Справа № 638/12630/25
Провадження №1-кп/638/1038/26
23 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду матеріали кримінального провадження №12025221130000924 від 29.07.2025 року за обвинуваченням;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ізюм Харківської області, українки, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, розлученої, на утриманні осіб немає, не є особою з інвалідністю, не працевлаштованої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,
встановив:
02 червня 2025 року, 20 червня 2025 року та 03 липня 2025 року постановою Шевченківського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, що мало місце 20.05.2025 року, 22.05.2025 року та 04.06.2025 року відносно своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробила, та діючи умисно, з порушенням вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, вчинила психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, та погрозами фізичною розправою на адресу останньої, що спричинило психологічне страждання потерпілій.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
23 березня 2026 року між ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченою.
Згідно з даною угодою потерпіла та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України, а також міри покарання, яке обвинувачений повинен понести за ст.126-1 КК України, а саме у виді 2 років пробаційного нагляду із покладанням на засуджену обов'язків, передбачених ст.59-1 КК України, на підставі ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винною в інкримінованому злочині, підтвердивши викладене вище у повному обсязі, щиро розкаялась, просила затвердити укладену угоду про примирення. Зазначила, що розуміє надані законом права. Також пояснила, що укладення угоди з її сторони є добровільним, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, які до неї будуть застосовані в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди.
Потерпіла в судовому засіданні просила суд затвердити угоду про примирення, підтвердила досягнення примирення з обвинуваченою. Крім того, пояснила, що укладення угоди з її сторони є добровільним.
Прокурор в судовому засіданні також вважала угоду обґрунтованою та просила її затвердити.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Частиною 5 ст.469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст.471 КПК України.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинила домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи та кваліфікує його дії за ст.126-1 КК України.
Дослідженими в судовому засіданні даними про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима, розлучена, осіб на утриманні немає, не працевлаштована, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП ІМР «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Також при призначенні покарання обвинуваченій суд враховує, що скоєний нею злочин у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому, щире каяття обвинуваченої визнається обставиною, що пом'якшує її покарання, обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку, а тому суд, вважає можливим призначити їй узгоджене сторонами покарання за ст.126-1 КК України.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що умови угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченою, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 369, 370, 371, 373, 374, 469, 471-475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення від 23 березня 2026 року, укладену між ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про примирення від 23.03.2026 року покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 на вказаний строк такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, а саме направити для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного злочину.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1