Справа № 953/3488/26
н/п 1-кс/953/1548/26
"24" березня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026221130000352 від 21.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, перебуває на посаді гранатометника 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який 01.01.2026 самовільно залишив військову частину, неодруженого, зі слів проживаючого у цивільному шлюбі, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів має на утриманні 2 доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у невропатолога, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_8 ,
23.03.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026221130000352 від 21.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України,
Клопотання обґрунтовано тим, що Харківським РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026 за номером №12026221130000352, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 340 від 27 грудня 2025, солдата ОСОБА_5 , зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду гранатометника 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Таким чином відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_5 , є військовослужбовцем. Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 , під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до статей 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на теперішній час.
Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що, 01.01.2026 о 08 год. 15 хв. під час вечірньої перевірки особового складу військової частини НОМЕР_1 , що розташована в пункті постійної дислокації АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність гранатометника 1 піхотного відділення 3 піхотного взводу 2 піхотної роти піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Командуванню про причини самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 , не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, відтак останній з 01.01.2026, став проводити час на власний розсуд поза межами військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин самовільно залишим військову частину. За час відсутності на службі ОСОБА_5 , обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 21.03.2026 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходить службу на посаді гранатометника відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , наділеними службовими повноваженнями на виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань перебуваючи у форменому одязі із розпізнавальними знаками їхав на службовому автомобілі «Mercedes Vito», темного кольору в складі екіпажу з 4 чоловік, по АДРЕСА_3 , де помітив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зовнішнє підпадав під особу, яка підлягає оповіщенню. Екіпаж зупинився і направився до останнього з метою перевірки військово-облікових документів, але ОСОБА_5 , небажаючи надавати свої документи, усвідомлюючи, що він 01.01.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , таким чином вчинивши кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, та не повернувшись до військової частини у встановлений законом термін, почав втікати від працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 у бік АДРЕСА_4 , а інші військовослужбовці в тому числі і ОСОБА_9 , почали наздоганяти останнього, на що ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він може бути Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.03.2026 3 притягнений до кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини, дістав із нагрудної кишені предмет схожий на ніж, лезо якого було загорнуте в папір білого кольору, після чого знявши з леза папір, почав розмахувати ним в сторону співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого продовжив втікати в сторону школи розташованої по вул. Валентинівській, де добігши до паркану почав через нього перелазити, а в цей момент ОСОБА_9 , наздогнавши вхопив останнього за куртку. Після чого, у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень працівнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , у зв'язку із виконанням ним своїх службових обов'язків. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень співробітнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , у зв'язку із виконанням останнім своїх службових обов'язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, а також достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , є працівником РТЦК та СП та знаходиться при виконанні службових обов'язків, знаходячись обличчям до ОСОБА_9 , наніс останньому один удар ножом в область правого плеча, чим спричинив ОСОБА_9 , тілесне ушкодження у вигляді наскрізної колото - різаної рани верхньої третини правого плеча, відповідно до консультаційного висновку №6911 від 21.03.2026.
Таким чином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, - умисне заподіяння легкої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі, яка виконує службовий обов'язок, у зв'язку з її службовою діяльністю; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
21.03.2026 о 09:49 годин ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
21.03.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред'явлена підозра, а саме: протоколом огляду місця події від 21.03.2026; протоколом огляду місця події від 21.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 21.03.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фото знімками за участі потерпілого ОСОБА_9 , від 21.03.2026; Консультаційним висновком №6911 від 21.03.2026 Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.03.2026; Протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 21.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 21.03.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фото знімками за участі свідка ОСОБА_15 , від 21.03.2026; Матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2026 №9 стосовно ОСОБА_5 .
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
Підставою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину передбаченого ст. 407 ч. 5 КК України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого можливе покарання у вигляді реального позбавлення волі від п'яти до десяти років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Прокурор - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні причетність до інкримінованого злочинів визнав частково, зазначив покинув підрозділ через ставлення до війскових, щодо спричинення тілесногоушкодження зазначив, що він гуляв з собакою, до нього підійшли працівники тцк, він яких він побіг у подальшому у працівника тцк була граната, а він захищався та узяв ніж, розмахував ним та спричинив таким чином ушкодження. Не згоден з застосуванням тримання під вартою, просив обрати домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 проти клопотання заперечував, посилаючись на відсутність доказів які свідчать про існування ризиків, не доведеність неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою. З урахуванням даних про особу підозрюваного, просив застосувати йцілодобовий домашній арешт.
Слідчий суддя, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Слідчими Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2026 за номером №12026221130000352, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України.
Судом встановлено, що 21.03.2026 о 09:49 годин ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
21.03.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, ч. 2 ст. 350 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 , кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 350 КК України.
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинах та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tironv. Romania, § 37; Smirnovav. Russia, § 59; Piruzyanv. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenkov. Russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Beccievv. Moldova, § 58).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Cloothv. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином за вчинення якого передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, а також передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років може вдатися до відповідних дій. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз'яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
Крім того, перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_5 , може вчинити інші кримінальні правопорушення про що свідчить його поведінка під час виявлення працівниками тцк, та нанесенням їм тілесних ушкоджень.
На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику вчинити інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 3) незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, 5) вчинити інші кримінальні правопорушення
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в силу ст. 89 КК України не судимий, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на його утриманні зі слів перебуває цивільна дружина та доньки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного родини, постійного місця проживання, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, не може бути достатнім стримуючим фактором, який міг би беззаперечно нівеліювати або зменшити наявні ризики.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в данному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який притягається до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Оцінюючи сукупністьобставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність до вчинення тяжкого та нетяжкого кримінального правопорушення тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на на строк 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 травня 2026 року включно.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушеннях, доведених ризиків, погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп.
Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026221130000352 від 21.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 травня 2026 року.
Строк тримання під вартою обчислювати з 21 березня 2026 року до 19 травня 2026 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 19 травня 2026 року.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :
ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава по справі №, за підозрюваного ПІБ) до сплину терміну тримання під вартою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Зобов'язати старшого слідчого СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 24.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1