18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 755/12434/23
провадження № 61-5673св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 рокуу складі колегії суддів: Болотова Є. В., Гаращенка Д. Р., Музичко С. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що в період з 08 липня 2015 року до 16 жовтня
2020 року ОСОБА_1 вніс кошти у розмірі 951 878,57 грн на свій картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».
У серпні 2023 року позивачу стало відомо, що 16 жовтня 2020 року відповідач без належних підстав списав з карткового рахунка позивача кошти у розмірі 931 029,07 грн.
07 серпня 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що в особистому кабінеті
«Приват 24» за його рахунком є заборгованість у розмірі 65 894,06 грн.
У липні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати йому примірники договорів (угоди) № SAMDN51000107631862
і № SAMDN86000741037853; відомості про заборгованість у розмірі
996 923,13 грн; належним чином засвідчені документи, на підставі яких було списано кошти; відомості щодо грошової суми, яка була взята позивачем за кредитним лімітом, нарахованих відсотків та їх періоду.
АТ КБ «ПриватБанк» відмовило позивачу у надані відомостей і документів, зазначених у його заяві від 10 липня 2023 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії
АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів в розмірі 931 029,07 грн
з належного йому банківського рахунка IBAN НОМЕР_1 ; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь безпідставно списані з рахунка IBAN НОМЕР_1 кошти у розмірі 931 029,07 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року позов задоволено.
Визнано незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів у розмірі 931 029,07 грн з банківського рахунка ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 .
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з банківського рахунка ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 у розмірі 931 029,07 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності безпідставного списання відповідачем коштів із карткового рахунка
ОСОБА_1 в загальному розмірі 931 029,07 грн і невідповідності дій відповідача вимогам закону та умовам укладеного договору.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок про те, що позивач не довів факту поповнення ним банківської картки на суму
931 029,07 грн, оскільки відповідач здійснив сторнування заборгованості
з пені, внаслідок чого у виписці за картковим рахунком було відображено «поповнення картки».
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
01 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від
06 березня 2025 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» не укладався кредитний договір у письмовій формі. ОСОБА_1 не надавав згоди АТ КБ «ПриватБанк» на договірне списання коштів, а також на їх автоматичне списання. Заявник вказує, що 16 жовтня 2020 року на його рахунок надійшли кошти в сумі 931 029,07 грн, які були списані банком безпідставно.
Аргументи інших учасників справи
29 травня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що відповідач не здійснював жодних договірних списань з рахунка позивача. Спірна операція на суму 931 029,07 грн
є дебетовою операцією банку з відміни штрафів, яка використовується для відображення зменшення заборгованості, яку має клієнт. Вказує, що, уважаючи що це кошти позивача, він не надав підтвердження походження цих коштів, а також доказів поповнення свого рахунка, зважаючи на те, що строк дії карток позивача закінчився у 2017 році, а спірна операція здійснена
у жовтні 2020 року.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від
06 березня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
18 червня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу і додаткових поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року у справі
№ 755/22614/14-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнено із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 січня 2013 року в сумі 21 842,17 грн.
На підставі договору (угоди) від 13 вересня 2013 року
№ SAMDN51000107631862 в АТ КБ «ПриватБанк» відкрито рахунок
IBAN НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 зазначав, що в період з 08 липня 2015 року до 16 жовтня 2020 року на свій картковий рахунок він вніс кошти у розмірі 951 878,75 грн.
У серпні 2023 року позивачу стало відомо, що 16 жовтня 2020 року відповідач без належних підстав списав з карткового рахунка позивача кошти у розмірі
931 029,07 грн.
07 серпня 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що в його особистому кабінеті
«Приват 24» за його рахунком є заборгованість у розмірі 65 894,06 грн.
У липні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив: надати примірник договору (угоди) від 13 вересня 2013 року
№ SAMDN51000107631862 та договору (угоди) від 18 березня 2014 року
№ SAMDN86000741037853; відомості про заборгованість за рахунком
ІBAN НОМЕР_1 у розмірі 996 923,13 грн; належним чином засвідчені документи, на підставі яких списано кошти у розмірі
931 029,07 грн з рахунка IBAN НОМЕР_1 на погашення заборгованість у розмірі 996 923,13 грн; відомості щодо грошової суми, взятої позивачем за кредитним лімітом, на яку нараховані відсотки
у розмірі 996 923,13 грн, та за період нараховування.
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 10 серпня 2023 року, відповідач повідомив про те, що один примірник договору позивачу було надано, чинним законодавством не передбачено обов'язок банку надавати копії договорів клієнтам. Відповідач зазначив, що з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 має змогу ознайомитись в додатку «Приват 24» (мої рахунки - виписка по картці - відсотки). Для ознайомлення з інформацією щодо дат і сум видаткових операцій, нарахувань, погашень запропоновано позивачу отримати виписку за карткою одним із способів: скориставшись сервісом «Приват 24», звернувшись особисто до відділень банку.
З виписки по картці/рахунку IBAN НОМЕР_1
і додаткового рахунка договору № SAMDN51000107631862 за період із
08 липня 2015 року до 08 липня 2023 року відомо, що ОСОБА_1 мав заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 996 923,13 грн.
На підставі рішення банку відповідач провів операції зі сторнування штрафів за договорами кредитних карток (карток «Універсальна», «Універсальна Gold», преміальні картки) з простроченням зобов'язань за кредитним лімітом, які відкрито до 2019 року.
16 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснило операцію «Відміна штрафів за минулі періоди згідно з рішенням банку» на суму 931 029,07 грн, внаслідок чого у виписці за картковим рахунком відобразилось «поповнення картки».
Згідно з випискою з картки/рахунка IBAN НОМЕР_1 , відповідач відмінив штрафи за минулі періоди, у зв'язку з чим 16 жовтня
2020 року о 12:26 год відбулось поповнення картки позивача на суму
931 029,07 грн і, як наслідок, сума заборгованості зменшилась до
65 894,06 грн (996 923,13 - 931 029,07 грн).
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказував, що він у період з 08 липня
2015 року до 16 жовтня 2020 року вносив кошти у розмірі 951 878,57 грн на свій картковий рахунок. А тому уважав, що списання банком коштів в сумі 931 029,07 грн є безпідставним, і такі кошти підлягають поверненню у зв'язку
з неправомірними діями банку.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
У частині першій статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.
Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Підстави для списання грошових коштів з рахунка визначені у статті 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані
з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також
у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що на підставі договору (угоди) від 13 вересня 2013 року № SAMDN51000107631862 в АТ КБ «ПриватБанк» відкрито рахунок IBAN НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
З виписки по картці/рахунку IBAN НОМЕР_1
і додатковому рахунку за договором № SAMDN51000107631862 за період із
08 липня 2015 року до 08 липня 2023 року відомо, що ОСОБА_1 мав заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 996 923,13 грн.
Із цієї виписки також відомо, що у зв'язку з відміною АТ КБ «ПриватБанк» штрафів за минулі періоди, 16 жовтня 2020 року о 12:26 год відбулось поповнення картки позивача на суму 931 029,07 грн і як наслідок сума заборгованості зменшилась до 65 894,06 грн (996 923,13 - 931 029,07 грн).
Наявність відповідної заборгованості позивач не спростував.
Доказів на підтвердження внесення у період з 08 липня 2015 року до
16 жовтня 2020 року на рахунок IBAN НОМЕР_1 коштів позивач не надав.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
При таких обставинах, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що ОСОБА_1 не довів факту поповнення ним банківської картки на суму 931 029,07 грн, а банк здійснив сторнування заборгованості з пені, внаслідок чого у виписці по картковому рахунку було відображено «поповнення картки», дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 06 березня
2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов