Справа № 595/204/26
Провадження № 2/595/238/2026
24.03.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження під час розгляду цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2707638 від 13 грудня 2020 року у розмірі 42483,00 грн.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03 березня 2026 року та 18 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення розгляду справи, які мотивовані тим, що він на даний час проходить службу у Збройних силах України та виконує бойові завдання у Донецькій області, тому не може звернутися за безоплатною правовою допомогою, чи безпосередньо брати участь в судових засіданнях. До клопотань долучив копії військового квитка, довідки № 2499 від 16 червня 2024 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 та довідки Військової частини НОМЕР_2 за № 949/4681 від 18 березня 2026 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про час та місце судового засідання, у судове засідання не прибув.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов такого висновку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введений воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває і станом на день постановлення даної ухвали.
Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники-особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці-особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За даними військового квитка серії НОМЕР_3 від 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 із 17 лютого 2022 року перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки № 2499 від 15 червня 2024 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 станом на час видачі довідки перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
За даними довідки № 949/4681 від 18 березня 2026 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 .
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця.
З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
На підтвердження обставин, зазначених у клопотанні про зупинення провадження, відповідачем подані докази, які підтверджують обставини перебування його в складі Збройних Сил України.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, для зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Оскільки положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачають безальтернативний обов'язок суду зупинити провадження у справі, то суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 та зупинення провадження в справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 251, 253, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Клопотання відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня повного складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Л. І. Созанська