Справа № 643/22676/25
Провадження № 2/643/2662/26
24.03.2026 м. Харків
Салтівський районний суд у складі:
головуючий судді - Афанасьєва В.О.,
секретаря судового засідання - Ткаченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту постійного непроживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу спадкового майна входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повідомив, що позивач та його брати - ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в шестимісячний строк звернулись до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Литвиненко Ю.Ю. була відкрита спадкова справа № 61352911. Заповіт батько не залишив, інші особи з заявами про прийняття спадщини не звертались. Пояснив, що йому та братам належить по 1/3 частки спадкового майна кожному.
В лютому 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Литвиненко Ю.Ю. П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус зробила запит до реєстру територіальної громади міста Харкова. Відповідно до змісту довідки, станом на 16.07.2017 ( на день смерті батька позивача) разом із батьком позивача - ОСОБА_6 в квартирі був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є його сином від іншого шлюбу.
Державний нотаріус повідомила позивачу, що ОСОБА_2 прийняв спадщину автоматично і відповідно спадкове майно поділяється на 4х осіб в рівних частках. Однак, позивач зазначає, що відповідач разом із спадкодавцем не проживав останні 20 років, зі спадкодавцем взагалі не спілкувався, на поховання ОСОБА_4 присутній не був, зв'язок з ним взагалі відсутні, до нотаріуса із заявами не звертався.
На усне звернення щодо оформлення спадкових прав, позивач отримав відповідь від П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, відповідно до змісту якої видалення відомостей про місце реєстрації ОСОБА_2 призвело до виникнення спору щодо кола спадкоємців та до визначення часток у спадщині кожного зі спадкоємців.
Наявність спору про право при оформлення спадкових спорів стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, з підстав та доводів, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
До зазначеного висновку суд дійшов на підставі аналізу показів свідків та письмових доказів.
У судовому засіданні ОСОБА_7 , яка допитана у якості свідка пояснила, що є матір'ю однокласника позивача. ОСОБА_1 знає з дитинства, а також знала його батька. З батьком проживав позивач та ще двоє синів спадкодавця. Про наявність у спадкодавця ще одного сина вона не знала. Дружину спадкодавця також ніколи не бачила, батько проживав тільки з синами. Підтвердила, що в липні 2017 батько позивача помер.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою позивача. Повідомила, що позивач проживав із батьком та ще двома братами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відповідача вона не знала та ніколи не бачила.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.08.2004 року № НОМЕР_2 , ОСОБА_4 має на праві приватної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64495046, заведено спадкову справу № 61352911, спадкодавцем є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова слідує, що за адресою АДРЕСА_1 станом на 16.07.2017 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідь на усне звернення ОСОБА_1 , П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора надала відповідь № 2030/02-14 від 28.10.2025 року, відповідно до якого, прийняття спадщини ОСОБА_2 за законом призвело до виникнення спору щодо кола спадкоємців ОСОБА_4 і, відповідно, до визначення часток у спадщині кожного із спадкоємців.
Згідно відповіді Департаменту реєстрації ХМР № 3633/0/50-25 від 14.11.2025 на адвокатський запит від 09.11.2025/01 стосовно надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , у Департаменту відсутні правові підстави для надання інформації щодо реєстрації місця поживання відповідача, оскільки вищевказана інформація містить персональні дані третіх осіб. Одночасно зазначено, що Департаментом реєстрації ХМР проведено скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що відомості про реєстрацію місця проживання останнього не підтверджено згідно з реєстраційними обліками.
Згідно відповіді КП «Житлокомсервіс» № 3-25/3940.07.03 від 27.06.2025, в КП «Житлокомсервіс» виявлено картку реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб форму А на ОСОБА_2 за період з 17.12.1975 по 25.01.2018. Згідно даної відповіді, ОСОБА_4 виписаний з квартири з 25.01.2018 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч.1, 2 cт.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Згідно ч.1 cт.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно пп.1.2 п.1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Згідно з пп.1.2 п.1 глави 10 розділу II Порядку місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України.
Відповідно до пп.1.13 п.1 глави 10 розділу II Порядку місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).
Відповідно до ч.3 cт.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку встановив вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Таким чином, доказом прийняття спадщини та постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент смерті може бути довідка про зареєстроване місце проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, разом з тим сама по собі реєстрація місця проживання за певною адресою не є єдиним та безумовним доказом такого проживання.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Як зазначено у п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 cт.29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
При цьому згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2013 року у справі № 6-41137св13, місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", згідно з якою реєстрація - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання, із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку уповноваженого на те органу.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 року у справі № 6-14554св15 реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, для реалізації прав та свобод особи реєстрація її місця проживання чи місця перебування наперед встановленого значення не має.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" висновки судів про те, що вирішальне значення при визначенні місця проживання особи є офіційні дані органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи, а не дані про її фактичне місце проживання, є передчасними.
Отже, за умови наявності реєстрації місця проживання особи за певною адресою і при цьому фактичне постійне проживання особи за іншою адресою без проведення такої реєстрації у визначеному порядку не означає, що зазначена особа постійно проживає за місцем своєї реєстрації, якщо про це свідчать протилежні факти.
Згідно ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.
Зібрані у справі, досліджені судом кожен окремо та в сукупності докази у повній мірі підтверджують факт непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті та на час відкриття спадщини та не є таким, що прийняв спадщину у розумінні ч.3 cт.1268 ЦК України.
Згідно з п.п.2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Метою встановлення факту непроживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем є необхідність реалізації позивачем права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин єдиним існуючим і ефективним способом захисту порушеного права позивача, в зв'язку з наявністю відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, є встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в судовому порядку.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів позивача щодо захисту його права на спадкування, зважаючи на те, що позивач не має іншої можливості, окрім в судовому порядку, встановити факт не проживання іншого спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доказово підтвердженими показами свідків та письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, не викликають сумніву в їх правдивості, а відтак позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296 ЦК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту постійного непроживання із спадкодавцем- задовольнити.
Встановити факт постійного непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт неприйняття ОСОБА_2 спадщини після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Афанасьєв