Справа №2-408/10
6/303/107/26
19 березня 2026 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №57968009 з виконання виконавчого листа №2-408/10 від 29.11.2018 року виданного Мукачівським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Мукачівське відділення №7287 заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 914,33 доларів США.
На даний час боржник ОСОБА_1 рішення суду не виконала, жодної декларації не подала, будь яких дій спрямованих на його виконання, боржником не здійснено. Боржником також не вживаються заходи щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна та/або доходів, протягом всього часу перебування виконавчого документа на виконанні боржник не здійснила жодного платежу в рахунок добровільного погашення хоча б частини своєї заборгованості. Жодного разу боржник на виклик не з'являвся, що свідчить про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду та суперечить вимогам ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», що призвело до вжиття відносно неї заходів примусового виконання.
В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. не з'явився, у поданому клопотанні просить суд розглянути його без його участі.
Вивчивши подання з доданими до нього документами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.441 ЦПК України.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником судового рішення.
Крім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Згідно із п.2 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Відповідно до п.3 ст.2 Протоколу №4 на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно із ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Судом встановлено, що 22.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. було винесено Поставнову про відкриття виконавчого провадження, ВП №57968009, з примусового виконання виконавчого листа №2-408/10 виданого 29.11.2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України'в особі філії - мукачівське відділення №7287 в АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 914,33 доларів США.
07.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. було винесено Поставнову про розшук майна боржника.
В матеріалах подання містяться запити користувачу бази даних «АІС Автомобіль», в управління Держгеокадастру у З/ о, в управління Держпродспоживслужби в З/о, Західне МРУ Державної служби з питань праці, ТСЦ № 2141 РСЦ МВС в З/о, в ДПС України, в ПФ України та відділ ДМС України для встановлення майнового стану боржника, можливих джерел доходів, відкритих рахунків у банківських установах та встановлення місця реєстрації боржника. За відомостями ДМС - боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповідей з Державної податкової служби України у ОСОБА_1 відсутні відкриті рахунки, як фізичної особи - підприємця, оскільки така на обліку в органах ДФС не перебуває, а також відсутня інформація щодо отриманих доходів. Відповідно до інформації, що надійшла з ПФ України на запит виконавця, особу боржника знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу.
Також в матеріалах подання міститься Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №460070944 від 13.01.2026, згідно якої за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 81,1 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Зазначене нерухоме майно перебуває в іпотеці філія «Відділення Промінвестбанку в м. Рахів Закарпатської області» в рахунок забезпечення зобов'язань у розмірі 25 000 дол. США відповідно до договору іпотеки від 09.11.2007.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 27.10.2025 щодо перетину боржником державного кордону за період з 22.12.2018 по 27.10.2025 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинала державний кордон у напрямку виїзду з України та зворотному напрямку. Останній перетин кордону відбувся 21.12.2022 у напрямку виїзду з України, після чого відсутні відмітки щодо її повернення.
Виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішень Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року.
Заходами примусового виконання рішень відповідно до положень ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належав боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Положеннями ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно п.5 ч.1 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Як вбачається з Роз'яснення Міністерства юстиції та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2008 року №25-32/507 щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них рішеннями судів, то одним з таких заходів забезпечення виконання рішення суду може бути тимчасове обмеження особами (боржниками у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу чи без такого). При цьому органам Державної прикордонної служби України на підставі пункту 4 статті 20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України" надано право не пропускати через державний кордон України осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів.
Отже, тимчасове обмеження громадян України у праві виїзду за кордон у разі невиконання ними зобов'язань здійснюється за рішенням суду.
Як зазначив Верховний Суд України в Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, з огляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону №3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У свою чергу, приватний виконавець у поданому поданні не зазначив та не надав докази, що боржник у передбаченому законом порядку належним чином викликався до приватного виконавця з метою погашення заборгованості, отримав такий виклик і як наслідок його свідомо проігнорував. Наявність такого факту та інші докази, які є в матеріалах подання, не дають достатьньо підстав вважати, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду, а послався, як на підставу для обрання такого обмеження боржнику, тільки на наявність заборгованості по сплаті боргу, що у свою чергу, не може бути визнане судом таким, що свідчить про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подання приватного виконавця є необгрунтованим, безпідставним, у задоволенні якого слід відмовити.
Керуючись ст.441 ЦПК України, ст.ст.18, 19 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на неї, відповідно до виконавчого листа №2-408/10 виданого 29.11.2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Мукачівське відділення №7287 ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24914,33 доларів США - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 19.03.2026 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір