Справа № 144/714/25
Провадження № 1-кп/144/17/26
24.03.2026 року с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025020000000430 від 17.02.2025 року, про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стражгород Теплицького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Обвинувачення, яке пред'явлено особі і визнане судом доведеним:
Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, не закінчувався та триває по теперішній час.
Крім того, 24.02.2022 на виконання вимог п. п. 1-3 Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022, у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
16.02.2023 ОСОБА_6 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.02.2023, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 46 ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на усі види забезпечення, присвоєно військове звання «солдат» та призначено на посаду номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно зі ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. ст. 27, 68 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення проти життя особи за наступних обставин.
У вечірню пору доби 17.02.2025 солдат ОСОБА_6 , перебуваючи в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_1 спільно зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_7 вживали алкогольні напої.
У подальшому, на побутовому грунті між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла словесна суперечка, яка переросла у бійку, під час якої остання взяла до рук кухонний ніж. У цей час, помітивши дії ОСОБА_7 , з метою помсти за свою співмешканку, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов ззаду до ОСОБА_7 , вихвативши з її рук кухонний ніж, діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої, наніс близько 13 ударів в область тулуба ОСОБА_7 , спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді множинних непроникаючих колото-різаних та різаних ран грудної клітини, живота, правого плеча та лівої вушної раковини, проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені з послідуючою кровотечею та крововтратою, від яких остання померла на місці події.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Позиція обвинуваченого
Протягом усього судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, визнавав частково. Показав, що 17.02.2025 під час сніданку він зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 та її дочкою ОСОБА_7 вживали спиртні напої, після чого він пішов до своєї дочки. Повернувся близько 17 години. ОСОБА_4 була вдома, а ОСОБА_7 прийшла приблизно через годину, принесла спиртне і вони знову втрьох сіли за стіл вечеряти та розпивати спиртні напої. ОСОБА_7 вже була напідпитку, поводилась агресивно і між нею з матір'ю виник побутовий конфлікт. Він вийшов на вулицю перекурити, через кілька хвилин почув крики з будинку, ОСОБА_4 кликала його на допомогу. Зайшовши в будинок, він побачив, що ОСОБА_4 сидить на дивані, а над нею з кухонним ножем у правій руці стоїть ОСОБА_7 . Злякавшись за життя ОСОБА_4 , він підійшов до ОСОБА_8 , обхопив її за руки поверх лігтів та відібрав ніж. ОСОБА_7 чинила супротив та знову намагалась відібрати у нього ножа, вдарила його кулаком в голову. Він відмахувався від неї ножем та наніс їй тілесні ушкодження. Скільки їх було, він не може сказати. Коли ОСОБА_7 впала, вона ще подавала ознаки життя. Він зрізав з неї одяг тим самим ножем, щоб подивитись тілесні ушкодження та зупинити кровотечу. Під час зрізання одягу він вже не заподіював ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Напротязі близько п'яти хвилин він намагався привести ОСОБА_7 до тями та спинити кров, однак йому це не вдалося і він наказав ОСОБА_4 бігти до сусідів та викликати швидку. Сам сів на диван і усвідомивши, що накоїв, зламав ніж. Хвилин через двадцять повернулась ОСОБА_4 , потім прийшов сусід ОСОБА_9 , приїхала швидка та поліція.
Звернув увагу суду, що ОСОБА_7 вела негідний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, постійно агресувала, конфліктувала та вчиняла домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 . Особисто він не мав умислу на вбивство ОСОБА_7 , завжди допомагав їй, рятував під час епілептичних нападів.
В останньому слові обвинувачений все ж таки визнав свою вину повністю, розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати.
Позиція потерпілої
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд ОСОБА_6 виправдати, цивільний позов не заявляла, показала, що протягом шістнадцяти років проживала із обвинуваченим ОСОБА_6 в цивільному шлюбі. 17.02.2025 до них прийшла її дочка ОСОБА_7 . Остання страждала на алкогольну залежність. Вона принесла спиртне і вони втрьох (вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) сіли вечеряти. Під час вечері розпивали алкоголь та на побутовому грунті між нею й дочкою виникла суперечка. ОСОБА_7 узяла в руки ніж, почала розмахувати ним. ОСОБА_6 в цей час курив на вулиці. Вона злякалась за своє життя, почала кликати на допомогу ОСОБА_6 , оскільки дочка часто била її, завдавала тілесні ушкодження, погрожувала і в стані алкогольного сп'яніння поводила себе неадекватно. Зайшовши до будинку, ОСОБА_6 хотів захистити її, схопив ОСОБА_7 ззаду і відібрав ніж. Після цього між ними зав'язалась бійка і ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 кілька ударів ножем, точної кількості вона не пам'ятає. Лілія впала на підлогу, на тілі були порізи і рани кровили. Вона запитала у ОСОБА_6 , чи ОСОБА_10 дихає, після чого побігла до сусідів ОСОБА_11 з проханням викликати швидку допомогу. Стверджувала, що якби ОСОБА_7 не провокувала конфлікти, не погрожувала їй, ОСОБА_6 ніколи б не заподіяв їй смерті. В усьому, що сталось, винна лише сама ОСОБА_7 , а до ОСОБА_6 вона жодних претензій не має.
Докази, досліджені судом, обсяг яких був визначений судом, на підставі думки, висловленої сторонами кримінального провадженн, на підтвердження встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення:
- протокол огляду місця події від 18.02.2025 року та фототаблиці до нього, з яких вбачається, що у період часу з 00 год 02 хв до 01 год 47 хв, 18.02.2024 року було проведено огляд місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено труп жіночої статі, та вилучено: руків'я з фрагментом леза ножа зі слідамим речовини бурого кольору, два фрагменти чорного кольору верхнього одягу по типу фуфайки з пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, кофту блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, один змив речовини бурого кольору поблизу столу з підлоги (т. 1 а.с. 154-169);
- протокол огляду трупа ОСОБА_7 з фототаблицею від 18.02.2025 в приміщенні Гайсинського моргу, в ході якого у останньої виявлено численні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран, передньої та задньої поверхні грудної клітки з пошкодженням легенів (том 1 а.с. 183-184, 187-191);
- лікарське свідоцтво про смерть №33 від 19 лютого 2025 та довідка про причину смерті АДРЕСА_2 , згідно яких причиною смерті ОСОБА_7 стала масивна крововтрата, Гіповолемічний шок S27.8.1 Проникаючі колоті рани грудної клітки з пошкодженням легень (том 1 а.с. 185-186);
- протокол огляду місця події від 18.02.2025 та фототаблицею до нього, під час якого вилучено речі зі слідами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров (том 1 а.с. 203-208);
- протокол проведення слідчого експерименту від 05.03.2025 за участю свідка ОСОБА_9 (том 1 а.с. 219-225);
- матеріали службового розслідування в/ч НОМЕР_1 (том 2 а.с. 4-71);
- ухвала Вінницького міського суду від 20 лютого 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави (том 2 а.с. 72-74);
- протокол слідчого експерименту від 05.03.2025 року з відеозаписом слідчої дії за участю підозрюваного ОСОБА_6 , в ході якого останній детально розповів та показав про обставини вчинення ним злочину. Відеозапис слідчої дії безпосередньо переглянуто в судовому засіданні (том 2 а.с. 75-81);
- висновок судово-психіатричного експерта №188 від 17.03.2025 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, за своїм психічним станом повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусових заходів медичного хароактеру не потребує (том 2 а.с. 82-85);
- висновок експерта №33 від 09.04.2025 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні
ушкодження в вигляді синців в ділянці обох повік правого ока, грудної клітки зліва, лівого та правого стегна; множинних непроникаючих колото-різаних та різаних ран грудної клітини, живота, правого плеча та лівої вушної раковини;
проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені.
