23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 451/1682/25
провадження № 61-2804ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шоніна Олена Валеріївна, на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до його пред'явлення,
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначив, що має намір подати позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя для забезпечення якого просив накласти арешт на грошові кошти у сумі 8 600 000 грн та нараховані проценти, які перебувають на банківському рахунку за Договором банківського вкладу укладеному між ОСОБА_1 і Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та заборонити відповідачці вчиняти будь-які дії щодо вказаного банківського вкладу.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, предметом спору за яким буде визначення прав на спільне майно сторін, зокрема, грошові кошти в сумі
8 600 000 грн за договором банківського вкладу, які були вкладені в банк під час перебування сторін у шлюбі. Вказує, що має підстави вважати, що після подання позову ОСОБА_1 може вжити заходів, спрямованих на зняття або перерахування грошових коштів із зазначеного банківського рахунку, з метою приховування майна чи уникнення його поділу, що призведе до порушення законних майнових прав позивача, унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду.
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня
2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна. Накладено арешт на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім'я
ОСОБА_1 , на якому знаходяться грошові кошти у сумі 8 600 000 грн та нараховані проценти, а саме № НОМЕР_1 - вклад
№ 20194388514 від 12 серпня 2025 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року змінено.
Резолютивну частину ухвали викладено в такій редакції: «Заяву представниці заявника ОСОБА_2 - Шатової Юлії Вікторівни про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна - задовольнити частково. Накласти арешт на грошові кошти у сумі 8 600 000 (вісім мільйонів шістсот тисяч) гривень 00 копійок, які перебувають на банківському рахунку за Договором банківського вкладу № НОМЕР_1 , а саме Вклад №20194388514
від 12.08.2025 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» у АТ «Державний ощадний банк України». В задоволенні решти заяви - відмовити».
04 березня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Шоніна О. В. подала касаційну скаргу на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року у справі
№ 451/1682/25, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що застосований судами спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю грошову суму, яка знаходиться на банківському рахунку, не є співмірним із заявленими позовними вимогами і буде обмежувати права ОСОБА_1 в частині користування та володіння належними їй грошовими коштами. Крім того ОСОБА_2 в позові визнає, що спірні кошти є спільним майном, а отже їх половина належить відповідачці. Тому накладення арешту на повну суму грошових коштів є втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном. Доводами касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій мали пересвідчитись у майновому стані особи, арешт на грошові кошти якої буде накладено, з метою не допущення позбавлення такої особи засобів до існування. Також звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову не було доведено належними і допустимими доказами, що відповідачкою вчиняються дії, які можуть призвести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня
2020 року у справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі
№ 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, ОСОБА_2 вказував, що планує подати до ОСОБА_1 позов, який буде стосуватися прав на спільне майно сторін, зокрема грошових коштів в сумі
8 600 000 грн розміщених на банківському рахунку. Необхідність застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що після пред'явлення позову відповідачка може розпорядитися спірними коштами на власний розсуд.
Суди попередніх інстанцій встановивши, що на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 , наявні грошові кошти в сумі 8 600 000 грн, розміщені під час її шлюбу з ОСОБА_2 , з приводу цих коштів виник спір, вирішити який ОСОБА_2 має намір шляхом пред'явлення позову, дійшли цілком обґрунтованого висновку про застосування заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд при цьому правильно вказав, що арешт має бути накладено на грошові кошти, а не на банківський рахунок.
Колегія суддів враховує, що судами розглянуто заяву про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви. Водночас ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 451/1686/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а отже відповідачка не позбавлена права, з огляду на формулювання заявлених до неї позовних вимог, ініціювати перед районним судом вирішення питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим та/або про скасування (у тому числі часткове) раніше застосованих заходів забезпечення позову.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів вчинення та/або підготовки до вчинення відповідачкою дій, спрямованих на розпорядження грошовими коштами, розміщеними на її рахунку, то Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року в справі № 905/448/22 вже звертав увагу, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шоніна Олена Валеріївна, на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 15 жовтня
2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого
2026 року у справі № 451/1682/25.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников