24 березня 2025 року
м. Київ
Справа № 686/20004/25
Провадження № 61-3119ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 5 лютого 2026 року
у справі за позовом скаржника до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди та
1. 2 березня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. Мотивуючи свою скаргу, скаржник вказав, що «Хмельницький апеляційний суд (гордий та незалежний суд, що незалежний як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду)» ухвалив незаконну постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
2. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
3. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
4. Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
5. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).
6. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20; № у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803) тощо).
7. Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22; № у ЄДРСР 80854817), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (№ у ЄДРСР 81013341), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (№ у ЄДРСР 85775709), від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (№ у ЄДРСР 96669462), від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22; № у ЄДРСР 98728792), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 (№ у ЄДРСР 101029238), ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22; № у ЄДРСР 105961803)).
8. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
9. Касаційна скарга - це процесуальний документ, на складання якого поширюються, окрім інших, вимоги щодо стриманості, коректності та юридичної аргументованості. Тому допустимою до певної межі є критика конкретних судових рішень через їхню невідповідність визначеним законом вимогам. Але недопустимим є зневажливе ставлення до суду як інституції.
10. Скаржник, подаючи касаційну скаргу, діяв не з метою виконання завдання цивільного судочинства, коли використав саркастичне зауваження про апеляційний суд. Він щонайменше не виконав обов'язок виявляти повагу до суду та суддів того суду. Формально вжив висловлювання, яке мало б виглядати як похвала («гордий і незалежний»), але далі уточнив, що апеляційний суд є незалежним «як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду». Внаслідок цього створив контраст між позитивною формою та негативним змістом, що є ознакою сарказму.
11. Наведене саркастичне висловлювання містить приховану негативну оцінку скаржником апеляційного суду як інституції, приписування останньому ігнорування норм права, законів логіки та здорового глузду, тобто свавілля й ірраціональності. Цим заперечується професійна спроможність суду. Таке узагальнення є дискредитуючим, а його використання у касаційній скарзі спрямоване не на виконання завдання цивільного судочинства, а на образу апеляційного суду та його суддів.
12. З огляду на вказане дії скаржника з подання касаційної скарги із таким змістом є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. Тому касаційну скаргу слід повернути. Вказане не перешкоджає повторному зверненню із такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
13. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами вперше. А відповідно до частини другої цієї статті у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 44, 260, 261 ЦПК України,
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 5 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима