23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 634/461/23
провадження № 61-2952ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування,
1. 06 березня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язкуподав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у цивільній справі № 634/461/23.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Щодо строку на касаційне оскарження
3. Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).
5. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).
6. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).
7. За змістом пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК).
8. 06 травня 2025 року судом апеляційної інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу.
9. Вперше позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу 30 травня 2025 року, проте її було повернуто ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року, яку позивач отримав 19 лютого 2026 року, про що свідчить повідомлення про вручення.
10. Вдруге з касаційною скаргою позивач звернувся 06 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК.
11. Безпосередньо у касаційній скарзі позивач просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визнавши причини його пропуску поважними. Обґрунтовує тим, що він є людиною похилого віку, часто хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні.На підтвердження позивач надає довідку про те, що знаходився на стаціонарному лікуванні у сімейного лікаря з 14 листопада 2025 року по 25 листопада 2025 року.
12. Проте, такі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження за наведених позивачем обґрунтувань є неповажними. Позивач має обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 19 лютого 2026 року (дня отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги) по 06 березня 2026 року (дня повторного подання касаційної скарги) та підтвердити їх відповідними доказами.
13. У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку особа, яка його подає, повинна одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
14. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 393 ЦПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу після спливу строків, визначених у статті 390 ЦПК України, має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
15. З огляду на зазначене, позивач має додатково обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 19 лютого 2026 року по 06 березня 2026 року та необхідність його поновлення з наданням підтверджуючих документів.
Щодо зазначення судових рішень, які оскаржуються
16. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
17. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач не згоден з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, проте в прохальній частині не зазначає які рішення від якої дати він оскаржує.
18. Таким чином, позивачу слід уточнити прохальну частину касаційної скарги, уточнити, які саме судові рішення він оскаржує, з урахуванням роз'яснень, викладених у цій ухвалі, а також сформулювати своє клопотання (процесуальну вимогу) з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК.
19. Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має суттєве значення на стадії касаційного провадження.
Щодо підстав касаційного оскарження
20. У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
21. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті
389 ЦПК необхідно вказати, які саме норми процесуального права порушені судами з посиланням на частину першу або третю статті 411 ЦПК.
22. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
23. Так, у касаційній скарзі позивач узагальнено посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
24. Враховуючи викладене, позивач повинен чітко зазначити підстави касаційного оскарження та навести відповідне обґрунтування з посиланням на конкретні пункти частини другої статті 389 ЦПК.
25. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
Недоліки, які необхідно усунути
26. Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхомподання до Верховного Суду:
1) додаткового обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлення з наданням підтверджуючих документів;
2) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз'яснень, викладених в цій ухвалі та уточненням прохальної частини касаційної скарги.
3) доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги разом з доданими до неї матеріалами всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев'ята статті 43 ЦПК, до зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний Суд» або листом з описом вкладення.
27. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
28. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
29. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу (абзац другий частини третьої статті 393 ЦПК).
30. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у цивільній справі № 634/461/23 залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків, сплатити судовий збір у встановленому розмірі, а також обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та необхідність його поновлення з наданням підтверджуючих документів.
3. Роз'яснити, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко