на спростування вище наведеної інформації та обставин, не надано доказів на підтвердження факту повного/часткового виконання умов договору і повернення кредиту.
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII тощо.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
За приписами пунктів 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб'єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Позивачем до суду на підтвердження укладення договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 надано підписану ЕЦП між сторонами копію договору № 714021 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с. 16-27) та копію паспорту споживчого кредиту (а.с. 27-28), які суд бере до уваги.
Заразом, суд відхиляє доводи позивача про перерахування коштів на платіжну картку від ТОВ «Селфі Кредит» у сумі 1 500,00 грн відповідачці, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» вих. № 20251020-2773 від 20.10.2025, згідно з якою нібито підтверджено успішність операції, а саме: успішно перераховано кошти на платіжну картку від ТОВ «Селфі Кредит», у сумі 1 500,00 грн 08.04.2023 15:29:23 з призначенням переказу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_2 (а.с. 30).
Суд зауважує, що з вищевказаної довідки неможливо ідентифікувати, що ТОВ «Селфі Кредит» 1 500,00 грн 08.04.2023 15:29:23 зараховано на картку ЕПЗ НОМЕР_2 саме відповідачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , і саме на виконання умов Договору № 714021.
Окрім цього, суд бере до уваги, що поповнення картки НОМЕР_4 на суму 1500,00 грн, яка була емітована Банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 08.04.2024 не виявлено, сума 1500,00 грн не зарахована на відповідний рахунок власника банківської картки НОМЕР_4 , якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 75, 89), що підтверджується наданою АТ «Універсал Банк» інформаційною довідкою (а.с. 75, 89) на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 27.01.2026 про витребування (а.с. 70-71) за клопотання позивача (а.с. 13-15).
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що позивачем не доведено фактичного переказу кредитних коштів первісним кредитором у сумі 1 500,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_4 відповідачки, визначений та узгоджений між сторонами у п. 2.1. розділу 2 Договору № 714021, що вбачається з інформаційних листів АТ «Універсал Банк» (а.с. 75, 89), а інших доказів позивачем, на виконання первісних зобов'язань кредитором, не надано, а матеріали справи не містять.
Суд ставиться критично до наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 31-36), оскільки його створено фінансовою установою, відповідно й сам розрахунок заборгованості не є первинними документами, що підтверджує факт отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є доказом наявності заборгованості у сумі 10 950,99 грн.
Суд бере до уваги, що розрахунок заборгованості позивача є документом, що створений первісним кредитором, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач, зокрема за відсутності доказів надання кредитних коштів шляхом переказу на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_4 , зазначений у п. 2.1. розділу 2 Договору № 714021.
Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, суд ставиться критично до розрахунку заборгованості наданих позивачем, оскільки він виконаний позивачем та не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15 щодо оцінки односторонніх документів банку.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк/фінансова установа має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, а отже відповідно до змісту ст. 1077, 1078, 1082 ЦК України такі документи має надати до суду фактор, який доводить отримання права вимоги у клієнта, яке існує на день звернення до суду з цим позовом.
З урахуванням викладеного вище, оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, саме він несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18), тому суд вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази про видачу первинним кредитором суми кредиту відповідачеві (виписки з рахунку клієнта, заяви на видачу готівки, розрахунково-касових документів, розписки про отримання, платіжні доручення, рахунки-фактури тощо), які позивач не надав на підтвердження наявності права вимоги до відповідача та його розміру, всупереч процесуального обов'язку доказування, тому суд дійшов переконання, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача (не надано виписки за картковими рахунками) належними та допустимими доказами.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження надання кредитних коштів відповідачці, користування ними, адже позивачем не надано доказів на підтвердження виконання п. 2.1. розділу 2 кредитного договору № 714021 від 08.04.2023, заразом банк емітент картки НОМЕР_4 , яка зазначена у п. 2.1. розділу 2 кредитного договору № 714021 від 08.04.2023, надав інформацію про відсутність зарахування коштів у сумі 1500,00 грн 08.04.2023 на зазначені вище картку, відсутня банківська виписка по рахунку, яка є належними та допустимими доказами у справі, оскільки підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, який належить саме відповідачу, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання, що позивачем в супереч ст. 81 ЦПК України не доведено факт надання кредитних коштів відповідачу, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази виконання позивачем умов кредитного договору про надання кредитних коштів відповідачці, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, оскільки докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд на виконання вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд враховує практику Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висвітленій у постанові від 03.08.2022 у справі № 156/268/21 про те, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд, особливо при заочному порядку розгляду справи. Проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону. Заразом, у справі, яка розглядається з огляду на відсутність доказів переказу на картковий рахунок № НОМЕР_4 відповідачки кредитних коштів, відсутність будь-яких доказів руху по зазначеному картковому рахунку, саме позивач не довів обгрунтованість своїх вимог та не надав відповідні докази на їх підтвердження, тому, з урахуванням викладеного, суд фактично позбавлений процесуальної можливості ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15.
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Отже, суд дійшов висновку, що саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не доведено позовні вимоги, що є його, а не відповідачки, процесуальним обов'язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України), що узгоджується з правовим висновком висвітленим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 03.08.2022 по справі № 156/268/21, тому, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання, про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності дослідження договору факторингу № 01022024-1, платіжної інструкції в національній валюті від 01.02.2024 № 74877 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відомостей витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024, згідно з яким встановлено, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 714021 від 08.04.2023 загальна сума заборгованості якого становить 10 950, 99 грн, боржником є ОСОБА_1 (а.с. 37-41, 42, 43), оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення по суті, констатовано відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в порушення ст. 81 ЦПК України та ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що саме банк/фінансова установа має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн (а.с. 11).
Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, з урахуванням наведеного, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 714021 від 08.04.2023 у сумі 10 950,99 грн залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, 28 корпус, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236, реквізити: НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк».
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,тел. НОМЕР_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
Суддя Д.Г. Паляничко