Тілесні ушкодження у вигляді синців могли утворитись внаслідокдії тупого (-их), твердого (-их) предмета (-ів), якими могли бути кисть руки зжатої в кулак та нога, на якій знаходилось взуття, тощо, незадовго до настання смерті потерпілої.
Тілесні ушкодження в вигляді проникаючого колото-різаних та різаних ран могли утворитися внаслідок дії плоского колючо-ріжучого предмета типу ножа, який мав обушок та гостре лезо.
Вказані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень відносно живих осіб та в причинному зв'язку зі смертю не стоять.
Тілесне ушкодження в вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені, з послідуючою кровотечею та крововтратою могло виникнути внаслідок дії плоского колючо-ріжучого предмета типу ножа, який мав обушок та гостре лезо. Таким чином напрямок раневого каналу проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки йде в напрямку зліва на право дещо зверху вниз, та дещо ззаду на перед.
Дане тілесне ушкодження має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент його заподіяння та стоїть в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Безпосередньою причинною смерті гр. ОСОБА_7 став гіповолемічний шок, який виник внаслідок гострої крововтрати, яка розвинулась внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівої легені.
Всі вищевказані тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвості та могли утворитися в період часу, який вказаний в постанові слідчого.
В зв'язку з тим, що вище вказані тілесні ушкодження спричинялися в короткий проміжок часу, встановити їх послідовність не вважається можливим.
Потерпіла ОСОБА_7 могла знаходитися в будь-якому положенні при умові доступності контактування травмуючої сили з тілом.
Кількість колото-різаних ран на тілі трупа свідчить про те, що громадянці ОСОБА_7 було нанесено не менше 13 ударів колото-ріжучим предметом типу ножа.
Характер пошкоджень вказує на те, що від моменту спричинення тілесних ушкоджень до моменту смерті міг пройти короткий проміжок часу, на протязі якого не виключається можливість скоєння потерпілою будь-яких простих, активних, цілеспрямованих дій (можливість кричати, повзати, пересуватись на невелику відстань, змінювати місцеположення тіла).
При судово-токсилогічній експертизі крові від трупа ОСОБА_7 , 1994 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, виявлено наявність етилового
спирту в концентрації - 3,6%о, наявність метилового спирту, а також пропилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Така концентрація етилового спирту в крові свідчить, що ОСОБА_7 на момент настання смерті знаходилася в стані тяжкого отруєння алкоголем (т. 2 а.с. 97-100);
- висновок судової біологічної експертизи від 10.04.2025 року №СЕ-19/102-25/4233-БД, в результаті проведення якої встановлені генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що на поверхнях руків'я з фрагментом леза кухонного ножа (об'єкти №№ 3, 4, 5, 6) та фрагмента леза кухонного ножа (об'єкти №№7, 8), виявлені сліди крові трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 1). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_6 виключається (том 2 а.с. 152-173);
- висновок судово-медичної експертизи зразків крові від трупа потерпілої ОСОБА_7 №309 від 25.02.2025, згідно якого кров трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (том 2 а.с. 101-102);
- висновок судово-медичної експертизи зразків крові ОСОБА_6 №310 від 25.02.2025, згідно якого кров підозрюваного ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (том 2 а.с. 103-104);
- висновок судово-медичної експертизи зразків крові ОСОБА_4 №454 від 28.03.2025, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А за ізосерологічною системою АВО (том 2 а.с. 105-106);
- висновок судово-медичної експертизи ватного тампона дерев'яного аплікатора №313 від 27.02.2025, згідно якого на ватному тампоні дерев'яного аплікатора, представленому на дослідження, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, походження якрї можливе як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (том 2 а.с. 107-108);
- висновок судово-медичної експертизи змиву поблизу столу у житловій кімнаті №98 від 25.03.2025, 28.03.2025, згідно якого на ватному тампоні дерев'яного аплікатора, представленому на дослідження, знайдено кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, походження якої можливе як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (том 2 а.с. 110-112);
- висновок судово-медичної експертизи №76 від 24.03.2025, 28.03.2025, згідно якого при дослідженні піднігтьового вмісту з обох рук трупа ОСОБА_7 , враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові в піднігтьовому вмісті правої та лівої руки трупа ОСОБА_7 може бути від кількох будь-яких осіб з групами крові О (І) та В (ІІ) ізосерологічної системи АВО, в тому числі як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (за рахунок антигену Н), так і від ОСОБА_4 (за рахунок антигену В) не виключається (том 2 а.с. 114-117);
- висновок судово-медичної експертизи №77 від 24.03.2025, 28.03.2025, згідно якого при дослідженні змивів з обох рук трупа ОСОБА_7 , враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові у змивах з правої та лівої руки трупа ОСОБА_7 може бути від кількох будь-яких осіб з групами крові О (І) та В (ІІ) ізосерологічної системи АВО, в тому числі як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (за рахунок антигену Н), так і від ОСОБА_4 (за рахунок антигену В) не виключається (том 2 а.с. 119-122);
- висновок експерта №311 від 07.03.2025, згідно якого в слідах на кофті та фрагменті рукава кофти, штанах, правій шкарпетці, представлених на дослідження, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, походження якої можливе як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (том 2 а.с. 123-125);
- висновок експерта №96 від 24.03.2025, 28.03.2025, згідно якого в слідах на кофті, штанах, правій шкарпетці, представлених на дослідження, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, походження якої можливе як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (том 2 а.с. 126-128);
- висновок експерта №312 від 07.03.2025, згідно якого в слідах на футболці та штанах, представлених на дослідження, знайдена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, походження якої можливе як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (том 2 а.с. 131-132);
- висновок експерта №97 від 25.03.2025, згідно якого плями крові на футболці та штанах сірого кольору ОСОБА_4 належать особі жіночої генетичної статі, і їх походження може бути від будь-якої однієї чи кількох жінок з групою крові О (І), в тому числі і від трупа ОСОБА_7 не виключається (том 2 а.с. 134-136);
- висновок експерта №75 від 12.03.2025, 28.03.2025, згідно якого при дослідженні піднігтьового вмісту правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_6 виявлено епітеліальні клітини, які можуть походити як від будь-якої особи, в крові якої мається антиген Н, так і від підозрюваного ОСОБА_6 та від трупа ОСОБА_7 (том 2 а.с. 137-141);
- висновок судово-медичної експертизи змивів з обох рук підозрюваного ОСОБА_6 №73 від 24.03.2025, 28.03.2025, згідно якого виявлені сліди крові можуть походити як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 , так і від ОСОБА_4 (том 2 а.с. 142-145);
- висновок судово-медичної експертизи змиву з поверхні лівої стопи підозрюваного ОСОБА_6 №74 від 24.03.2025, 28.03.2025, згідно якого, враховуючи отримані результати та групову характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові у змиві з поверхні лівої стопи ОСОБА_6 може бути від кількох будь-яких осіб з групами крові О (І) та В (ІІІ) ізосерологічної системи АВО, в тому числі як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_6 (за рахунок антигену Н), так і від ОСОБА_4 (за рахунок антигену В) не виключається (том 2 а.с. 146-149);
- висновок експерта №СЕ-19/102-25/9669-ТР від 02.05.2025, згідно якого фрагмент клинка та клинок на руків'ї ножа, які були виявлені та вилучені 18.02.2025 за фактом виявлення трупа ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , до розділення слкадали єдине ціле (том 2 а.с. 176-181).
Будучи приведеними до присяги та попередженими про кримінальну відповідальність, безпосередньо допитані судом в порядку ст. 352 КПК України свідки обвинувачення.
Так, свідок ОСОБА_12 суду показала, що являється сусідкою обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_4 17.02.2025 у вечірню пору доби, після 20-ї години, ОСОБА_4 прибігла до неї з проханням викликати швидку допомогу. Її чоловік ОСОБА_9 викликав швидку і пішов до помешкання ОСОБА_4 . Його довго не було, близько двох годин, а коли повернувся, то повідомив, що ОСОБА_7 померла від ножових поранень. Зауважила, що ОСОБА_6 знає лише з хорошої сторони, однак його спільне проживання з ОСОБА_4 призвело до алкогольної залежності і негативно вплинуло на його подальше життя. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 завжди конфліктували, особливо на грунті вживання алкоголю.
Свідок ОСОБА_9 показав, що його помешкання межує з домоволодінням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 17.02.2025, близько 19 години 50 хвилин, ОСОБА_4 прийшла до них із дружиною та просила викликати швидку допомогу. Вона була налякана і випивша. Її одяг, руки та ноги були у крові. Він одразу пішов до будинку ОСОБА_4 , де у кухні на підлозі на правому боці лежала закривавлена ОСОБА_7 , вона була до пояса роздягнута, і на спині у неї була різана рана. ОСОБА_6 стояв із ножем у лівій руці та весь тремтів. Пульсу у ОСОБА_7 він не прослідковував, але вона ще робила спроби підвести голову. ОСОБА_4 накрила тіло ОСОБА_7 курткою. Він вийшов на вулицю, зателефонував на номер 103 та викликав швидку допомогу, після чого знову повернувся в будинок сусідів. ОСОБА_7 лежала вже на лівому боці, і він помітив у неї три симетричних порізи. Приблизно через 5 хвилин приїхала швидка, фельдшер сказала, що ОСОБА_7 мертва. Одразу приїхали працівники поліції.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що на момент вчинення ОСОБА_6 злочину він працював начальником сектору превенції відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області. Обвинуваченого та потрпілу знає як неблагополучних осіб, які часто притягувались до адміністративної відповідальності. ОСОБА_7 також неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, зловживала спиртними напоями, вела негідний спосіб життя, постійно влаштовувала сварки з матір'ю ОСОБА_4 ОСОБА_6 не раз захищав ОСОБА_4 від протиправних посягань ОСОБА_7 17.02.2025 свідком самої події він не був, був лише у складі конвойної групи під час затримання ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що являється старостою села Розкошівка. 17.02.2025 до нього зателефонували працівники поліції та повідомили про вбивство по АДРЕСА_1 , попросили приїхати та бути понятим під час проведення слідчих дій. У помешканні, де проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , в одній із кімнат на підлозі лежало закривавлене тіло ОСОБА_7 , на ньому було більше десяти проникаючих колото-різаних ран. Біля ліжка лежав зламаний ніж, на якому були сліди крові. Він зрозумів, що смерть заподіяв ОСОБА_7 ОСОБА_6 , однак поганого про нього нічого він сказати не може. ОСОБА_6 завжди був чесною, вольовою людиною, відповідальним чоловіком, учасником бойових дій з нагородами. Він завжди стояв горою за ОСОБА_4 , хоча із нею почав зловживати спиртними напоями. ОСОБА_7 виживала як могла, постійно конфліктувала з ними, була алкоголезалежною.
Мотиви та висновки суду
Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст.ст. 84-88 КПК України, суд вважає, що зібрані у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні вищевикладені докази являються допустимими, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, не має.
Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення надано вичерпні пояснення та докази щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Під час судового розгляду обвинуваченим, потерпілою, свідками були надані показання, безпосередньо у судовому засіданні, які оцінені та перевірені судом як кожний окремо, так і в сукупності з іншими доказами у даному кримінальному провадженні.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і досліджених у суді доказах доводи захисника про те, що дії ОСОБА_6 не містять складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, вина його підзахисного не доведена, дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати як необхідну оборону, оскільки його підзахисний не мав наміру вбивати потерпілу, а мав намір лише захистити ОСОБА_4 від протиправного посягання на її життя ОСОБА_7 , що свідчить про відсутність у його підзахисного умислу на вбивство.
Суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, судом враховується локалізація удару, який спричинений ножем, зокрема нанесення його у ліву половину грудної клітки, де розміщено життєво важливі органи, з ушкодженням лівої легені з послідуючою кровотечею та крововтратою. Тобто, дії ОСОБА_6 містять всі ознаки умисного вбивства.
Під час судового розгляду обвинувачений не надав показань з приводу того, що не міг іншим чином відвернути небезпеку, яка загрожувала ОСОБА_4 . Натомість чітко показав, що відібрав у ОСОБА_7 ніж та відштовхнув її. Інших доказів, які б підтвердили версію сторони захисту про необхідну оборону ОСОБА_6 суду не надано та в процесі судового розгляду не встановлено. Окрім того, на тілі ОСОБА_4 відсутні будь-які тілесні ушкодження від дій ОСОБА_7 , як і відсутні вони на тілі обвинуваченого.
Порівняння суспільно небезпечних діянь, передбачених ст.115 КК України та ст.118 КК України, свідчить про їх певну подібність за окремими рисами, зокрема, за об'єктом посягання життя та здоров'я іншої людини, суб'єктом злочину, яким є фізична осудна особа, за такими ознаками об'єктивної сторони, як обстановка, спосіб та знаряддя злочину, настання наслідків у вигляді смерті чи тяжких тілесних ушкоджень.
За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає їх настання.
Подібні ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого у разі перевищення меж необхідної оборони (стаття 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
З фактичних обставин, встановлених на підставі безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 під час розпивання алкогольних напоїв виник конфлікт, в ході якого остання взяла до рук кухонного ножа. ОСОБА_15 втрутився у конфлікт, відібрав у ОСОБА_7 ножа, тобто заволодів ним (усунув загрозу), після чого перейшов до активних дій та наніс ним останній 13 колото-різаних ударів, від яких вона померла на місці події. Таким чином, не встановлено підстав вважати, що поведінка ОСОБА_7 створювала для ОСОБА_4 чи ОСОБА_6 реальну і безпосередню загрозу їх здоров'ю та життю, що б давало обвинуваченому підстави для необхідної оборони.
Як роз'яснив у своїй Постанові за №2 від 07.02.2003 року Пленум Верховного суду України, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Версію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 в момент заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень передбачав суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді смерті ОСОБА_7 і свідомо припускав їх настання, суд вважає доведеною, про що свідчить обстановка кримінального правопорушення, характер і послідовність дій потерпілої та обвинуваченого, знаряддя злочину та його наслідки, характер, локалізація, кількість і тяжкість тілесних ушкоджень, наявних у потерпілої, відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 та обвинуваченого.
Таким чином, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого ОСОБА_6 стороною обвинувачення злочину, дають підстави виснувати, що в його діях наявні усі обов'язкові елементи об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ч.1 ст. 115 ККУ.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Таким чином, саме сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити подання доказів на обґрунтування обставин, на які посилається.
На виконання вказаних положень закону суд створював усі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідив усі надані сторонами кримінального провадження докази та надав їм оцінку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність у обвинуваченого умислу на вчинення умисного вбивства.
Таким чином, суд приходить до переконливого висновку щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині та кваліфікує його дії в межах висунутого обвинувачення.
Часткове визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні інкримінованого злочину суд оцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.
Обираючи міру покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що обтяжують покарання.
Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.
ОСОБА_6 раніше не судимий, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з діагнозом «розлади психіки й поведінки внаслідок вживання алкоголю», на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Суд приймає до уваги матеріали службового розслідування в/ч НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 , оскільки вони стосуються даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Обставин, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, під час останнього слова та готовий нести покарання за свої дії, однак висловлена обвинуваченим в останньому слові позиція щодо визнання ним вини суд не розцінює як щире каяття обвинуваченого.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 щодо розкаяння, на переконання суду, має бути послідовною протягом усього часу судового розгляду.
Відтак, лише факт визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не свідчить про те, що обвинувачений розкаюється та щиро жалкує про скоєне.
Обставинами, що відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах та особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника щодо відсутності близьких відносин між обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на увагу не заслуговують, оскільки сам обвинувачений протягом усього судового розгляду не заперечував, що був у близьких відносинах з дочкою співмешканки, допомагав їй як матеріально, так і в побуті, вона часто залишалась у них на ночівлю, вони періодично святкували разом свята. Тому суд приходить до висновку, що вказана обтяжуюча обставина має місце, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 ставився до ОСОБА_7 як до падчерки.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 цієї ж постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Зважаючи на те, що життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя, а серед злочинів проти особи вбивство становить особливу небезпеку, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, його відношення до вчиненого злочину, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку та спосіб вчинення злочину та наслідки, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_7 , беручи також до уваги думку потерпілої ОСОБА_4 , яка не наполягає на суворій мірі покарання обвинуваченому, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Підстав для застосування статей 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення судової біологічної-технічної експертизи № СЕ-19/102-25/4233-БД від 10.04.2025 в розмірі 30115,62 грн, за проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/102-25/9669-ТР від 02.05.2025 в розмірі 3565,60 грн, на загальну суму 33681 грн 22 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, враховуючи, що за ухвалами слідчого судді Вінницького міського суду від 20.02.2025 року, 21.02.2025 року, 24.02.2025 року (а.с. 216-216, а.с. 181-182, а.с. 201), арешт на майно, яке було вилучено під час огляду місця події, під час розтину трупа ОСОБА_7 та під час затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 накладався з метою збереження речових доказів, таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування вказаного арешту майна, з огляду на закінчення судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні.
Питання про долю речових доказах слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 59-1, 65-67, ч. 1 ст. 115 КК України, ст. ст. 91, 100, 107, 302, 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 381, 382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарння строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання - 18.02.2025 і по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - тримання під вартою, але не довше, ніж на 60 діб, тобто до 23.05.2026.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судової біологічної-технічної експертизи № СЕ-19/102-25/4233-БД від 10.04.2025 в розмірі 30115,62 грн та судової трасологічної експертизи №СЕ-19/102-25/9669-ТР від 02.05.2025 в розмірі 3565,60 грн, на загальну суму 33681 грн 22 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 20.02.2025 на: футболку сірого кольору зі слідами нашарування рідини червоного кольору та штани сірого кольору зі слідами рідини червоного кольору, ззовні схожої на кров.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 21.02.2025 на: руків'я з фрагментом леза кухонного ножа зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент леза кухонного ножа зі слідами речовини бурого кольору, 2 фрагменти верхнього одягу, по типу фуфайки, з лінійними пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, 1 кофту блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, 1 змив речовини бурого кольору поблизу столу у житловій кімнаті.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 24.02.2025 на вилучене 18.02.2025 у ході проведення огляду трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в секційній залі Гайсинського районного відділення ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово медичних експертиз», а саме на: кальсони чорного кольору з нашаруваннями речовини бурого кольору, труси рожевого кольору, шкарпетки чорного кольору, зрізи нігтів з обох рук трупа ОСОБА_7 , змиви з обох рук трупа ОСОБА_7 .
Речові докази: футболку сірого кольору зі слідами нашарування рідини червоного кольору та штани сірого кольору зі слідами речовини червоного кольору, ззовні схожої на кров, руків'я з фрагментом леза кухонного ножа зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент леза кухонного ножа зі слідами речовини бурого кольору, 2 фрагменти верхнього одягу, по типу фуфайки, з лінійними пошкодженнями та слідами речовини бурого кольору, 1 кофту блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, 1 змив речовини бурого кольору поблизу столу у житловій кімнаті, кальсони чорного кольору з нашаруваннями речовини бурого кольору, труси рожевого кольору, шкарпетки чорного кольору, зрізи нігтів з обох рук трупа ОСОБА_7 , змиви з обох рук трупа ОСОБА_7 , знищити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Вирок виготовлено 24.03.2026 року.
Суддя