Справа № 461/8878/24
Провадження № 2/461/78/26
23.03.2026 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Луговської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, треті особи Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про відшкодування заподіяної шкоди, -
в провадженні Галицького районного суду міста Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, треті особи Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про відшкодування заподіяної шкоди.
В судовому засіданні 23.03.2026 року позивач ОСОБА_1 заявив відвід судді Волоско І.Р., вважає, що суд умисно не надав йому обгрунтованої відповіді на клопотання про надання роз'яснень щодо застосування норм верховенства права; незаконно допустив прокурора, як представника відповідача, шляхом постановлення ухвали про повноваження прокурор; умисно не забезпечив безпосередньої участі в судовому засіданні третіх осіб - Президента України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, а тому він не довіряє судді.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечила щодо відводу.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Позивач заявив відвід у судовому засіданні, а тому, відповідно до норм ЦПК, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною 1 статті 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Отже, за умовами ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до зазначених положень Конституції України, судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції.
При незгоді учасника у справі з процесуальним документом, винесеним під головуванням судді він має визначений законом спосіб захисту своїх прав - право на оскарження ухвали в апеляційному порядку.
Як вбачається із заяви Циганенка О.П., підставою для відводу судді є те, що у представника відповідача - прокурора відсутні повноваження у даній справі. Вважає, що суддя неналежним чином перевірила повноваження представника відповідача у справі, що і викликало у заявника сумніви в неупередженості та об'єктивності судді.
Суд відзначає, що позивачем не було наведено обґрунтувань із посиланням на нормативно-правові акти, які б підтверджували те, що надана представником позивача довіреність не відповідає вимогам законодавства.
Наведені позивачем доводи не є процесуальною підставою для недопуску представника до участі у судовому засіданні, оскільки судом такі повноваження прокурора перевірені, приєднані до справи , про що винесена відповідна ухвала.
Суд надав ОСОБА_1 відповідь на його клопотання від 19.03.2026 про роз'яснення дотримання судом верховенства права, що ним не заперечується. Незгода позивача із змістом відповіді не свідчить про упередженість судді.
Щодо доводів позивача про дії суду, пов'язані з умисним незабезпеченням явки до суду та безпосередньої участі в судовому засіданні третіх осіб Президента України та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, то суд роз'яснив позивачу норму ст.223ЦПК України про наслідки неявки в судове засідання учасника, зокрема, що неявка в судове засідання учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце цього судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Треті особи Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (на 06.03.2026, 23.03.2026), про що свідчать розписки про вручення судових повісток, повторно не прибули в судове засідання, про причини неявки в суд не повідомили. Процесуальних підстав визнати їх явку обов'язковою суд не вбачає. Тому судом прийнято процесуальне ріщення про розгляд справи в їх відсутності.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на дії, вчинені суддею, що можуть свідчити про її необ'єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст.36 ЦПК України.
Таким чином, суд не вбачає підстав для відводу судді Волоско І.Р., визначених ст.36 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.36-40 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі № 461/8878/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, треті особи Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про відшкодування заподіяної шкоди - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 24.03.2026.
Суддя Волоско І.Р.