Справа № 638/339/26
Провадження № 1-кс/638/223/26
23 березня 2026 року м. Харків
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участі секретарки ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження № 12025226240000571 від 05.09.2026 від 19 вересня 2025 року,-
19 вересня 2025 року дізнавачем СД Харківського РУП № 3 Головного управління НП в Харківській області ОСОБА_4 ухвалено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Піддавши правовому аналізу постанову про закриття кримінального провадження заявниця прийшла до висновків, що зазначена постанова прийнята не обґрунтовано і не законно, з порушенням норм матеріального і процесуального права ст. ст. 2, 9, 90, 91, 92, 93, 223, 284 КПК України, ст. ст. 1, 2, 11, 13, ст. 367 КК України, в наслідок чого підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернулася до суду з метою скасування вказаної постанови.
В обґрунтування вимог посилається на те, що дізнавачка не провела всіх необхідних заходів та дій для належного та безстороннього розслідування вказаного кримінального провадження, тому вважає за необхідне просити суд про скасування вказаної постанови.
У судове засідання заявниця не з'явилась, надала заяву від 17 березня 2026 року, де просила проводити розгляд скарги без її участі, скаргу підтримала.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, відповідно до запиту від 23 лютого 2026 року, вивчивши матеріали скарги заявниці ОСОБА_3 , суд вважає заяву про поновлення строку на оскарження такою, що підлягає задоволенню, а також скарга про скасування ухвали про закриття кримінального провадження також є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Ст. 2 КПК України передбачають, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Згідно п. п. 1 - 4 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності.
В свою чергу ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок на прокурора, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З правового налізу ст. 91 КПК України вбачається, що конструкція статті містить обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому ч. 1 ст. 92 КПК України покладає обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України на слідчого та прокурора.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу ч. ч. 1, 2 ст. 223 КПК України передбачає, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Дізнавач під час досудового слідства за вказаним кримінальним провадженням зобов'язаний виконувати приписи ст. ст. 2, 9, 91, 92, 94, 223 КПК України, ст. 1 КК України, всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити обставини, що викривають винних осіб. Виходити з того, що обов'язок доказування обставин у кримінальному провадженні передбачених ст. 91 КПК України покладається безпосередньо на слідчого, прокурора.
Оскаржувана постанова від 19 вересня 2025 року не містить обґрунтованих висновків дізнавача щодо встановлення причини конфлікту, взагалі не містить будь яких даних щодо дій, які були проведені дізнавачем, що стали причиною можливого закриття кримінального провадження.
Не допитано потерпілу, не встановлені свідки скоєння кримінального правопорушення, не допитані співробітники банку, які дотичні до вказаного кредитного договору. Не встановлено спосіб отримання коштів.
Враховуючи, що дізнавач під час досудового слідства по кримінальному провадженню не провів всіх можливих слідчих дій: не були допитані всі особи, які могли бачити, знати обставини справи, не проведені слідчі дії, необхідні для усестороннього, повного та неупередженого проведення досудового розслідування, вочевидь оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження прийнята не обґрунтовано і не законно, з порушенням норм матеріального і процесуального права ст. ст. 2, 9, 90, 91, 92, 93, 223, 284 КПК України, ст. ст. 1, 2, 11, 13, ч. 2 ст. 382 КК України, в наслідок чого підлягає скасуванню.
На підставі ст.ст.303-307 КПК України, суд,-
постановив:
Поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження від 19 вересня 2025 року по кримінальному провадженню № 120252226240000571 від 05 вересня 2025 року.
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження від 19 вересня 2025 року по кримінальному провадженню № 120252226240000571 від 05 вересня 2025 року - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД Харківського РУП № 3 Головного управління НП в Харківській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 19 вересня 2025 року по кримінальному провадженню № 120252226240000571 від 05 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги н може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту постановлення до Харківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 23 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_5