Справа № 643/1707/25
Провадження № 6/643/212/26
24.03.2026
24 березня 2026 року місто Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі
головуючого судді Сугачової О.О.,
за участю секретаря Мовчан К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду,
Заявниця звернулася до суду із заявою, якою просить розстрочити виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 16.06.2025 у справі № 643/1707/25, зміненого постановою Харківського апеляційного суду від 29.12.2025, встановивши такий порядок виконання рішення суд: - одноразова сплата 15000грн. та сплата залишку заборгованості шляхом щомісячних платежів у розмірі 4000грн. для повного погашення боргу.
Заява мотивована тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 29.12.2025, змінено рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 16.06.2025 у справі №643/1707/25, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 59263,33 грн., а також судовий збір у розмірі 1946,39грн. Заявниця визнає обов'язок виконання зазначеного судового рішення, однак одноразова сплата всієї суми боргу для ОСОБА_1 є неможливою з огляду на її складний матеріальний стан. ОСОБА_1 на теперішній час працевлаштована, фактичний дохід, який отримує на руки становить орієнтовно 8200грн. На утриманні заявниці перебуває дитина з інвалідністю, що зумовлює постійні додаткові витрати на лікування, догляд та забезпечення базових потреб. Крім того, заявниця зазначає, що має заборгованість за житлово-комунальні послуги, що істотно впливає на її фінансовий стан. Разом з тим, ОСОБА_1 діє добросовісно та з метою реального виконання судового рішення готова здійснити одноразову часткову сплату боргу у розмірі 15000грн., а залишок суми заборгованості погашати шляхом щомісячних платежів. Реальною та посильною є можливість сплачувати 4000грн. щомісяця, що дозволить забезпечити виконання рішення суду без порушення прав стягувача та без істотного погіршення матеріального становище дитини.
Від представника стягувача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - КИСІЛЬ В.І. 18.02.2026 до суду надійшли заперечення, якими представник просить відмовити у задоволені заяви про розстрочення зобов'язання виконання рішення у справі N°643/1707/25. Розгляд заяви просить провести без участі представника.
Заперечення мотивовані тим, що позивач вважає аргументи у заяві про розстрочення зобов'язання відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Відповідачка, заявляючи клопотання про розстрочення виконання рішення, не вказує на обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті до уваги для надання розстрочення виконання рішення суду. Також відповідачкою не надано суду жодного документу, який підтверджує обставини що утруднюють виконання рішення суду. Складне матеріальне становище не може вважатися винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, і не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду. У поданій заяві відсутні дані щодо наявності банківських рахунків в інших фінансових установах або депозитів, що свідчить про неповне інформування суду щодо реального фінансового стану. Норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Таким чином, обставини, на які посилається відповідачка, не мають характеру виняткових та не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для розстрочення виконання рішення. Складне матеріальне становище, за відсутності додаткових об'єктивних доказів, не є підставою для відступу від обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
В судове засідання сторони не з'явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання.
У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши доводи заявниці, заперечення стягувача, дослідивши матеріли справи та надані заявником докази, вважає вимоги заяви такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.
Так, судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 16.06.2025 задоволено позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 та стягнуто на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1158159 від 04.12.2023 у загальному розмірі 64317,64грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 16.06.2025 змінено в частині суми стягнення; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «28.08.2024 задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на корит ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1158159 від 04.12.2023 у загальному розмірі 59263,32грн. разом із удовим збором в сумі 1946,39грн.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені у ст. 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявниця зазначає, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, через утримання дитини з інвалідністю, наявність заборгованості по комунальним послуги, у зв'язку з чим, просить суд про розстрочення виконання рішення суду.
Якщо виконання рішення є неможливим, законодавство України передбачає кілька механізмів для врегулювання такої ситуації.
Боржник має законне право звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Це передбачено статтями 267 Цивільного процесуального кодексу України.
Розстрочка виконання рішення суду дає можливість відтермінування повної оплати боргу шляхом його поділу на визначені частини, які боржник сплачує поступово протягом встановленого судом періоду.
За наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, боржник має право подати до суду письмову заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення з додаванням належних доказів.
Суд ухвалює рішення щодо надання відстрочки або розстрочки з урахуванням конкретних обставин справи - кожен випадок розглядається індивідуально. Судова практика враховує вплив воєнного стану на можливість виконання зобов'язань.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Крім того, за заявою стягувача (за його погодженням) виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення) за наявності об'єктивних перешкод.
Якщо обставини ускладнюють виконання рішення, доцільно своєчасно скористатися передбаченими законом інструментами та взаємодіяти із судом або виконавцем.
Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічного, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.89 ЦПК України).
Так, заявницею суду на підтвердження доводів та вимог заяви надано такі докази: копії постанови Харківського апеляційного суду від 29.12.2025, свідоцтва про народження дитини, корінця медичного висновку від 20.11.2014 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квитанції КП «Хрківводоканал», КП «Жилкомсервіс» рахунків за послуги за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.179-205).
Між тим, з боку заявниці не надано суду прямих, належних доказів, того що дитина є інівалідом, а заявниця її опікуном, що донька перебуває на утриманні ОСОБА_1 , потребує необхідних грошових витрат тощо.
Надання суду копій квитанцій комунальних підприємств щодо нарахування коштів «Харківводоканал», КП «Жилкомсервіс» на підставі рахунків за послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 , ніяким чином не пов'язані з вимогами заяви ОСОБА_1 , оскільки не мають підтверджень того, що саме ОСОБА_1 перебуває у стані неможливості виконання судового рішення.
Приведені заявницею вище та не доведені обставини не можна, на думку суду, оцінювати як особливі та виняткові обставини, які на теперішній час ускладнюють виконання рішення суду в розумінні положень ст.435 ЦПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, що не зашкодить меті дієвого та вчасного виконання рішення суду.
Суд враховує бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, однак ОСОБА_1 не доведено, в тому числі і те, що у разі відстрочки виконання рішення остання має можливість добровільно виконати судове рішення зазначеними платіжами у вказаний період.
Отже, проаналізувавши обставини справи, враховуючи недоведеність вимог заяви щодо відстрочення виконання судового рішення, суд вважає, що відсутні правові підстави для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 258-261,353,435 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалу складено 24.03.2026
Суддя О.О. Сугачова