18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 367/5671/23
провадження № 61-2844св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 95880932109, та земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:174:7345, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін у справі ОСОБА_3 . Місце смерті батька - АДРЕСА_2 . Вона зареєстрована за цією ж адресою.
Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Померлий також був зареєстрований за цією адресою.
ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2016 року ОСОБА_4 було визнано недієздатним, а її призначено його опікуном.
При цьому рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2023 року встановлено факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 01 червня 2016 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні йому на праві власності садовий будинок та земельну ділянку.
Позивач вказувала, що 18 липня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким зазначене майно заповів дочці ОСОБА_5 .
Зазначала, що прийняла спадщину після смерті батька шляхом подачі до Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини за законом у встановлений законом шестимісячний строк.
ОСОБА_2 звернулась до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після спливу шестимісячного строку, проте нотаріус прийняла від неї цю заяву, оскільки відповідач була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою.
19 червня 2023 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини постійно проживав разом з нею, що встановлено рішенням суду, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки існує спір щодо визначення місця проживання батька.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 95880932109, та земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:174:7345, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, після його смерті прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви у встановлений законом строк, однак наявність заповіту спадкодавця та спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , яка звернулася до нотаріальної контори після спливу шестимісячного строку, унеможливлює отримання свідоцтва про право на спадщину.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач, звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та сам нотаріус керувалися презумпцією автоматичного прийняття спадщини спадкоємицею за заповітом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 та відповідач були зареєстровані за однією адресою.
Апеляційний суд вважав, що у питаннях спадкування місце проживання недієздатного не є визначальним, натомість у спірних правовідносинах пріоритетним є наявність чинного заповіту, волевиявлення спадкодавця та фактичне прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року й залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 471/601/17, від 10 квітня 2020 року в справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 19 травня 2021 року в справі № 937/10434/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник, зокрема, не погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності доказів спільного проживання відповідача зі спадкодавцем та вказує, що наведене спростовується рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2023 року в справі № 367/5335/20. Також наголошує на тому, що спадкоємець за заповітом має прийняти спадщину відповідно до вимог закону, зокрема, згідно з вимогами статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
18 квітня 2025 року справа № 367/5671/23 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті: АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 37214784, та земельну ділянку площею 0, 0638 га, кадастровий номер: 3210900000:01:174:7345, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 липня 1966 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 , батьками якої записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 04 липня 1966 року зроблено відповідний актовий запис № 340.
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 15 серпня 1987 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 квітня 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2023 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 червня 2016 року на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також встановлено, що 18 липня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений держаним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області Селецьким Ю. О., зареєстрований в реєстрі за №3-416, яким земельну ділянку площею 0, 0638 га та садовий будинок АДРЕСА_1 , заповів своїй дочці ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З матеріалів спадкової справи № 112/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 17 квітня 2020 року Ірпінською міською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 112/2020. 14 липня 2020 року ОСОБА_13 звернулася до Ірпінської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Журавель А. М. від 19 червня 2023 року №429/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області суду від 17 лютого 2023 року в справі № 367/5335/20 встановлено факт, який не дає можливості нотаріусу прийняти рішення щодо визначення кола спадкоємців та прийняття ними спадщини, так як вказаний факт було встановлено після подання заяви ОСОБА_2 відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилами частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з вимогами частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідач у справі ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 та її місце проживання було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем. Суд вважав, що у спірних правовідносинах пріоритетним є наявність чинного заповіту, волевиявлення спадкодавця та фактичне прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом у зв'язку з наявністю доказів спільного проживання відповідача зі спадкодавцем.
Проте Верховний Суд не може погодитись з указаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
ОСОБА_2 звернулась до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом 14 липня 2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України, у зв'язку з чим вважається такою, що не прийняла спадщину. При цьому з Єдиного державного реєстру судових рішень не вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до суду позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За таких обставин, ураховуючи приписи статті 1223 ЦК України, право на спадкування одержала дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
Таким чином, помилковим є висновок апеляційного суду про фактичне прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом.
Також варто зауважити, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року в справі № 504/3606/14-ц вказав, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 лютого 2023 року в справі № 367/5335/20 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 01 червня 2016 року на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Указане рішення не оскаржувалось відповідачем ОСОБА_2 та набрало законної сили.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та помилково вважав, що у справі наявні докази спільного проживання відповідача зі спадкодавцем, оскільки наведене спростовується зазначеним вище судовим рішенням.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та після його смерті прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви у встановлений законодавством строк, а також те, що наявність заповіту спадкодавця унеможливлює для позивача отримання свідоцтва про право на спадщину, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції й залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга задоволена, постанова апеляційного суду скасована й залишено в силі рішення суду першої інстанції, витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 15 419, 88 грн підлягають стягненню на її користь зі ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року скасувати, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 вересня 2024 року залишити в силі.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 15 419, 88 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов