Ухвала
12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/9848/23
провадження № 61-2150ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський Віталій Геннадійович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
20 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський В. Г.,
за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, повний текст якої складено 13 лютого 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодопитання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Подільського районного суду
міста Києва від 11 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2026 року заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року
у справі № 487/10128/14-ц, від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21,
у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13,
від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року
у справі № 6-996цс17, від 25 травня 2022 року у справі № 753/1908/15-ц,
від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18, від 23 листопада 2022 року
у справі № 352/1331/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у визначений законодавством строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконаннярішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
Зупинення виконання судових рішень мотивовано тим, що їх фактичне виконання зробить неможливим поворот виконаннярішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 12 лютого 2026 року у разі їх можливого скасування касаційним судом.
ОСОБА_4 може цілеспрямовано здійснити відчуження зареєстрованого за ним майна для ускладнення стягнення з нього безпідставно отриманих коштів,
що призведе до порушення прав ОСОБА_3 , тому зупинення виконання оскаржуваних судових рішень забезпечить збалансованість інтересів сторін
у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень, касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 5 лютого 2020 року у розмірі 7 467 996,12 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у частині стягнення процентів у розмірі 2 864 514,12 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Змінено розподіл судового збору та стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 550,21 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла адвокат Шалашова В. І., і ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діяв адвокат Прибильський В. Г., задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року у частині стягнення
з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суми основного боргу
за позикою у розмірі 4 603 482грн залишено без змін.
Постанову Київського апеляційного суду від 4 лютого 2025 року у частині відмови
у стягненні процентів скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський В. Г., задоволено частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у частині задоволення позову ОСОБА_4 щодо стягнення процентів скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 проценти за користування коштами у розмірі 9 1356,77 грн.
Касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання судових рішень, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський В. Г., не надано доказів відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_4 суми основного боргу за позикою у розмірі 4 603 482 грн, і постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 процентів за користування коштами у розмірі 9 1356,77 грн.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Оскільки оскаржуваними судовими рішеннями з ОСОБА_3 стягнено грошові кошти, такі судові рішення передбачають примусове виконання.
Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський Віталій Геннадійович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року.
Витребувати з Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 758/9848/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прибильський Віталій Геннадійович, про зупинення виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська