17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/9/18
провадження № 51-3962км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Фастів Київської області, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Старобільська Луганської області, громадянки України, жительки АДРЕСА_2 ,
виправданих у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК, і
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК, і виправдано у зв'язку із недоведеністю в їхніх діях складів інкримінованих кримінальних правопорушень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 рокувказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в тому, що вона як генеральний директор ПАТ «Сітронікс Інформаційні Технології Україна», яке в подальшому перейменовано в АТ «Енвіжин-Україна» (далі - Товариство) в період з 27 червня до 19 вересня 2013 року за попередньою змовою з головним бухгалтером цього товариства ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами умисно ухилилася від сплати податку на додану вартість Товариства на загальну суму 7 418 040 грн.
Також ОСОБА_9 обвинувачувалася в тому, що вона як головний бухгалтер Товариства у період із 01 січня по 25 березня 2014 року за попередньою змовою з невстановленими особами умисно ухилилася від сплати податку на додану вартість в сумі 7 418 040 грн та податку на прибуток підприємства в сумі 3 609 530 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 11 027 570 грн.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції:
- не надав належної оцінки висновку комісійної судово-економічної експертизи від 02 липня 2015 року № 02/07/15-1, проведеної експертами ТОВ «СОВА», натомість безпідставно прийняв до уваги висновок комісійної експертизи від 06 листопада 2015 року № 19/15-81, зроблений експертами ДНДЕКЦ МВС України;
- оскільки обидві експертизи були проведені в один період часу, безпідставними є посилання апеляційного суду на те, що встановити склад злочину, передбачений ст. 212 КК, до вирішення адміністративного спору неможливо (постанова ККС ВС від 18 січня 2022 року у справі № 711/1481/20), та на рішення адміністративних судів про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0000583920 та № 0000593920;
- залишив поза увагою те, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення здобуто низку належних та допустимих доказів, які об'єктивно доводять винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яким апеляційний суд не надав оцінку;
- не звернув увагу на порушення вимог КПК місцевим судом, який попри клопотання прокурора про необхідність виклику та допиту низки свідків, безпідставно відмовив у задоволенні вказаного клопотання, закінчив стадію дослідження доказів та перейшов до судових дебатів;
- всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та допит низки свідків сторони обвинувачення;
- належним чином не обґрунтував свого рішення, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Виправдана ОСОБА_9 , її захисник ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах виправданої ОСОБА_6 , подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких стверджують про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та просять залишити його без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а захисники та виправдана ОСОБА_6 заперечили касаційну скаргу і просили відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У цьому провадженні йдеться про інкримінування двом особам складів ухилення від сплати податків та службове підроблення. Прокурор у касаційній скарзі наголошує, що судами не допитано низку свідків, не враховано висновки експертиз, які доводять винуватість обох фігурантів цього провадження. Прокурор згадує про існування рішень судів адміністративної юрисдикції щодо податкових повідомлень рішень, які безпосередньо стосуються процедури узгодження податкового зобов'язання, а саме про податок на додану вартість в сумі 7 418 040 грн та податок на прибуток підприємства в сумі 3 609 530 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 11 027 570 грн, за ухилення від сплати яких і йдеться у провадженні.
Суд не буде вдаватися до аналізу змісту експертиз і копіювання експертних висновків, викладу міркувань, який із цих висновків є більш обґрунтованим або ж навпаки.
Суд наголошує, що ключовим аспектом для доведення винуватості особи у справах про ухилення від сплати податків є наявність узгоджених податкових повідомлень рішень контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання (далі - ППР).
У тому разі, якщо особа не згодна з тим, що певний податок чи збір підлягає сплаті, питання про «узгодженість» відповідного зобов'язання розглядається судами адміністративної юрисдикції і набрання законної сили рішенням цього суду дає підстави вважати певне зобов'язання узгодженим.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ППР № 0000583920 та № 0000593920, прийняті на підставі акта перевірки Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11 жовтня 2014 року № 1176/28-10-39-20/2019494134, Товариство оскаржило в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року були визнані протиправними і скасовані ППР Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000583920 та № 0000593920 від 27 жовтня 2014 року, прийняті на підставі згаданого вище акта.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року вищевказане рішення було залишено без змін.
Надалі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків хоча формально й оскаржило вказані рішення адміністративних судів у касаційному порядку, однак ухвалами КАС ВС від 27 липня та 19 серпня 2021 року цей суд повернув касаційні скарги у зв'язку із ненаведенням визначених законом підстав касаційного оскарження (неправильне застосування судами норм права та/або незастосування норм права, які підлягали застосуванню), що унеможливило їх прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Наступна касаційна скарга була подана поза межами строку на касаційне оскарження.
Так, ухвалою КАС ВС від 13 вересня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року з підстав спливу одного року з дня складення повного тексту постанови без наведення скаржником поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Таким чином, судові рішення, якими були скасовані ППР Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000583920 та № 0000593920 від 27 жовтня 2014 року набрали законної сили.
Відсутність рішень, згідно з якими Товариство повинне сплатити означені податки, та набрання законної сили судовими рішеннями, якими скасовано відповідні ППР, тягне за собою відсутність об'єктивних ознак (об'єкта та об'єктивної сторони) складу злочину, передбаченого ст. 212 КК.
Прокурор хоч і формально звернувся із касаційною скаргою у цьому провадженні, однак не вказує яким чином наявність експертизи або допит свідків дозволять суду зробити висновок про винуватість в ухиленні від сплати податків, якщо щодо цих же сум податків, які сторона обвинувачення вважає несплаченими, скасовані податкові повідомлення-рішення.
Тому твердження прокурора про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили висновок комісійної судово-економічної експертизи від 02 липня 2015 року № 02/07/15-1, проведеної експертами ТОВ «СОВА», не надали належної оцінки письмовим доказам, не викликали і не допитали низку свідків сторони обвинувачення, колегія суддів відхиляє, оскільки жодні із перелічених прокурором письмових доказів та показань свідків не в змозі замінити узгоджені ППР, відсутність яких не утворює наслідку у вигляді ненадходження до бюджету коштів від сплати податку платником.
Отже, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суди у цьому провадженні не могли ухвалити іншого рішення, окрім як виправдати обох фігурантів цього провадження, оскільки набрали законної сили рішення судів адміністративної юрисдикції, якими скасовано податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати Товариством податку на прибуток та податку на додану вартість.
Переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в апеляційному порядку, суд відповідно до вимог ст. 404 КПК та з дотриманням положень ст. 405 КПК надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів в ухвалі детальний аналіз досліджених доказів, перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора.
Є неспроможними також доводи прокурора про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та допит низки свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З матеріалів кримінального провадження та ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження висновків судових експертиз, на виклику та допиті свідків прокурор не наполягав, що підтверджується журналом та звукозаписом судового засідання апеляційного суду від 01 серпня 2024 року. Надалі суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про виклик та допит свідків. Незгода з таким процесуальним вирішенням клопотання прокурора не свідчить про порушення апеляційним судом вимог КПК.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, а також в ході касаційного розгляду справи, судом першої інстанції стороні обвинувачення були створені належні умови для забезпечення явки свідків, однак прокурор так і не зміг забезпечити їхню явку до суду для допиту, а тому сам не наполягав на допиті цих свідків місцевим судом, вважав за можливе закінчити стадію дослідження доказів та запропонував перейти до стадії судових дебатів.
Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтовано висновку про відсутність порушень вимог КПК місцевим судом під час закінчення стадії дослідження доказів та переходу до судових дебатів.
З огляду на викладене, підстав вважати, що апеляційний суд у цьому кримінальному провадженні порушив вимоги 404 КПК, у колегії суддів немає.
З огляду на міркування, викладені у цій постанові, інші аргументи касаційної скарги прокурора не впливають на висновки судів у цьому провадженні.
Таким чином, за результатами касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення Суд не встановив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це стверджує сторона обвинувачення у касаційній скарзі. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
З урахуванням викладеного касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3