Ухвала
23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 357/17536/24
провадження № 61-3463ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про захист прав споживачів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - КП «Білоцерківтепломережа») здійснити перерахунок плати (нарахувань) за спожиту теплову енергію по квартирі АДРЕСА_1 , за опалювальні періоди з жовтня 2019 року до березня 2024 року, включно, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та договорів про надання комунальних послуг, укладених до 01 травня 2019 року; зобов'язати КП «Білоцерківтепломережа» провести відповідні коригування по його особовому рахунку № НОМЕР_1 та скасувати заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію за опалювальні періоди з жовтня 2019 року до березня 2024 року, включно, у сумі 6 099,89 грн.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 01 серпня 2025 року позов задовольнив частково. Зобов'язав КП «Білоцерківтепломережа» провести коригування по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 , та скасував заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2019 року до березня 2024 року, включно, у розмірі 6 099,89 грн. У решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу КП «Білоцерківтепломережа» залишив без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2025 року - без змін.
16 березня 2026 року КП «Білоцерківтепломережа» через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у цій справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328, 00 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про захист прав споживачів з ціною позову, що не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 60 = 199 680,00 грн).
Таким чином справа № 357/17536/24 є малозначною в силу вимог закону.
Представник заявника в касаційній скарзі посилається на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, про відсутність права на здійснення перерахунку/перерозподілу/донарахування в інших справах № 357/15575/24 та № 357/361/26, а також в інших справах, що будуть ініційовані найближчим часом (яких очікується більше сотні)
Проте Верховний Суд, проаналізувавши зазначені аргументи, вважає, що такі посилання заявника не заслуговують на увагу, оскільки він не був позбавлений можливості доводити зазначені ним обставини під час розгляду цієї справи (№ 357/17536/24) в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд. Заявник не навів переконливих доводів на підтвердження того, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду інших справ.
Також, представник заявника зазначає, що справа має виняткове значення для КП «Білоцерківтепломережа» (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки залишення в силі прийнятих незаконних рішень призведе до того, що КП «Білоцерківтепломережа» не зможе отримати в повному обсязі вартість вже наданих послуг теплопостачання мінімум по двом будинкам, які надавалися в період з 2019 до 2025 роки та це призведе до суттєвих збитків для відповідача та буде загрожувати його здатності проводити господарську діяльність та забезпечувати задоволення загальносуспільного інтересу - теплопостачання жителів м. Біла Церква.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останнього внаслідок прийняття такого судового рішення.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання представника заявника на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки як вбачається зі змісту ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2024 року, текст якої оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних, а зазначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Верховний Суд зауважує, що справа № 357/17536/24 не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про захист прав споживачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов